7.3. Відносини між корпораціями й споживачами

Ця проблема в етиці бізнесу піднімається найбільше часто. В остаточному підсумку будь-який член суспільства - споживач, і дана проблема поряд із проблемою державного регулювання бізнесу й проблемами взаємодій усередині корпорації (між керуючими ~ керованими, працівниками й роботодавцями) є однієї з найбільш старих проблем етики бізнесу.

Відносини між корпораціями й споживачами визначаються, ринком, який з'єднує їхніми взаємовигідними відносинами. В остаточному підсумку, хоча бізнес і вільний бажати одержати в результаті своєї діяльності максимально високий прибуток, його діяльність буде успішної тільки в тому випадку, коли він дає споживачам те, що вони прагнуть. Продукція не буде продана, якщо вона не буде відповідати споживчим стандартам або на неї призначена неприйнятна ціну

Система відносин між бізнесом і споживачами, однак, буде успішно працювати при виконанні двох умов: 1) якщо споживач одержує досить адекватну й точну інформацію про продукцію для того щоб він міг прийняти обґрунтований розв'язок; 2) якщо споживач вільний у виборі того, що він прагнув би купити.

Одна з основних проблем у цій системі відносин - безпека продукції й відповідність її характеристик і функцій мети призначенню її створення. У цьому випадку вимоги деонтической і утилітаристської етики збігаються: уникай шкоди, оберігай життя й здоров'я, добробут споживача.

Корпорації повинні забезпечувати безпеку своєї продукції поліпшувати стандарти контролю якості, зовнішнього вигляду продукції, робочих характеристик, а також контролю над процесом виробництва продукції, дотримання технології її виготовлення. Як показує практика, у ринковій системі, коли у відносини вступають виробник, продавець (посередник) і споживач, захист інтересів споживача досить складна. Вона здійсненна у випадках, коли виробник або продавець, не дорожачи репутацією своєї фірми, пропонує споживачеві неякісний товар, що не виконує свого призначення, із простроченим строком зберігання. Однак, роблячи якісну в цілому продукцію, виробник найчастіше воліє умовчувати про потенційні небезпеки конструкції своєї продукції або можливих небезпеках, які можуть з'явитися в процесі її експлуатації. Інформацію про це споживач одержить тільки тоді, коли зіштовхнеться із цими недоліками.

У цьому випадку велика роль самих громадян і споживчих товариств у перевірці ними якості й безпеки продукції й доведення інформації до широких шарів суспільства. Наприклад, компанія Husbnugh, що продавала небезпечні для дітей військові іграшки, під натиском громадськості була змушено припинити їхнє виробництво.

У сучасному світі рух споживачів у захист своїх прав придбало широкий розмах. У країнах з розвиненою ринковою економікою різні споживачі виступають на ринку нероз'єднане й ізольовано, а як організована маса. Методи й механізми, використовувані цим рухом, досить різноманітні: різного роду видання (у нашій країні до них ставляться журнали "Попит", "Взапас", "Грошик"), реклама, проведення консультацій споживачів, незалежні експертизи товарів, пред'явлення позовів на неякісні товари й послуги. Під тиском цього суспільного руху в більшості держав прийняті спеціальні закони про захист прав споживачів. На основі практики, що встановився, Генеральна Асамблея ООН в 1985 р. розробила Керівні принципи для захисту прав споживачів у наступних цілях:

• сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємництва на національному й міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах;

• заохочувати створення ринкових умов, що надають споживачам більший вибір при більш низьких цінах;

• заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов'язаний з виробництвом і розподілом товарів і послуг для споживачів.

Уперше, права споживачів були сформульовані в 1961 р. у США. В 70- е роки досвід розвитку руху споживачів дозволив дати їхнє розширене трактування. У цей час у світовій практиці до їхніх прав відносять наступні ("Сім прав споживачів").

1. Право вибирати товар для задоволення своїх основних потреб в умовах достатньої різноманітності пропозицій за конкурентними цінами й при обмеженні якого-небудь монопольного впливу на споживача.

2. Право на безпеку товарів і їх функціонування в точній відповідності із пропозицією продавця (виробника).

3. Право на поінформованість про найбільш важливі властивості товарів, способах продажу, гарантіях і т.п. , що допомагає споживачеві зробити розумний вибір або ухвалити рішення.

4. Право на захист від недоброякісних товарів і відшкодування збитку, пов'язаного з їхнім використанням.

5. Право бути вислуханим і одержати підтримку при захисті своїх інтересів від державних і суспільних органів.

6. Право на споживчу освіту, тобто придбання всебічних знань і навичок, що полегшують споживачеві ухвалення рішення про придбання.

7. Право на здоровіше навколишнє середовище, що не представляє погрози гідного й здоровішого життя нинішнього й прийдешніх поколінь.

Велика тут і роль держави. Воно повинне вдосконалювати законодавство про метою захисту інтересів споживачів, а також здійснювати контроль над його виконанням за допомогою спеціальних комісій і адміністрацій. Так, у США більшу роль відіграють Комісія з безпеки продуктів споживання, Федеральна торговельна комісія, Адміністрація по справах продуктів харчування й ліків, Національна компанія по справах дорожнього руху. Остання, наприклад, регламентує, крім усього іншого, характеристики, що забезпечують безпеку руху, які повинен мати будь-який автомобіль. Комісія з безпеки продуктів споживання має право перевірки як будь-яких споживчих товарів, так і операцій по їхньому виготовленню, і навіть перевірки процедур по встановленню безпеки, яким уже зазнав цей товар.

Крім того, необхідно відзначити, що проблема безпеки і якості продукції має й ще один аспект: від випуску фірмами конкурентоспроможних, якісних товарів залежить престиж країни на світовому ринку. Уряд присуджує кращим із кращих виробників спеціальні нагороди, знаки відмінності. Так, у США екс президентські нагороди "Е" і "Е-star" за видатні успіхи в експорті продукції. У країнах ЄС після перевірки продукції на її якість у безпеку фірма має право випускати її зі знаком "РЄ", який символізує відповідність виробу нормам ЄС, у тому числі вимогам безпеки.

Інша, не менш важлива проблема моральних норм - реклама. Реклама дуже важлива в процесі змагання між фірмами й для формування потреб потенційних покупців. Одна з безпосередніх цілей реклами - надання точної інформації споживачеві про властивості й призначення продукції. Тут встає проблема "реальності", точності, правдивості цієї інформації, проблема перебільшеної, "дутої" реклами. Коли споживач зустрічає рекламу типу "Колгейт - зубна паста номер один у світі", "Скроні "Стара хартія" містить у своїй крижаній глибині мир літа", "Скроні "Стара хартія" - останній щабель до того, щоб стати сильною особистістю", він не сприймає її буквально. Це псевдо правда, твердження, зроблене як якби воно було правдою, але, що не має своєї метою абсолютна відповідність дійсності, що не вимагає доказів, беззастережної віри. Нешкідливе на перший погляд перебільшення має своїм наслідком, однак, виникнення моральних проблем. Споживач так і не одержує точної інформації, а тим самим не має можливості вільного, обґрунтованого, розумного вибору.

Журнал "Грошик" Міжнародної конфедерації споживчих товариств у дев'ятому номері за 1999 р. повідомив про рекламу стільникових телефонів фірми "Сонет": "$350 = телефон + підключення + перші 43 200 хвилин". Видалася б, безпрецедентно вигідна пропозиція. Виявилося, що, заплативши за телефон і підключення 350 дол., покупець все-таки не зможе розмовляти наступні кілька років безкоштовно. У рекламі в дійсності малося на увазі, що споживач може безкоштовно розмовляти по стільниковій мережі "Сонет" протягом місяця від дня покупки контракту, тому що в місяці рівно 43 200 хвилин! Природно, більшість людей зрозуміли рекламу зовсім інакше.

Моральний борг корпорацій - говорити в рекламі правду про свою продукцію, не вводити в оману споживачів, перебільшуючи її позитивні сторони, не рекламувати продукцію свідомо неякісну й навіть небезпечну.

Деонтична етика формулює ще одну важливу моральну проблему, пов'язану з рекламою, - проблему маніпулювання споживачем, нав'язування йому того, що йому в дійсності не потрібно, створення в нього потреб і бажань, які в процесі нормального реального життя не могли виникнути. Споживач розглядається як інструмент для одержання вигоди, як засіб, а не як ціль, при цьому не шануються його інтереси. Крім того, таким чином, споживаються блага частки, не істотні в дійсності й залишаються осторонь дійсні суспільні блага, які не рекламуються.

Необхідно відзначити, що в системі відносин корпорацій і споживачів присутній зовсім особливий елемент. У сучасних умовах існують корпорації, діяльність яких споконвічно спрямована на благо суспільства, на задоволення його потреб, такі, наприклад, як лікарні або університети. Будучи суб'єктами ринкової економіки з усіма обов'язками, що випливають із цього правами й, вони повинні здійснювати беззбиткову діяльність, що приносить прибуток. Проте , основне їхнє завдання не одержання прибутку, а допомога суспільству й цільовий напрямок отриманому прибутку на краще задоволення запитів суспільства.