ПрЕк_Л_3
Тема 3. Характеристика природних ресурсів (2 год)
План
1. Класифікація природних ресурсів.
2. Водні ресурси (гідросфера).
3. Атмосфера.
4. Земельні ресурси.
5. Біологічні (біотичні) ресурси. Рослинний і тваринний світ.
6. Використання та відтворення природних ресурсів.
1. Класифікація природних ресурсів
Природні ресурси – найважливіші компоненти навколишнього природного середовища, які використовують в процесі виробництва з метою забезпечення матеріальних і культурних (духовних) потреб суспільства.
Залежно від мети аналізу, критеріїв оцінки та особливостей природних ресурсів, їх класифікують за багатьма принципами: за природним походженням; за територіальним розповсюдженням; за рівнем вичерпності; за можливістю або характером використання тощо.
За походженням і природними властивостями виділяють: мінеральні ресурси (корисні копалини), земельні, водні, біологічні (зокрема лісові), агрокліматичні (сонячне тепло, світло, опади), ресурси енергії природних процесів (енергія сонця, вітру, землі), а також рекреаційні (ресурси відновлення здоров’я і творчої здатності людини ).
За належністю до того чи іншого класу або явищ природи виділяють такі групи природних ресурсів: мінеральні, земельні, водні, лісові, фауністичні, рекреаційні, кліматичні. Це так звана «природна класифікація» – близька за змістом нам, екологам. Томи ми будемо придержуватися цієї класифікації.
За природно-економічною класифікацією, ресурси поділяють на такі, які використовують у матеріальному виробництві, і такі, які використовують в невиробничій сфері.
За доступністю щодо використання виділяють реальні і потенційні ресурси. За запасами – невичерпні і вичерпні. За здатністю самовідновлюватися – відновлювальні, частково відновлювальні та невідновлювальні (рис).
Рис. Класифікація природних ресурсів
Реальні ресурси – це ті, які використовують у виробництві на певному рівні розвитку продуктивних сил суспільства.
Потенційні – це ресурси, які потрібні суспільству, але не можуть бути залучені за певних причин. Наприклад, ресурси прісної води в льодовиках Антарктики, ліси у високогірних районах та ін. Потенційні ресурси можуть набути статусу «реальні». Так, морська вода після опріснювання може бути використана для побутових потреб, наприклад на підводних човнах.
Через загострення проблеми швидкого вичерпування природних ресурсів та охорони природи за останні роки широкого визнання набула екологічна класифікація за ознакою вичерпності природних ресурсів. Їх поділяють на невичерпні і вичерпні.
До невичерпних належать ресурси космосу, сонячна радіація, кисень атмосферного повітря, внутрішнє тепло Землі, води Світового океану, енергія прибою, припливів і відпливів, води, що падає, вітру та ін.
Вичерпні природні ресурси – це група, яка заслуговує особливої уваги. За можливістю відновлення запасів певних видів природних ресурсів їх поділяють на:
вичерпні відновлювальні – ґрунтовий покрив, запаси прісної питної, лікувальні грязі, ресурси рослинного і тваринного світу (лісові ресурси, лікарські рослини, рослинне паливо тощо), а також деякі мінеральні ресурси;
частково відновлювані – земельні ресурси (продуктивність ґрунту); Так, для відтворення зниклих тварин необхідно кілька років, рослин – роки, десятиліття, вирубаного лісу – 50-100 р., знищеного ґрунту – сотні, а той тисячі років. Тому обсяги і темпи використання природних ресурсів повинні відповідати особливостям їх відтворення;
вичерпні невідновлювані характеризуються обмеженими запасами, використати їх можна лише один раз (вугілля, нафта, газ, різні руди і т.д.), або це ресурси, які відтворюються занадто повільніше, ніж використовуються (торфовища, різні осадові породи, більша частина корисних копалин, мінеральна сировина тощо).
Природні ресурси можуть використовувати у кількох напрямах:
як засіб праці (земля, водні шляхи, вода для зрошення)
джерела енергії (гідроенергія, ядерне паливо, запаси горючих корисних копалин)
сировина і матеріали (мінерали, ліси, ресурси технічної води); моуть використовувати безпосередньо – для споживання та умов життя (питна вода, дикорослі ягоди, плоди) та опосередковано – для рекреації (місця відпочинку та оздоровлення);
генетичний фонд (ПЗФ, нові сорти рослин, породи рослин і тварин);
джерела інформації про навколишній світ – для моніторингу (палеонтологічні форми, біоіндикатори умов середовища тощо).
Однією з головних характеристик природних ресурсів є їх природно-ресурсний потенціал (ПРП), тобто здатність природних екосистем без шкоди для себе віддавати людству продукцію або виконувати корисну для нього функцію. Перехід за межі використання природно-ресурсного потенціалу відповідає стану екологічної кризи.
Залежно від масштабів використання природних ресурсів, стан природного середовища може бути: 1) природний (натуральний) – не змінений безпосередньо господарською діяльністю людини (місцева природа зазнає лише слабкого впливу від глобальних антропогенних процесів); 2) врівноважений – швидкість відновлювальних процесів вища або рівна темпу антропогенних порушень. Ці два стани відповідають раціональному (збалансованому) природокористуванню.
Виділяють також 3) кризовий стан, коли швидкість антропогенних порушень перевищує темпи самовідновлення природи, але ще не відчувається корінної зміни природного середовища. 4) Критичний стан наступає тоді, коли під антропогенним впливом відбувається заміна раніше існуючих екологічних систем на менш продуктивні, похідні (ознаки – часткове опустелювання, збезлісення). Останні два стани природного середовища характерні для нераціонального природокористування і призводять до порушення ПРП території.
Тому необхідні постійні спостереження за використанням ресурсів. За даними екологічного моніторингу про стан усіх видів природних ресурсів розробляють заходи щодо їх охорони, збереження та забезпечення збалансованого використання. Чинні норми їх використання ресурсів постійно переглядають та оптимізують з урахуванням потреб та, їх стану та кількості. Фахівці розробляють спеціальні програми оптимізації природокористування, які орієнтовані на узгодження росту потреб виробництва зі швидкістю відтворення певних ресурсів.