6.2. Дискусії про соціальну відповідальність

Суперечки про роль бізнесу в суспільстві породили численні аргументи "за" і "проти" соціально відповідального поводження корпорацій. Розглянемо можливі позиції сторін.

Аргументи на користь соціальної відповідальності:

1. Створюються сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи. Соціальні дії фірм поліпшують життя місцевого співтовариства або усувають необхідність державної участі. У суспільстві, більше благополучному із соціальної точки зору, сприятливі умови й для бізнесу. Крім того, навіть якщо короткострокові витрати у зв'язку із соціальною дією високі, у довгостроковій перспективі вони можуть стимулювати прибуток, оскільки в споживачів, постачальників і місцевого співтовариства формується більше привабливий імідж компанії.

2. Зміна потреб і очікувань широкої публіки. Пов'язані з бізнесом соціальні очікування змінилися з 60-х років. Щоб звузити розрив між новими очікуваннями й реальним відгуком компаній, їх участь у рішеннях соціальних проблем стає очікуваною, і необхідною.

3. Наявність ресурсів для надання допомоги в рішенні соціальних проблем. Оскільки бізнес має у своєму розпорядженні значні людські й фінансові ресурси, йому варто було б передавати їхню частину на соціальні потреби.

4. Моральне зобов'язання поводитися соціально відповідально. Компанія є членом суспільства, тому норми моралі також повинні управляти її поводженням. Подібно індивідуальним членам суспільства, компанія повинна діяти соціально відповідальним образом і сприяти зміцненню моральних основ суспільства. Більше того, оскільки закони не можуть охопити всі випадки життя, компанії повинні виходити з відповідального поводження, щоб підтримувати суспільство, засноване на впорядкованості й законності.

Аргументи проти соціальної відповідальності:

1. Порушення принципу максимізації прибутку. Напрямок частини ресурсів на соціальні потреби знижує вплив принципу максимізації прибутку. Компанія поводиться найбільшою мірою соціально відповідально, зосереджуючись тільки на економічних інтересах і залишаючи соціальні проблеми державним установам і службам, благодійним інститутам і громадським організаціям.

2. Видатки на соціальну підтримку. Кошти, що направляються на соціальні потреби, є для підприємства витратами. В остаточному підсумку, ці витрати переносяться на споживачів у вигляді підвищення цін.

3. Недостатній рівень звітності перед громадськістю. Оскільки керуючих не вибирають, вони не є безпосередньо підзвітними широкої громадськості. Ринкова система добре контролює економічні показники компаній і погано - їх соціальну політику. Доти поки суспільство не розробить порядок прямої звітності компаній перед суспільством, останні не будуть брати участі у соціальних діях, за які вони не вважають себе відповідальними.

4. Недолік уміння розв'язувати соціальних проблеми. Персонал будь-якої компанії найкраще підготовлений до діяльності в сферах економіки, ринку й техніки. Він позбавлений досвіду, що дозволяє робити значимими внески в рішення проблем соціального характеру. Удосконалюванню суспільства повинні сприяти фахівці, що працюють у відповідних державних установах і благодійних організаціях.