6. Використання та відтворення природних ресурсів.
Використання природних ресурсів зводиться, головним чином, до двох процесів: вилучення і виснаження (вичерпання) природних ресурсів. Вилучення природних ресурсів – це такий вид використання природних ресурсів, при якому виключається альтернативне використання ресурсів у даний момент часу або в майбутньому. Виснаження (вичерпання) природних ресурсів – це погіршення якісних характеристик природних ресурсів внаслідок їх експлуатації. Відтворення природних ресурсів – це відновлювання ресурсів природи, яке здійснюється з допомогою людини або без її втручання. Виділяють просте відтворення природних ресурсів, коли обсяг використаних ресурсів відповідає їх відновленню; розширене - якщо відновлення перевищує використання природних ресурсів; звужене – коли використання природних ресурсів перевищує їх відновлення.
Відтворення природних ресурсів включає такі заходи як рекультивація та меліорація земель, агротехнічні заходи щодо поліпшення ґрунтів, лісопоновлюючі роботи, вирощування посадкового матеріалу, біотехнічні заходи, збереження і відтворення диких звірів і птахів, окремих водних ресурсів тощо.
Під раціональним природокористуванням розуміють мінімальні витрати відновних і невідновних природних ресурсів для задоволення обґрунтованих життєвих потреб людського суспільства при мінімальній шкоді природному середовищу.
Основними принципами раціонального природокористування є:
оптимальне використання природних ресурсів,
суворе дотримання законів природи у процесі використання ресурсів,
застосування передових технологій у природокористуванні,
розробка і реалізація програм відтворення природних ресурсів.
Основною метою раціонального природокористування є забезпечення споживання природних ресурсів людською спільнотою в таких межах, аби сприяти екологічній безпеці як окремих екосистем, так і біосфери загалом, не порушуючи при цьому стійкості динамічної рівноваги в природі.
Раціональним природокористуванням є збалансована взаємодія суспільства та природи, що забезпечує досягнення компромісу між соціально-економічними потребами суспільства і здатністю природи задовольнити їх без суттєвої шкоди для свого нормального функціонування.