Р ис. 12. Структура державної контрольно-ревізійної служби

На Державну митну службу України (рис. 13) (центральний орган виконавчої влади) покладається безпосереднє здійснення митної справи. Одним із головних завдань митних органів є здійснення митного контролю, тобто контролю за виконанням законодавства України про митну справу.

Р ис. 13. Структура митних органів України

Державне казначейство значну увагу приділяє контролю за відповідністю платежів узятим зобов’язанням та бюджетним асигуванням.

Державний фінансовий контроль здійснюється також і низ­кою інших державних органів: Національним банком України, Фондом державного майна, Департаментом антимонопольної політики і підтримки підприємництва, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку тощо.

Зв’язок між органами державного фінансового контролю наведений на рис. 14.

Р ис. 14. Модель лінійного зв’язку між органами державного фінансового контролю

У цілому функції органів державного фінансового контролю полягають у забезпеченні раціонального застосування державою економічних методів регулювання суспільних процесів, які в умовах існування різних форм і видів власності, вільного під­приємництва, економічної самостійності виробників, поширення ринкових відносин на всі сфери суспільного життя є найбільш виправданими, динамічними і ефективними.

Необхідною умовою підвищення ефективності державного фінансового контролю є скоординована і упорядкована діяль­ність зазначених органів у здійсненні контрольних функцій, уникнення дублювання за тими напрямками контролю, які вхо­дять до компетенції кількох органів.

Утвердження правових засад місцевого самоврядування і розширення сфери відповідальності територіальних громад, ор­га­нів та посадових осіб за вирішення місцевих справ дають під­ста­ву виділити такий вид бюджетного контролю, як муніципаль­ний.

Об’єктом муніципального бюджетного контролю є місцеві бюджети, фінансова діяльність бюджетних установ, підприємств і організацій комунальної власності, що використовують бюд­жетні кошти. Контроль за відповідністю бюджетному зако­но­давству України показників затверджених бюджетів, бюджет­но­го розпису та кошторисів бюджетних установ здійснюється:

• Радою міністрів Автономної Республіки Крим – стосовно бюджетів міст республіканського значення та районних бюдже­тів Автономної Республіки Крим;

• обласними державними адміністраціями – стосовно район­них та міських (міст обласного значення) бюджетів;

• міськими державними адміністраціями в містах Києві та Севастополі – стосовно районних у цих містах бюджетів;

• районними державними адміністраціями – стосовно місь­ких (міст районного значення), сільських, селищних та їх об’єд­нань бюджетів;

• виконавчими органами міських рад – стосовно бюджетів районів у місті, сільських, селищних чи міст районного значен­ня, що входять до складу цих міст.

Суб’єктами муніципального бюджетного контролю є також тимчасові контрольні комісії, рішення про створення та порядок роботи яких приймають органи місцевого самоврядування від­повідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Місцеві ради можуть делегувати власні повноваження на здійснення бюджетного контролю з питань, які належать до їхньої компетенції, структурним підрозділам відповідного рівня суб’єктів державного фінансового контролю центральних орга­нів виконавчої влади.

Суб’єктами відомчого бюджетного контролю є контрольно-ре­візійні підрозділи галузевих міністерств та інших центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Внутрішній бюджетний контроль проводиться керівниками підприємств (установ, організацій), їх головними бухгалтерами і фахівцями в момент вчинення й оформлення господарських опе­рацій, що дає можливість вчасно виявити недоліки в роботі й ужити заходів до їх усунення.

Громадський бюджетний контроль здійснюється громадя­нами країни та об’єднаннями громадян. Наявність розвинутої системи зв’язку з громадськістю дає змогу врахувати заува­жен­ня і пропозиції спеціалістів у процесі складання і виконання бюджету.

За критерієм віддаленості від моменту здійснення фінансових операцій контроль підрозділяють на попередній, поточний і наступний.

До форм бюджетного контролю належать: експертиза, пере­вірка, ревізія, аудит і моніторинг.

Залежно від об’єкта і обсягу матеріалу, який використо­ву­ється, ревізії поділяються на повні, часткові, тематичні, ком­плексні, наскрізні.

Залежно від характеру організації ревізії бувають планові, позапланові, додаткові і повторні.

Контроль є більш ефективним не тоді, коли встановлюється факт порушення, а коли створюються умови, які б дали можли­вість їх уникнути. Саме таким завданням відповідає аудитор­ський контроль.

Ефективність витрачання бюджетних коштів або рівень їх віддачі не завжди можна визначити фінансовим аудитом, оскіль­ки критерієм ефективності є рівень досягнення запланованих цілей, який значною мірою залежить від якості прийнятих управлінських рішень. Аудит адміністративної діяльності – це форма бюджетного контролю, за допомогою якого вивчаються процедури прийняття і виконання управлінських рішень суб’єк­тами бюджетного процесу з метою досягнення певних цілей.

Відносно новою і найменш регламентованою формою бюд­жетного контролю є моніторинг, що є системою пос­тійного спостереження (нагляду) органів, уповноважених на здійснення бюджетного контролю, за дотриманням норм бюд­жетного законодавства учасниками бюджетного процесу на всіх його стадіях. Основним завданням бюджетного моніторингу є виявлення ознак, що можуть свідчити про можливі бюджетні правопорушення.

Під час проведення контрольних дій застосовуються різні методи (прийоми) документального і фактичного контролю. Зокрема в частині документального контролю виділяють такі методи:

• перевірка документів за формальними ознаками і за змістом;

• арифметична перевірка документів;

• нормативна перевірка документів;

• зустрічна перевірка документів;

• логічний контроль;

• техніко-економічний розрахунок;

• зворотний перерахунок;

• експертна оцінка окремих статей бюджетних доходів і ви­датків;

• системний і факторний аналіз із використанням таких при­йомів, як:

• порівняння,

• зіставлення,

• групування,

• розрахунки середніх і відносних показників,

• побудова системи взаємозв’язаних таблиць тощо.

До методів (прийомів) фактичного контролю відносять:

• обстеження;

• інвентаризація;

• спостереження;

• опитування;

• анкетування;

• отримання письмових пояснень;

• контрольні заміри робіт;

• технологічний контроль.

Документальний і фактичний контроль взаємно доповнюють один одного, і їх поділ має умовний характер.