7. Вплив забруднень води на життєдіяльність організмів і здоров'я людей та проблема забезпечення населення якісною питною

Склалася ситуація, коли майже всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення не відповідають вимогам стандарту до джерел водопостачання. Питна вода стає активним чинником шкідливого впливу на здоров'я і першопричин виникнення багатьох небезпечних масових інфекційних захворювань, зокрема вірусного гепатиту А. Внаслідок хлорування в питній воді утворюються хлорорганічні сполуки, наприклад, кількість хлороформу в 1,5–2 рази перевищує норми, рекомендовані ВООЗ (Всесв.Орг.ОЗ). В промислових і урбанізованих районах у питну воду можуть потрапити інші токсичні речовини: іони важких металів, сполуки фосфору і сірки, пестициди, нітрати, нітрити. Про недостатню ефективність існуючої технології очистки води свідчить високий рівень захворюваності населення кишковими інфекціями. Взагалі ж на сьогодні відомо близько 100 хвороб, які передаються людям з питною водою. Яку ж воду треба пити, щоб бути здоровим? – джерельну.

У природній воді є мінеральні солі. Вода вважається доброю, якщо мінералізація не перевищує 1000 мг/л. Води з великим вмістом солей належать до солоних і непридатні для пиття. Дуже мала мінералізація води погіршує її смак, а позбавлену солей (дистильовану) воду взагалі вважають шкідливою – вона порушує травлення і діяльність залоз внутрішньої секреції. Гранично допустимий вміст заліза у воді – до 0,3 мг/л, міді – 1 мг/л, цинку – 5 мг/л.

Іноді воді зустрічається багато хлоридів і сульфатів, які надають воді . Вживання води, яка містить більше ніж 500 мг/л сульфатів і 350 мг/л хлоридів (солоний та гірко-солоний смак), призводить до порушення діяльності травної системи. Із вмістом у воді солей кальцію та магнію тісно пов’язана інша її властивість – жорсткість. Припустимий рівень загальної жорсткості дорівнює 7 мг.-екв./л. Більший рівень жорсткості вода впливає на ліпідний обмін, може зумовлювати накопичення холестерину в крові і спричинювати розвиток атеросклеротичних змін артерій.

Зміни у концентрацій розчинених у воді солей призводять до виникнення багатьох ендемічних хвороб, зокрема ендемічного зобу і флююрозу.

Ендемічний зоб – збільшенням щитовидної залози. За даними ВООЗ, у світі нараховується близько 200 млн таких хворих, що є наслідком дефіциту йоду в біосфері. В Україні ендемічний зоб зустрічається на території Західної України і Полісся. Район вважають ендемічним, якщо понад 10% населення мають ознаки зоба. Ендемічний зоб найчастіше зустрічається серед жінок, але в районах важкої ендемії (понад 60% населення уражено зобом) захворюваність чоловіків так само є високою.

Доведено, що поряд з йодною недостатністю є й інші чинники, які сприяють розвитку цього захворювання: високий вміст у воді та ґрунті гумінових кислот, зміна концентрації міді, цинку, ртуті, кобальту, молібдену, кальцію. Для профілактики зоба підвищують вміст йоду у харчових продуктах, перш за все у солі

Флюороз – ендемічна хвороба людина, яка також пов’язана з геохімічними чинниками: вона виникає в разі тривалого надмірного надходження до організму фтору та його сполук.

Найчастіше уражаються зуби. На них з’являються не дуже помітні плями, потім – жовто-бура пігментація, емаль стирається, коронка деформується. Якщо концентрація фтору перевищує у воді 6 мг/л, з’являються зміни в кістках (грибовидні та дзьобовидні кісткові вирости, закостеніння кісток), стійкі ураження печінки, травного каналу.

Профілактика флюорозу забезпечується механізацією та автоматизацією виробництва; ефективною вентиляцією, захистом дихальних шляхів; заміною джерел питного водопостачання або дефторування види на водогінних спорудах.

Профілактика в домашніх умовах. Воду можна очистити від шкідливої макро- та мікрофлори такими способами:

• прокип'ятити воду (термічний метод);

• за допомогою сильних окисників (наприклад, хлору, озону, марганцевокислого калію);

• впливом іонів благородних металів (зазвичай – сріблом – в церквах); «срібна» вода є лікувальним засобом, який може допомогти при лікуванні деяких хвороб тільки у випадку її вживання в певних дозах і нетривалий час;

• фізичними методами (за допомогою ультрафіолетових променів або ультразвуку).

Згідно з розпорядженням Київської міської держадміністрації, в місті збудовано та введено в експлуатацію 25 павільйонів бюветної роздачі артезіанської води. Вода в них чиста, доброякісна, радіонукліди та важкі метали на таку глибину не потрапили. Але приблизно в 66% свердловин вода містить підвищену кількість заліза, марганцю, сірководню, сульфідів, сульфатів, хлоридів, карбонатів та інших домішок, що звичайно вимагає додаткового очищення цієї води. Нерідко артезіанська вода не відповідає вимогам щодо бактеріологічних показників. Наслідком неконтрольованого й довгострокового використання таких вод як питних можуть бути різні захворювання у людей — отруєння важкими металами, нітратами та ін. Як правило, артезіанська вода є умовно питною й може служити лише додатковим джерелом водопостачання.