7.2. Відносини між корпораціями й державою

У цей час існують дві точки зору на проблему взаємин між бізнесом і державою, бізнесом і суспільством у цілому. Перша з них ґрунтується на ідеях P. Нозика, висловлених їм у книзі "Анархія, держава й утопія" (1974), головної серед яких є ідея справедливості як права вільного володіння й розпорядження законно придбаною власністю. Вона розбудовує класичні буржуазно-індивідуалістичні погляди на невтручання в справи бізнесу з боку як держави, так і суспільства вважаючи, що бізнес, максимально використовуючи надану волю буде одержувати більше прибутки й тим самим приносити більше користі суспільству (у вигляді більшого доходу власників акцій, підвищення заробітної плати найманим робітникам, що збільшить добробут суспільства в цілому, а також у вигляді добродійності). Ця точка зору підтримується послідовниками неоконсерватизма, потужне настання якого на ідеологію суспільства спостерігалося в 80- е роки.

Однак нині більш популярна друга точка зору. Її представники затверджують, що бізнес є частиною суспільної структури й 1 якість суспільного інституту не тільки випробовує вплив з боку суспільства й держави, але також повинен регулюватися ~ контролюватися як "знизу", так і "зверху". Знизу - членами суспільства за допомогою формування суспільної думки із приводу оцінки діяльності фірми і якості її продукції, використовуючи результати опитувань покупців, створення суспільних комісій ~ споживчих товариств. Зверху - спеціальними державними структурами, такими, як Комісія з безпеки і якості продукції в США й законами (у першу чергу антимонопольним законодавством, а також законами про якість товарів і регламентуючими права споживачів). Виходячи із цієї точки зору й будуть розглядатися відносини між макросуб'єктами на вертикальному рівні.

Взаємовплив моральних суб'єктів у цьому виді відносин дуже велике. З боку держави спостерігається тенденція контролювати корпорації за допомогою спеціальних законів і державних структур, однак у наявності й небезуспішне прагнення корпорацій шляхом лобіювання впливати на політику, що проводиться державою. По обидва боки явно виявлені тенденції утилітаризму, моральна оцінка своїх дій з погляду позитивного результату, однак у поняття позитивного результату сторони вкладають різної зміст.

Крім того, у політиці держави, спрямованої на підтримку життєвого рівня незаможних, хворих і старих, перерозподіл суспільного багатства шляхом високих податків і здійснення широких соціальних програм виразно визначено тенденції етики справедливості. Ця політика, втім, оцінюється неоднозначно: як позитивно, так і негативно. В останньому випадку відзначається поширення внаслідок такої політики споживчих настроїв у суспільстві, відсутність стимулів до активної діяльності.

У процесі державного регулювання бізнесу можна виділити три основні напрямки:

• регулювання діяльності корпорацій з метою забезпечення ефективності економіки. Так, згадаємо, зокрема , антитрестовське законодавство, в основі якого лежать Акт Шермана, прийнятий ще в 1890 г., і Акт Клэйтона (1914 р.). Ціль якого - запобігання монополізації й угод між фірмами про ціни на свою продукцію, які встановлювалися б незалежно від ринку;

• регулювання відносин бізнесу й споживачів. Держава визначає відповідальність бізнесу з метою захисту інтересів споживачів і стежить за чітким виконанням законів, що захищають ці інтереси;

• регулювання дій бізнесу відносно навколишнього середовища за допомогою таких державних органів, як, наприклад, агентство по охороні й захисту навколишнього середовища.

Особливо необхідно виділити моральні аспекти відносин між корпораціями й державами "третього миру".

По-перше, вкладення корпорацій в економіку країн "третього миру", привнесення власних технічних умінь і можливостей маркетингу можуть не стільки сприяти самостійному розвитку економіки цих країн, скільки поставити їх у залежність від іноземних інвестицій і іноземних компаній. Можливості формування власної технічної інтелігенції, власного бізнесу, кваліфікованих працівників зменшуються. Виникають ситуації, коли економіка всієї країни може залежати від великої корпорації, як, наприклад, відбулося в Нігерії. Компанія United Africa створювалася тільки для виробництва пальмового масла. Однак через деякий час вона проникнула практично в усі сфери виробництва. Почавши із сільського господарства й торгівлі, вона зайняла лідируючі позиції у виробництві текстилю, цукру, цементу, сигарет, пластмас і в будівництві.

По-друге, це проблема слушної оплати праці внаслідок прагнення корпорацій платити в країнах "третього миру" за виконання тієї ж самої роботи, що й у власній країні, набагато меншу заробітну плату.

По-третє, це проблема прагнення корпорацій розміщати в країнах , що розвивати шкідливі виробництва, що забруднюють навколишнє середовище, і потенційно небезпечні виробництва, а також приділяти набагато менше, чим у власних країнах, уваги забезпеченню безпеки працівників і охороні їх здоров'я. Моральний борг корпорацій - випливати тим же стандартам безпеки, які прийняті в їхній власній країні, навіть якщо закони інших країн не так жорстко їх регламентують.

По-четверте, економічне втручання корпорацій у життя країн "третього миру" внаслідок того, що можливість ведення конкурентної боротьби в корпорацій значно вище, приводить до витисканню з ринку національних підприємств,

В-П'ятих, більшість учених уважає аморальної підтримку расистських, корумпованих або провідних репресії проти населення своєї країни режимів. Участь сильних іноземних корпорацій підсилює економічні можливості цих режимів і тем самим сприяє їхньому збереженню. Аморальна, крім того, і торгівля з такими режимами товарами, які можуть бути використані як інструменти насильства й пригнічення.