
- •Міністерство освіти і науки україни
- •Конспект лекцій з дисципліни
- •Вступ 3
- •1. Дидактичні засади викладання навчальної дисципліни „етика бізнесу” в умовах кредитної системи організації навчального процесу
- •Ефективність засвоєння студентами навчального матеріалу залежить від його загальноосвітньої підготовки, вміння працювати з літературою, від допомоги викладача в організації вивчення дисципліни.
- •Тема 1. “Еволюція етики бізнесу”
- •Тема 2. Етика бізнесу: предмет і специфіка
- •Тема 3. Основні концепції етики бізнесу
- •Тема 4. Корпоративна культура та корпоративна етика
- •1.1. Структура програми навчальної дисципліни “етика бізнесу” (за вимогами ects) (денна форма навчання)
- •1.2. Ідентифікація навчальної дисципліни «етика бізнесу»
- •В. Бібліографія
- •4. Дисципліна “Етика бізнесу”
- •7. Форми та методи навчання дисципліни “Етика бізнесу”
- •Оцінювання. Контроль знань:
- •1.3. Тематичний план навчальної дисципліни “Етика бізнесу” для студентів напряму підготовки 6.030601 Менеджмент”, денної форми навчання
- •1.4. Технологічна карта тематичного плану
- •1.5. Зміст самостійної роботи студентів
- •1.6. Індивідуальні навчально-дослідні завдання з навчальної дисципліни «етика бізнесу»
- •1.7. Засоби проведення контролю з навчальної дисципліни „етика бізнесу”
- •2. Зміст науково-методичних рекомендацій щодо вивчення навчальної дисципліни ”етика бізнесу”
- •Тема 1. Еволюція етики бізнесу
- •1.1 Еволюція етики бізнесу
- •1.2. Сучасні принципи етики бізнесу
- •1.3. Особливості розвитку етики бізнесу в Україні
- •Тема 2 Етика бізнесу :предмет і специфіка
- •2.1. Етичні проблеми ділового життя
- •2.2 Становлення етики бізнесу як наукової дисципліни
- •2.3. Причини підвищення уваги до етики бізнесу
- •2.4.Структура етики бізнесу
- •3.1. Теорія утилітаризму.
- •3.2. Розвиток ідей утилітаризму
- •3.3. Деонтическа етика
- •3.4. Етика справедливості
- •Тема 4 Корпоративна культура і корпоративна етика
- •4.1. Типологія корпоративних культур
- •4.2. Організація і моральні стандарти
- •4.3. Способи підвищення етичного рівня організації.
- •Тема 5 Проблеми мікро етики бізнесу
- •5.1. Роль менеджерів в підприємстві
- •5. 2. Корпоративна етика і ухвалення рішень
- •5.3. Влада і підпорядкування
- •5.4. Проблема службових викриттів
- •5.5. Проблеми працюючих жінок
- •5.6. Етика вигідних зв'язків
- •Тема 6 Корпоративна соціальна відповідальність бізнесу
- •6.1. Еволюція концепції соціальної відповідальності бізнесу
- •6.2. Дискусії про соціальну відповідальність
- •6.3. Основні підходи до визначення корпоративної соціальної відповідальності
- •Тема 7 Проблеми макро етики бізнесу
- •7.1. Взаємини між корпораціями
- •7.2. Відносини між корпораціями й державою
- •7.3. Відносини між корпораціями й споживачами
- •7.4. Корпорації й інвестори
- •7.5. Корпорації й локальні співтовариства
- •7.6. Відносини між корпораціями й навколишнім середовищем
- •7.7. Соціальні меншини
- •Тема 8 Адміністративна етика
- •8.1. Співвідношення етики бізнесу і адміністративної етики
- •8.2.Етика нейтралітету
- •8.3.Етика структури
- •8.4. Моральний кодекс адміністраторів
- •Тема 9 Сучасна ділова етика
- •9.4. Відношення підприємців до силового тиску
- •9.1. Загальна характеристика ділової етики
- •9.2. Відношення підприємців до правових норм
- •9.3. Відносини підприємців з діловими партнерами
- •9.4. Відношення підприємців до силового тиску
- •9.5. Характер відносин із владними структурами і їхніми представниками
- •9.6. Підприємці й добродійність
- •Список джерел, що рекомендуються для вивчення навчальної дисципліни „етика бізнесу” в умовах кредитної системи організації навчального процесу
- •1. Основна література
- •2. Додаткова література
- •Іі. Нормативні матеріали мон України і ДонНует імені Михайла Туган-Барановського
9.4. Відношення підприємців до силового тиску
В умовах, коли підприємцям доводиться постійно зіштовхуватися з недотриманням договірних зобов'язань, виникає проблема вироблення запобіжних норм ділової взаємодії, які включають у тому числі й різні методи організованого насильства. Виходячи з даних, отриманих Центром політичних технологій (керівник И.М. Бунін), 79% опитаних підприємців, даючи загальну оцінку ситуації в українському бізнесі, уважають, що погрози й насильство в бізнесі існують, у тому числі кожний шостої (17%) упевнений, що силові методи застосовуються часто (не спостерігають їх взагалі 21%). Разом з тим використання силових методів по ступені поширеності уступає таким явищам, як чиновницькі вимагання й порушення ділових зобов'язань. Саме в частині силових методів найбільше виразно спостерігається контраст між загальними оцінками ситуації й особистим досвідом. Особисто зіштовхуються з подібними методами 42% керівників, тобто майже вдвічі менше, при оцінках загальної ситуації, а часто стають об'єктом силових вимагань тільки 3%, тобто в 5-6 разів менше загальних оцінок. Не зіштовхуються із цим явищем зовсім 58% опитаних. Таким чином, думка про тотальну криміналізованність українського бізнесу багато в чому є результатом діяльності засобів масової інформації, які, на відміну від випадку з корупцією, серйозно перебільшують її масштаби.
Результати згаданого вище дослідження дають і загальну картину відношення підприємців до фактів насильства. Так, кожний третій (34%) воліє обходитися власними силами; тільки кожний восьмий (13%) схильний звернутися в міліцію; ще менше (8%) бажаючих удатися до послуг зареєстрованих охоронних агентств; у той же час 15% виразили готовність звернутися по допомогу до кримінальних угруповань. Значна група (30%) підприємців затруднилася дати виразну відповідь.
Висновки, які були зроблені на основі отриманих даних, свідчать на користь того, що зони фактичного застосування насильства в українському бізнесі стають менш масштабними, а відносини організованого насильства впорядковуються, стають більше повсякденними й рутинними. Сказане не означає зникнення або ж зменшення елементів криміналу в бізнесі, але свідчить про зміну характеру криміналізації бізнесу. З'явилися більше стійкі й "цивілізовані" форми контролю над господарською діяльністю. Вони пов'язані в першу чергу із завершенням первісного розділу сфер впливу, а також із взаємним проникненням бізнесу й криміналу.
9.5. Характер відносин із владними структурами і їхніми представниками
Відносини із чиновниками, із представниками влади (державної або місцевої, залежно від масштабів підприємства) є одним із самих гострих питань сучасного українського ділового життя. З одного боку, владні структури є об'єктом твердої критики, що не припиняється з боку підприємців. Разом з тим залежність від рішень влади - дозволів або заборон, порядку розподілу ресурсів і пільг - як правило, висока. Здійснюючи контроль від імені держави, чиновники - ці агенти політичної влади в економічному просторі (по влучному вираженню В.В. Радаева) - реалізують власні інтереси, які можуть сильно розходитися з інтересами їхнього могутнього принципала. У підсумку бюрократичні бар'єри, хронічна недостача елементарної інформації про прийняті регулятивні акти породжені не стільки чиєюсь "нерозвиненістю", скільки потребою зберегти реальний бюрократичний контроль над діяльністю підприємств в умовах, коли держава переуступила багато прав власності на користь підприємців.
Міжнародні дослідження останніх років незмінно відзначають високий рівень корупції в Україні. Так, по обстеженню, проведеному Міжнародною організацією з питань прозорості (TI) в 1999 р., Україна займає 82-е місце з 99 країн з рейтингом 2,4 по шкалі від 0 (найбільш високий рівень корупції) до 10 (мінімальний рівень корупції). Європейський банк реконструкції й розвитку й Всесвітній банк підготували огляд умов економічної діяльності підприємств у країнах колишнього соціалістичного табору. Середній розмір витрат підприємств на хабарі в країнах колишнього СРСР становить 5,7% їхніх середньорічних доходів. А в країнах Центральної й Східної Європи - 3,3%. Найбільші суми на хабар витрачають грузинські підприємства - більше 8%, на Україні - 6,5%. А російським підприємцям живеться "зовсім легко": на хабарі йде "лише" 4% з невеликим річних доходів підприємств. Проте, огляд згадав і те, що основний тягар корупції несуть приватні компанії, а не підприємства, що працюють у державному секторі. Про поширеність вимагань наочно свідчать наступні дані: майже 9 з 10 керівників уважають, що вимагання мають місце, у тому числі 38% опитаних упевнені, що вимагання зустрічаються часто. І тільки 13% не спостерігають цього явища.
Очевидно, що проблема "підвищення етичності" українського підприємництва буде багато в чому залежати від здійснення продуманої й послідовної стратегії боротьби з корупцією. При цьому необхідно враховувати, що будь-яка серйозна спроба приборкання корупції повинна починатися з усунення можливостей і причин, що породжують корумповане поводження.