7 Мса 315, параграф 31.

Д61. Аудитор не може припускати, що випадок шахрайства або помилки є окремою подією. Тому судження про те, як виявлення викривлення впливає на оцінені ризики суттєвого викривлення, є важливим при визначенні того, чи залишається оцінка доречною.

Д62. На судження аудитора стосовно того, які аудиторські докази є достатніми та прийнятними, впливають такі чинники, як, наприклад:

• значущість потенційного викривлення у твердженні та ймовірність того, що воно матиме суттєвий вплив на фінансову звітність як індивідуально, так і в сукупності з іншими потенційними викривленнями;

• ефективність дій управлінського персоналу у відповідь і заходів контролю для розгляду ризиків;

• досвід, набутий протягом попередніх аудитів стосовно подібних потенційних викривлень;

• результати виконаних аудиторських процедур, включаючи те, чи ідентифікували такі процедури конкретні випадки шахрайства або помилок;

• джерело та достовірність доступної інформації;

• переконливість аудиторських доказів;

• розуміння суб’єкта господарювання та його середовища, включаючи внутрішній контроль суб’єкта господарювання.

Документація (див. параграф 28)

Д63. Форма та обсяг аудиторської документації є питанням професійного судження аудитора і залежить від характеру, розміру, складності суб’єкта господарювання та його внутрішнього контролю, доступності інформації суб’єкта господарювання та методики аудиту і технологій, які використовуються під час аудиту.