3. Види порушень водних систем

А) ЗАРЕГУЛЮВАННЯ СТОКУ РІК – виникає при штучній зміні природної течії рік. Як правило, такими об’єктами є дамби, які зводять для підвищення рівня води у водоймах. Первинними наслідками цього виду впливу є:

- затоплення значних площ (особливо на рівнинних територіях України);

- підтоплення (заболочування) площ, які прилягають до затоплених територій;

- збільшення втрат води через посилення поверхневого випаровування;

- висушування земель, що прилягають до русла рік нижче за течією від дамб;

- деградація рослинного і тваринного світу річкових екосистем;

- замулення, заболочування та евтрофікація водойм;

- загроза виникнення катастрофічних ситуацій у випадку прориву дамб.

Б) ВИЛУЧЕННЯ ВОДИ з водних об’єктів для промислового і с/г виробництва – спричиняє значне зниження рівня води в річках чи озерах.

В) ЗМІНА РУСЕЛ РІК – це штучна деформація стоку рік (за умов будівництва каналів, системи зрошувальних каналів).

Г) ПОРУШЕННЯ ЕКОСИСТЕМ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ ВОДНІ ОБЄКТИ – викликає зміни стану тваринних і рослинних ресурсів, що прямо чи опосередковано пов’язані із підтриманням стану рівноваги водних об’єктів. Особливої шкоди завдають вирубування прибережних лісів, переорювання луків, осушення боліт.

4. Проблеми забруднення вод Світового океану та відродження малих річок

Ця проблема зумовлена єдністю Світового океану, тісним взаємозв’язком між його природними водоймищами, а також із прилягаючими районами суші. Тобто будь-яке забруднення в певному районі швидко поширюється на значну територію. Серед екологічних проблем Світового океану виділяють такі:

1. Експлуатаційне забруднення океану. В основному воно відбувається через аварії танкерів (щороку нафтопродуктів потрапляє 5-6 млн т/).

2. Забруднення моря на морських нафтопромислах – відбувається при бурінні свердловин із стаціонарних платформ плаваючих бурових установок. До аварії ведуть: важкі умови експлуатації плаваючих бурових установок, неможливість покинути район буріння при наступаючому штормі, скидання із свердловин нафти і газу, а також невеликий досвід експлуатації цих установок.

3. Скидання у глибини океану шкідливих відходів. З 1964 р. по 1986 р. різні організації СРСР скинули у води Північного Льодовитого океану 11 тис контейнерів із радіоактивним “сміттям”.

4. Захаращення морів і прибережних частин сміттям. Щоденно у Світовий океан скидають приблизно 6,8 млн металевих, 0,64 млн. паперових і пластмасових, 0,43 млн. скляних предметів.

5. Видобування біологічних ресурсів та вплив цього на кругообіг органічної речовини в океані, порушення зв’язків, що склалися. Забруднення моря, особливо в прибережних зонах, веде не тільки до зменшення видів, але і захворювання риб.

6. Експлуатація мінеральних ресурсів у шельфі та будівельні роботи ведуть до зниження і деградації природних ландшафтів – естуаріїв, прибережних водно-земельних угідь, із якими пов’язана більшість світових рибних запасів.

7. Вплив гідробудівництва на річки, що впадають в море, океан. Це особливо відчутно при впаданні таких великих річок, як Ніл, Конго, Замбезі.

8. Вплив інтенсивного судноплавства. Забруднення нафтою (потрапляє 5-6 млн т/рік) і сільськогосподарськими хімікатами, радіоактивними продуктами, важкими металами і найрізноманітнішим сміттям, яке викидають в основному з суден. Небезпечні вантажі складають половину морських перевезень і нараховують більше 3 тис. найменувань. Зростає частка особливо токсичних речовин.

9. Розвиток рекреаційних комплексів. Тяжіння населення до берегів створює навантаження на природне середовище, при якому воно деградує, проходить різке погіршення його якості.

10. Екологічні проблеми, пов’язані із війнами і впливом військового промислового комплексу. Найбільш забрудненою акваторією у світі є Перська затока, де рівень забруднення води в 47 разів перевищує середньосвітовий. Це спричинено характерними морськими умовами і геополітичних подіями в регіоні.

11. Річковими стоками в моря і океани надходять: 1) пестициди (гербіциди, фунгіциди і бактеріоциди, інсектициди); 2) сполуки заліза, фосфору, синтетичні (ПАР) та іншіречовини; 3) побутові й промислові тверді відходи;

12. Особливо небезпечним є радіоактивне забруднення (випробуваннями ядерної зброї, роботою ядерних реакторів на військових підводних човнах і криголамах, скиданням контейнерів з радіоактивними відходами).

13. З атмосфери в океани потрапляють вуглеводні, свинець, фосфор, азот, ртуть.

Несприятливим станом вод Світового океану і проблемами його захисту занепокоєне усе світове співтовариство. Тому ООН розробила кілька важливих угод, підписаних більшістю країн, які регулюють видобуток корисних копалин з морських родовищ, судноплавство та вилов риби. Серед них – «Хартія морів», підписана більшістю країн (156 країн) у 1982 р. (держави мають захищати від забруднення морське середовище). Нині за станом вод Світового океану стежить міжнародна служба моніторингу.

ПРОБЛЕМА ЗАХИСТУ МАЛИХ РІЧОК ВІД ЗАБРУДНЕННЯ є також досить актуальною. У поняття “мала річка” в різних країнах вкладають неоднаковий зміст. У США до цієї категорії відносять рівнинні водотоки з площею водозбору до 4000 км², в Росії їх водозбір не має перевищувати 2000 км², а довжина – 250 км для рівнинних районів. В Україні малими річками називають водотоки, довжина яких не перевищує 100 км, а площа водозбору – 2000 км².

Малі річки потребують особливої уваги, оскільки вони формують “водний потенціал” країни і мають важливе господарське значення. Їх вода використовується для зрошування полів і водопою тварин, а також технічних потреб, насамперед сільського господарства. Тому вони першими виснажуються, засмічуються й замулюються.

Джерелами забруднення наших річок є населені пункти та великі й малі підприємства, не оснащені належним водо- і повітроочисним обладнанням, наземні і підземні комунікації, поверхневий стік сільськогосподарських угідь.

Система захисту та відродження малих річок включає такі напрями:

1) розробка спеціальних програм щодо відродження конкретної річки;

2) дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо умов розміщення та експлуатації промислових підприємств у басейні малих річок;

3) санітарний контроль за станом малих річок;

4) створення сприятливих умов для відтворення рибних запасів; охорона тваринного світу річки;

5) запобігання антропогенній, водній і вітровій ерозії у долині річки;

6) насадження лісів і чагарників уздовж берегів долини, на її схилах і на території заплави.

Дотримування наведених водоохоронних норм є легшою і доступнішою справою, ніж боротьба з наслідками забруднення поверхневих і підземних вод.