
- •Міністерство освіти і науки україни
- •Конспект лекцій з дисципліни
- •Вступ 3
- •1. Дидактичні засади викладання навчальної дисципліни „етика бізнесу” в умовах кредитної системи організації навчального процесу
- •Ефективність засвоєння студентами навчального матеріалу залежить від його загальноосвітньої підготовки, вміння працювати з літературою, від допомоги викладача в організації вивчення дисципліни.
- •Тема 1. “Еволюція етики бізнесу”
- •Тема 2. Етика бізнесу: предмет і специфіка
- •Тема 3. Основні концепції етики бізнесу
- •Тема 4. Корпоративна культура та корпоративна етика
- •1.1. Структура програми навчальної дисципліни “етика бізнесу” (за вимогами ects) (денна форма навчання)
- •1.2. Ідентифікація навчальної дисципліни «етика бізнесу»
- •В. Бібліографія
- •4. Дисципліна “Етика бізнесу”
- •7. Форми та методи навчання дисципліни “Етика бізнесу”
- •Оцінювання. Контроль знань:
- •1.3. Тематичний план навчальної дисципліни “Етика бізнесу” для студентів напряму підготовки 6.030601 Менеджмент”, денної форми навчання
- •1.4. Технологічна карта тематичного плану
- •1.5. Зміст самостійної роботи студентів
- •1.6. Індивідуальні навчально-дослідні завдання з навчальної дисципліни «етика бізнесу»
- •1.7. Засоби проведення контролю з навчальної дисципліни „етика бізнесу”
- •2. Зміст науково-методичних рекомендацій щодо вивчення навчальної дисципліни ”етика бізнесу”
- •Тема 1. Еволюція етики бізнесу
- •1.1 Еволюція етики бізнесу
- •1.2. Сучасні принципи етики бізнесу
- •1.3. Особливості розвитку етики бізнесу в Україні
- •Тема 2 Етика бізнесу :предмет і специфіка
- •2.1. Етичні проблеми ділового життя
- •2.2 Становлення етики бізнесу як наукової дисципліни
- •2.3. Причини підвищення уваги до етики бізнесу
- •2.4.Структура етики бізнесу
- •3.1. Теорія утилітаризму.
- •3.2. Розвиток ідей утилітаризму
- •3.3. Деонтическа етика
- •3.4. Етика справедливості
- •Тема 4 Корпоративна культура і корпоративна етика
- •4.1. Типологія корпоративних культур
- •4.2. Організація і моральні стандарти
- •4.3. Способи підвищення етичного рівня організації.
- •Тема 5 Проблеми мікро етики бізнесу
- •5.1. Роль менеджерів в підприємстві
- •5. 2. Корпоративна етика і ухвалення рішень
- •5.3. Влада і підпорядкування
- •5.4. Проблема службових викриттів
- •5.5. Проблеми працюючих жінок
- •5.6. Етика вигідних зв'язків
- •Тема 6 Корпоративна соціальна відповідальність бізнесу
- •6.1. Еволюція концепції соціальної відповідальності бізнесу
- •6.2. Дискусії про соціальну відповідальність
- •6.3. Основні підходи до визначення корпоративної соціальної відповідальності
- •Тема 7 Проблеми макро етики бізнесу
- •7.1. Взаємини між корпораціями
- •7.2. Відносини між корпораціями й державою
- •7.3. Відносини між корпораціями й споживачами
- •7.4. Корпорації й інвестори
- •7.5. Корпорації й локальні співтовариства
- •7.6. Відносини між корпораціями й навколишнім середовищем
- •7.7. Соціальні меншини
- •Тема 8 Адміністративна етика
- •8.1. Співвідношення етики бізнесу і адміністративної етики
- •8.2.Етика нейтралітету
- •8.3.Етика структури
- •8.4. Моральний кодекс адміністраторів
- •Тема 9 Сучасна ділова етика
- •9.4. Відношення підприємців до силового тиску
- •9.1. Загальна характеристика ділової етики
- •9.2. Відношення підприємців до правових норм
- •9.3. Відносини підприємців з діловими партнерами
- •9.4. Відношення підприємців до силового тиску
- •9.5. Характер відносин із владними структурами і їхніми представниками
- •9.6. Підприємці й добродійність
- •Список джерел, що рекомендуються для вивчення навчальної дисципліни „етика бізнесу” в умовах кредитної системи організації навчального процесу
- •1. Основна література
- •2. Додаткова література
- •Іі. Нормативні матеріали мон України і ДонНует імені Михайла Туган-Барановського
6.2. Дискусії про соціальну відповідальність
Суперечки про роль бізнесу в суспільстві породили численні аргументи "за" і "проти" соціально відповідального поводження корпорацій. Розглянемо можливі позиції сторін.
Аргументи на користь соціальної відповідальності:
1. Створюються сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи. Соціальні дії фірм поліпшують життя місцевого співтовариства або усувають необхідність державної участі. У суспільстві, більше благополучному із соціальної точки зору, сприятливі умови й для бізнесу. Крім того, навіть якщо короткострокові витрати у зв'язку із соціальною дією високі, у довгостроковій перспективі вони можуть стимулювати прибуток, оскільки в споживачів, постачальників і місцевого співтовариства формується більше привабливий імідж компанії.
2. Зміна потреб і очікувань широкої публіки. Пов'язані з бізнесом соціальні очікування змінилися з 60-х років. Щоб звузити розрив між новими очікуваннями й реальним відгуком компаній, їх участь у рішеннях соціальних проблем стає очікуваною, і необхідною.
3. Наявність ресурсів для надання допомоги в рішенні соціальних проблем. Оскільки бізнес має у своєму розпорядженні значні людські й фінансові ресурси, йому варто було б передавати їхню частину на соціальні потреби.
4. Моральне зобов'язання поводитися соціально відповідально. Компанія є членом суспільства, тому норми моралі також повинні управляти її поводженням. Подібно індивідуальним членам суспільства, компанія повинна діяти соціально відповідальним образом і сприяти зміцненню моральних основ суспільства. Більше того, оскільки закони не можуть охопити всі випадки життя, компанії повинні виходити з відповідального поводження, щоб підтримувати суспільство, засноване на впорядкованості й законності.
Аргументи проти соціальної відповідальності:
1. Порушення принципу максимізації прибутку. Напрямок частини ресурсів на соціальні потреби знижує вплив принципу максимізації прибутку. Компанія поводиться найбільшою мірою соціально відповідально, зосереджуючись тільки на економічних інтересах і залишаючи соціальні проблеми державним установам і службам, благодійним інститутам і громадським організаціям.
2. Видатки на соціальну підтримку. Кошти, що направляються на соціальні потреби, є для підприємства витратами. В остаточному підсумку, ці витрати переносяться на споживачів у вигляді підвищення цін.
3. Недостатній рівень звітності перед громадськістю. Оскільки керуючих не вибирають, вони не є безпосередньо підзвітними широкої громадськості. Ринкова система добре контролює економічні показники компаній і погано - їх соціальну політику. Доти поки суспільство не розробить порядок прямої звітності компаній перед суспільством, останні не будуть брати участі у соціальних діях, за які вони не вважають себе відповідальними.
4. Недолік уміння розв'язувати соціальних проблеми. Персонал будь-якої компанії найкраще підготовлений до діяльності в сферах економіки, ринку й техніки. Він позбавлений досвіду, що дозволяє робити значимими внески в рішення проблем соціального характеру. Удосконалюванню суспільства повинні сприяти фахівці, що працюють у відповідних державних установах і благодійних організаціях.