1.2. Сучасні принципи етики бізнесу

У сфері відносин фірми й суспільства на зміну традиційної моделі приходить корпорація нового типу. Вона проголошує себе морально відповідальною як перед людьми, які в ній працюють, так і перед усіма, хто виявляється під впливом її діяльності. Важливими зізнаються наступні принципи, що носять по суті етичний характер:

обсяг влади, яким володіє бізнес, повинен відповідати обсягу соціальної відповідальності;

бізнес повинен діяти як відкрита система, що одержує від суспільства необхідну інформацію й надає суспільству об'єктивні відомості про свої операції;

у межах своєї компетенції бізнес повинен допомагати суспільству вирішувати соціальні проблеми;

облік соціальних витрат і доходів повинен служити одним з вирішальних факторів у процесі прийняття рішень;

споживач повинен оплачувати всі витрати на виробництво продукції, надання послуг і т.п., включаючи соціальні видатки.

Найбільше яскраво ці принципи проявляються в сфері маркетингу, оскільки через систему маркетингових заходів відбувається взаємодія фірми з її контрагентами, з конкурентним середовищем, із цільовими споживачами й суспільством у цілому.

У тій частині, у якій маркетингові заходи стосуються розробки товару, велика соціальна відповідальність із погляду його користі (або шкоди) для людини. У тій частині, що пов'язана з організацією збуту й рекламою, найбільш тісної є зв'язок із суспільною думкою й, отже, найбільш ретельний контроль із боку суспільства (громадських організацій). У сфері маркетингових досліджень надзвичайно важливо не переступити грань, за якої одержання маркетингової інформації, необхідній фірмі, переростає у втручання в приватне життя й порушення відповідних прав людини. Тому менеджери, відповідальні за маркетинг, у найбільш явному виді зіштовхуються у своїй професійній діяльності з етичними проблемами. Прагнення врахувати етичну сторону бізнесу знайшло своє вираження в концепції суспільного маркетингу, запропонованої Ф.Котлером (Котлер, 1992). Ця концепція проголошує метою підприємства не просте задоволення потреб покупців, а невдавану турботу про їхнє благополуччя й довгострокове благополуччя суспільства в цілому.

У сфері відносин держави й бізнесу позначився поворот до так званій «системи партнерства», що передбачає спільне рішення цілого ряду проблем:

• проблем одержання й з'єднання трудових і сировинних ресурсів з метою їхньої оптимізації;

• проблем оподатковування;

• проблем формування, розміщення й реалізації суспільних (державних) замовлень;

• проблем стандартизації й тестування (контролю);

• проблем охорони навколишнього середовища;

• юридичних проблем регулювання бізнесу;

• проблем здійснення капіталовкладень із метою стимулювання припливу капіталів у галузі, які особливо необхідні всьому суспільству.

Варто особливо зупинитися на співвідношенні релігійної етики й етики бізнесу. Багато західних підприємців уважають, що їхній бізнес може розглядатися як конкретизація принципів християнського навчання й християнських заповідей. Однак бурхливий розвиток країн Південно-Східної Азії ясно показало, що, хоча в основі життя людей на Сході лежать зовсім інші релігійні навчання, моральні цінності ринкової економіки в цілому виявляються загальними для всіх капіталістичних країн, незалежно від віросповідання підприємців. Загальновизнаними (хоча й не загальноприйнятими) етичними нормами в усьому світі вважаються:

• дотримання права недоторканності приватної власності;

• повага до закону;

• вірність даному слову;

• культ чесної конкуренції;

• участь у благодійних акціях;

• надання кредиту, заснованого на довірі;

• педантичність і турбота про свою власну репутацію й репутацію фірми й т.п.