Ахмет III і запорожці ( на екрані репродукція картини і. Рєпіна «Козаки пишуть листа турецькому султанові»)
-
В літо тисяча шістсоте, В літо теє Боже, Прийшла грамота Ахмета В наше Запорожжє:
«Я, султан, син Магомета, Внук Бога їдного, Брат Місяця-перекроя І Сонця самого,
Лицар сильний і могучий, Краль над королями. Воєвода всього світу І цар над царями,
Цар столиці Цареграду І цар Македону, Греків, сербів, молдаванів І цар Вавилону,
Цар Подолі, і Галича, І славного Криму, Цар Єгипту, і Ораби, І цар Русалиму,
Сторож гробу в Русалимі І вашого Бога... Християн усіх на світі Смуток і підмога,—
Кажу вам, усім козакам, Мені передатись, А як ні— добра від мене Вам не сподіватись!»
Того ж літа запорожці Грамоту читали І до вражого Ахмета От що написали:
«Ти, султане, чортів сину, Люципера брате, Внуку гаспида самого І чорте рогатий!
Стравнику ти цареградський, Пивнику макдонський, Свине грецька й молдаванська, Ковалю вавлонський!
Кате сербів і Подолі, Папуго ти кримська, Єгипетський ти свинарю, Сово русалимська!
Ти погана свинячая Морда, не підмога, І дурень ти, а не сторож У нашого Бога.
Не годен ти нас, хрещених, І десь цілувати, А не то, щоб Запорожжя Під собою мати!
Ми землею і водою Будем воюватись, І тебе нам, бісів сину, Нічого боятись!
Так тобі ми відвічаєм, А року не знаєм, Бо ми ваших календарів В Січі не тримаєм.
Місяць наш тепер на небі, День той самий, що у вас. За сим словом, вражі турки, Поцілуйте в с... нас!»
(пісня «Із сиром пироги») (інсценізація пісні)
Ішов козак по стежці помежи терени
І здибав дівчиноньку, що несла пироги.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви –
І здибав дівчиноньку, що несла пироги.
– Дівча моє хороше, чи знаєш мої сни,
Що я тебе кохаю, і з сиром пироги?
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви –
Що він її кохає, і з сиром пироги.
Дівчина як зачула козацькі мрії-сни –
Відразу запросила на свіжі пироги.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви –
Відразу запросила на свіжі пироги.
І любо як діждати щасливої пори –
Дівча його цілує, а він їсть пироги!
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви –
Дівча його цілує, а він їсть пироги!
Та десь там із-за лісу взялися вороги –
Козак із переляку сховався в бур'яни.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви –
Козак із переляку сховався в бур'яни.
А то були мисливці, ніякі вороги –
Взяли собі дівчину і з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви –
Взяли собі дівчину і з сиром пироги.
Козак гірко заплакав: Ви, тяжкі вороги,
Беріть собі дівчину, віддайте пироги!
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви –
«Беріть собі дівчину, віддайте пироги!».
Ой хлопці, пам’ятайте ви, друзі дорогі –
Ніколи не міняйте любов на пироги!
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви –
Ніколи не міняйте любов на пироги!
Ой продала дівчина курку
Ой продала дівчина курку
Та й купила козакові люльку
Люльку за курку купила
вона дуже козака любила |(2)
Ой продала дівчина юпку
Та й купила козакові губку
Губку за юпку купила
вона вірно козака любила |(2)
Ой продала дівчина сало
Та й купила козаку кресало
Кресало за сало купила
вона дуже козака любила |(2)
Ой продала дівчина серце
Тай купила козаку сідельце
Сідельце за серце купила
вона вірно козака любила |(2)
Ой продала дівчина душу
Тай купила тютюну папушу
Тютюну за душу купила
вона дуже козака любила |(2)
Ведучий. Вірними подругами козаків були українські жінки, які брали на себе левову частку відповідальності за сім'ю, дітей, господарство, державу. Тому українська жінка завжди славилася своїм розумом, кмітливістю, незалежним характером.
Ой там, на товчку, на базарі (інсценізація пісні)
Ой там, на товчку, на базарі,
Жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу та й продам.
Із лик мотузок ізсукала,
Взяла свого милого залигала.
Та й повела на базар,
До терниці прив'язала.
Як наїхало торгувальниць,
Як наїхало купувальниць,
Стали думать і гадать,
Що за цього мужа дать.
А за цього мужа треба дати,
А за цього мужа треба дати:
Сорок коней вороних
Ще й сто рублів золотих.
Ой стала я, подумала:
З кіньми треба возиться,
А з грошима носиться,
А мій милий, чорнобривий,
До роботи не лінивий,
Він для мене знадобиться.
Він насіє, наоре
Ні для кого, для мене,
Ти, мій милий, серденько,
Пожалію я тебе.
Ведучий. Фольклорні джерела, в яких зосереджено віковий досвід сміхової культури народу та ментальні особливості його представників стали джерелом багатьох літературних гуморесок Остапа Вишні, Степана Олійника, Павла Глазового, Євгена Дударя, Микити Годованця, Федора Маківчука та ще багатьох інших майстрів дотепного слова.
НЕПОРОЧНА КУРКА (інсценізація)
Якось баба богомільна В крамниці сказала: — Дайте мені таку курку, Що півня не знала. — Оцю беріть, — тиче курку Продавщиця строга. — Чого ж вона така синя Та ще й кривонога?
Чому на ній я не бачу Ні крапельки жиру? Чому вона фігурою Схожа на сокиру? Я серйозно вас питаю, Знаєте ви точно, Що ця курка нетоптана, Жила непорочно? Продавщиця зуби скалить: — А чого питати? Який дурень таке стерво Захоче топтати?
Анатолій Коропенко «Смертельний рахунок»
Втратив сон чомусь Мартин Не спить цілі ночі… Лиш лежить і кліпа в стелю, Аж вилазять очі Лікар дав йому пораду - Спробуй рахувати. Доки дійдеш до десятка, - Станеш засинати. Звечора Мартин заліг, Впхнув у вуха вати, Щоб ніхто не заважав, І став рахувати: - Раз… за хату не платив, Мабуть, із півроку, Виселять колись до біса, Матиму мороку! Два… Із ЖЕКу щот прийшов За гарячу воду. Бо відключать, і не писнеш. Взяли таку моду. Три… реклама та страшна, Як газ затухає… Смажиш яйця!… тю-тю, А газу нема! Що там далі?… А… чотири, не дають зарплати. В кума вчора брав троячку, Треба віддавати. П’ять – печінка, Шість – дружина не дає дихнути Сім – дочка скінчила школу, Треба кудись впхнути… Господи, хіба заснеш? Аж у піт кидає…, Той щасливий, хто хропе! Він проблем не має! Щось мені порадив лікар Небезпечні ліки… До десятка доки дійдеш, То заснеш навіки!
НЕРІВНИЙ ШЛЮБ
Дочка плаче і говорить Рідній своїй мамі: — Він старий, а я не хочу За старого заміж. "Старий, старий", — дражнить мати. — Що за речі глупі. Ти що його — збираєшся Варити у супі?
ТУРОК
Збирається мій знайомий В далеку мандрівку.
Придбав собі в Туреччину На тиждень путівку.
Костюм справив елегантний, Вчить турецьку мову.
Уже знає, як звуть турки Свиню і корову.
Як спитати по-турецьки Почім у них шуби,
Де купити мило й пасту, Яка чистить зуби.
Голова гуде у нього Від отих уроків.
Він, до речі, на Вкраїні Живе тридцять років.
Ходить всюди, як хазяїн, Аж дверима гурка.
Хоча мову українську Знає гірше турка.
ГУЦУЛОВЕ ГОРЕ
Сидить гуцул у колибі, Важко зажурився. — Шість годочків мій синочок На лікаря вчився.
Возив йому до Києва Печене й варене. Геть розтратив усі гроші, Що були у мене.
А він тепер листа пише: "Здравствуй, мілий папа!" І нащо ж я стільки тратив, Щоб мати кацапа.
Балакучий Пилип (інсценізація)
Серед ночі по провулку шкандибав Пилип. Раптом вибіг з підворотні здоровенний тип. Ледь не плаче: — Ой братишка, може, скажеш ти, Де міліція районна. Як туди пройти? — А Пилип знизав плечима: — Як тобі сказать? Звідсіля до неї буде кілометрів п'ять. — А дільничний де приймає? — аж трясеться тип. — Та ніхто тут не буває, — відмахнувсь Пилип. Тут міліції ніколи не стрічав ніхто… — Ну, тоді витрушуй гроші і знімай пальто!
Ведучий. Традиція сміху триває й сьогодні. Ми теж вміємо жартувати, весело сміятися зі своїх вад. Студенти – народ веселий, дотепний, теж не порушує цю традицію.