11

ПрЕк_Л_4

Тема. 4. Вплив діяльності людини на гідросферу (2 год)

1. Споживання водних ресурсів.

2. Джерела забруднення води. Класифікація забруднюючих речовин.

3. Види порушень водних систем.

4. Проблеми забруднення вод Світового океану та відродження малих річок.

5. Екологічний стан поверхневих вод України.

6. Екологічні проблеми стічних вод та способи їх очищення.

7. Вплив забруднень води на життєдіяльність організмів і здоров'я людей та проблема забезпечення населення якісною питною.

1. Споживання водних ресурсів

Вода – найбільш поширена неорганічна сполука, “найважливіший мінерал” на Землі. Серед інших геологічних оболонок Землі (літосфери, атмосфери, гідросфери) водна оболонка або гідросфера має найбільший об’єм та особливе значення. Гідросфера об’єднує всі вільні води Землі, тобто фізично і хімічно не зв’язані з мінералами земної кори. За впливу сонячної енергії та сил гравітації води можуть переходити з рідкого стану в твердий або пароподібний.

Займаючи проміжне положення між атмосферою та літосферою, гідросфера постійно знаходиться з ними в тісному взаємозв’язку, що створює необхідні умов життя у всій біосфері.

Водні ресурси є невичерпними як фізичне тіло. Проте в процесі техногенезу вони забруднюються і якісної води стає менше. Проте, щоб бути здоровою, людина має щодня споживати 2,5 л води. Проблема полягає у тому, що нині людство має доступ лише до < 1% світових запасів прісної води. Прісна вода становить близько 3% водних ресурсів світу. Але всі вони (99 %) сконцентровані у льодовиках і снігових шапках гірських хребтів або глибоко під землею.

Для живих істот найсуттєвішими є дві властивості води:

1. Вона має найбільше серед поширених речовин значення поверхневого тиску, здатність підніматися по капілярах. Діапазон наслідків цього явища надзвичайно широкий: від засвоєння жуками-водомірками поверхні води до участі у керуванні мембранними біохімічними процесами в усіх організмах.

2. Здатність води легко розчиняти більшість речовин.

Ці властивості води зумовлюють те, що вода є :

1) основою всіх життєвих процесів,

2) єдиним джерелом кисню в основному рушійному процесі на планеті – фотосинтезі. Рослини на 90%, тварини на 75% складаються із води. Втрата 10–20 % вологи живими організмами веде до їх загибелі. Люди вмирають без води на восьму добу. Крім того водні розчини – необхідна умова міграції будь-яких хімічних елементів; тільки при наявності води проходять складні хімічні реакції.

Сукупність усіх водних об’єктів на території країни формують водний фонд. До його складу входять: 1) поверхневі води – природні водойми (океани, озера, болота), водостоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об’єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води і територіальне море.

Використання водного фонду регулюється Водним кодексом України.

Основними споживачами води є сільське й комунальне господарство та промисловість. С/г – для поливу рослин, напування й приготування корму для свійських тварин. У комунальному господарстві – для пиття та приготування їжі для людей, для задоволення їхніх санітарно-гігієнічних потреб, як теплоносій тощо. У промисловості воду використовують як сировину, реагент та розчинник для проведення різних технологічних процесів.

Отже, проблема полягає не стільки у нестачі води, необхідної для життєдіяльності людини, скільки в її використанні і водоспоживанні. Виділяють:

Користувачі – ті суб’єкти, які використовують воду як середовище або джерело енергії і не забирають її з джерел (наприклад, водний транспорт, рибальство, туризм, спорт, гідроелектростанції тощо).

Споживачі – ті суб’єкти, що забирають воду з джерел і використовують її за призначенням (пиття, приготування їжі, вирощування сільськогосподарської продукції, здійснення технологічних процесів на виробництві, обігрівання приміщень тощо) – сільське й комунальне господарство та промисловість.

Приклади: для одержання 1 т капрону використовують 10 т чистої води; 1 кг паперу – 100 кг; 1 т текстильної тканини – 270 тис. л води; на виробництво 1 т цементу йде 5 т води. В розвинутих країнах на 1 мешканця витрачається 1,2–1,5 тис. м³ води/рік.

Об’єктами водокористування та водоспоживання є: поверхневі та підземні прісні води, територіальні морські води. Найбільше (до 70%) прісної води споживає сільське господарство, особливо зрошувальне землеробство.

Обсяг споживаної води в промисловості оцінюють водоємністю виробництва, під якою розуміють кількість води, необхідної для виробництва однієї тонни готової продукції. Приклади: водоємність сталі, чавуну – 15–20 м³/т, сульфатної кислоти – 25–80, синтетичного волокна – 500, міді – 500, пластмас – 500–1000, синтетичного каучуку – 2000–3000 м³/т.

Споживання води населенням характеризують питомим водоспоживанням, під яким розуміють добовий об'єм води в літрах, необхідний для задоволення всіх потреб одного мешканця міста чи села. Питоме водоспоживання в містах більше, ніж у селах, і значною мірою залежить від ступеня благоустрою (наявності водопроводу, каналізації, центрального водяного опалення тощо). Так, питоме водоспоживання для деяких міст становить, л/добу: Нью-Йорк – 600, Париж – 500, Москва – 400, Київ – 300, Лондон – 263.