1.4. Особливості наднаціонального та національного регулювання галузі авіаперевезень

Основною метою регулювання ринку авіаперевезень є створення належних ринкових умов та конкурентних засад для авіакомпаній, а також регламентація вимог до літаків, умов перевезення пасажирів та вантажів, забезпечення безпеки в аеропортах та під час польоту на літаках та інші питання.

Важливе місце у регулюванні авіаперевезень займає Чи­казька конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та 18 додатків до неї, що є основним джерелом міжнародного повітряного права. Крім того, сюди належать також багаточисельні двосторонні і багатосторонні угоди, що регулюють в основному регулярні міжнародні польо­ти цивільної авіації, що здійснюються з комерційною метою.

Відповідно до зазначеної Конвенції була заснована Міжна­родна організація цивільної авіації (Організація). Вона склада­ється з Асамблеї, Ради і інших органів, які можуть бути необ­хідними. Цілями і завданнями Організації є розробка принципів і технічних методів міжнародної аеронавігації і сприяння пла­нуванню і розвитку міжнародного повітряного транспорту з тим, щоб:

• забезпечити безпечний і упорядкований розвиток між­народної цивільної авіації у всьому світі;

• заохочувати мистецтво конструювання та експлуатації повітряних суден у мирних цілях;

• заохочувати розвиток повітряних трас, аеропортів та інших споруд, аеронавігаційних засобів для міжнародної цивільної авіації;

• задовольняти потреби народів світу в безпечному, регу­лярному, ефективному і економічному повітряному транспорті; – запобігати економічним втратам, викликаним нерозумною конкуренцією;

• забезпечувати повну повагу прав держав-учасниць і спра­ведливі для кожної держави-учасниці можливості використовувати авіапідприємства, зайняті в міжнародному повітряному сполученні;

• уникати дискримінації стосовно держав-учасниць;

• сприяти безпеці польотів в міжнародній аеронавігації;

• надавати спільне сприяння розвитку міжнародної цивільної аеронавтики у всіх її аспектах.

Основною міжнародною організацією, що здійснює регулювання ринку авіаперевезень, Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), яка була створена відповідно до Конвенції про міжнародну цивіль­ну авіацію 1944 році й існує з 4 квітня 1947 року. ІКАО має ста­тус спеціалізованої установи ООН. Цілі Організації визначені у ст. 44 Конвенції 1944 року: забезпечувати безпечний і впорядкований розвиток міжнародної цивільної авіації в усьому світі; заохочувати мистецтво конструювання й екс­плуатації повітряних суден у мирних цілях; заохочувати розвиток повітряних трас, аеропортів і аеронавігаційних засобів для міжнародної цивільної авіації; задовольняти потреби народів світу у безпечному, регулярному, ефектив­ному й економічному повітряному транспорті; запобігати економічним втратам, що викликані нерозумною конкурен­цією, забезпечувати повну повагу до прав договірних дер­жав і справедливі для кожної договірної держави можли­вості використовувати авіапідприємства, що зайняті в міжнародному повітряному сполученні; уникати дискри­мінації по відношенню до договірних держав, сприяти без­пеці польотів у міжнародній аеронавігації; допомагати за­гальному сприянню розвитку міжнародної цивільної аеро­навтики у всіх її аспектах.

Під егідою ІКАО розробляються «стандарти» і «рекомен­дації», об’єднані в Додатках до Конвенції 1944 р. Завдяки співробітництву держав ІКАО вдалося домогтися значного спрощення митних, імміграційних і санітарних правил, що стосуються цивільної авіації; розроблена система метеоро­логічного обслуговування, контролю за польотами, зв’язку, радіомаяків і радіодіапазонів, а також інших засобів забез­печення безпеки польотів.

Систему органів ІКАО складають Асамблея, Рада, Аеро­навігаційна комісія, функціональні комітети (авіатранспортний, юридичний, фінансовий, з незаконного втручання у справи цивільної авіації та ін.), Секретаріат на чолі з Гене­ральним Секретарем. Штаб-квартира ІКАО розташована в Монреалі (Канада). Організація має також представництва в шести регіонах світу.

Діяльність ІКАО тісно пов’язана з іншими міжурядови­ми організаціями в галузі цивільної авіації (такими як Євро­пейська конференція цивільної авіації, Африканська ко­місія цивільної авіації та ін.) і низкою спеціальних неуря­дових організацій (таких як Міжнародна асоціація повітряного транспорту, Міжнародна федерація асоціацій диспетчерів управління. Отже, регулювання ринку авіаперевезень в ЄС здійснюють інші міжнародні організації. діляться на міжурядові (ММАО) і неурядові (МНАО). ММАО створюються державами на основі міжнародних договорів, які визначають мети й завдання організацій, членство в них, права й обов’язки їхніх учасників, структуру й компетенцію робочих органів тощо. ММАО зізнаються суб’єктами міжнародного права. Вони вправі містити міжнародні договори з державами й між собою й відповідають за дотримання договорів, приймати рекомендації й інші юридичні акти. Залежно від кола учасників ММАО є універсальними, наприклад Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), або регіональними (Європейська конференція цивільної авіації, Євроконтроль, Африканська комісія цивільної авіації, Агентство по забезпеченню безпеки аеронавігації в Африці й на Мадагаскарі, Центральноамериканська організація з обслуговування аеронавігації, Латиноамериканська комісія цивільної авіації, Рада цивільної авіації арабських держав). Вони мають схожу структуру: вищий керівний орган – Асамблея, Пленарна сесія й т.п.; поточна діяльність ММАО забезпечується виконавчими органами. При виконавчих органах у деяких ММАО створюються підлеглі їм спеціальні комітети або комісії, які розробляють організаційні, технічні, адміністративні, правові питання діяльності цивільної авіації. Вищі керівні органи ММАО під час сесій затверджують звіти виконавчих органів, заслуховують доповіді комітетів та експертів, приймають резолюції, рекомендації.

Законодавство ЄС в сфері авіаперевезень значною мірою базується на регламентах. Ще однією особливістю європейського авіаційного права є те, що воно структуроване відповідно до завдань, які перед ним ставляться. Головним актом у сфері ліцензування авіаперевізників є Регламент (ЄС) № 1008/2008 Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 року про загальні правила здійснення авіаперевезень у Співтоваристві, який регулює порядок ліцензування авіаперевізників Співтовариства, право авіаперевізників Співтовариства на здійснення авіаперевезень у межах Співтовариства та встановлення цін на авіаперевезення в межах Співтовариства.

Що стосується безпеки польотів, перелік актів ЄС дещо ширший, зокрема, сюди можна включити:

• Регламент (ЄС) № 3922/91 від 10 грудня 1991 року стосовно гармонізації технічних вимог та адміністративних процедур до авіабезпеки у галузі цивільної авіації, який застосовується до гармонізації технічних вимог та адміністративних процедур у сфері безпеки цивільної авіації стосовно: проектування, виробництва, експлуатації та технічного обслуговування літака, а також осіб та організацій, залучених до цих завдань;

• Регламент (ЄС) № 1592/2002 Європейського Парламенту та Ради від 15 липня 2002 року щодо встановлення загальних правил в галузі цивільної авіації та утворення Європейського Агентства з авіаційної безпеки, який застосовується у сфері проектування, виробництва, обслуговування та експлуатації авіаційний продуктів, частин та пристроїв, а також персоналу та організацій, залучених у проектування, виробництво та обслуговування таких продуктів, частин та пристроїв, а також персоналу та організацій, що залучені до експлуатації літальних апаратів;

• Регламент Комісії (ЄС) 1217/2003 від 4 липня 2003 року, що встановлює спільні технічні вимоги щодо національних програм контролю за якістю авіаційної безпеки, який встановлює загальні специфікації для національних програм з контролю якості безпеки цивільної авіації, які мають бути впроваджені кожною державою-членом. Це включає встановлення загальних вимог для програм з контролю якості, загальної методології для ревізій, які будуть проводитись, та загальних вимог для ревізорів;

• Регламент Комісії № 1486/2003 від 22 серпня 2003 року стосовно процедури з проведення інспекцій Комісії в галузі забезпечення авіабезпеки у цивільній авіації, який встановлює процедури проведення оглядів Комісії для контролю застосування державами-членами Регламенту (ЄС) № 2320/2002 на рівні кожної держави-члена та кожного окремого аеропорту.

Розділ ІІ. Аналіз ділової моделі компанії "DeutscheLufthansaAG"