Тема 6 Корпоративна соціальна відповідальність бізнесу

6.1. Еволюція концепції соціальної відповідальності бізнесу

6.2. Дискусії про соціальну відповідальність

6.3. Основні підходи до визначення соціальної відповідальності

6.1. Еволюція концепції соціальної відповідальності бізнесу

Американський історик Э. Лейтон - мол. відносить зародження концепції соціальної відповідальності бізнесу до кінця XIX - початку XX в. Первісне поширення вона одержала в середовищі американських інженерів, що бачили в демонстрації "великого почуття соціальної відповідальності" шлях до підвищення соціального престижу своєї професії. Через якийсь час зазначену концепцію почали зв'язувати з бізнесом. В 20-х роках в американських ділових колах широке поширення одержала концепція "служіння", відповідно до якої фірми повинні мати й інші мети, крім "створення грошей". Діяльність заради цих цілей, що не має відносини до прибутку, була об'єднана одним поняттям - "служіння".

Концепція "служіння" виявилася недовговічною (через як її недостатній ясності й пропрацьованості, так і складного економічного становища наприкінці 20-х років) і поступово втратила свою популярність у ділових колах. У наступні два десятиліття на зміну їй приходить концепція "соціальної відповідальності", що спочатку мала переважно теоретичний характер, а після другої світової війни поширилася й у ділових колах. Основу сучасного підходу до соціальної відповідальності корпорацій заклала опублікована в 1953 р. книга американського економіста Г. Боуена "Соціальна відповідальність бізнесмена", де автор сформулював доктрину соціальної відповідальності як обов'язок бізнесменів проводити ту політику, приймати рішення згідно напрямкам діяльності, які бажані з погляду цілей і цінностей суспільства.

У багатьох відносинах поняття корпоративної соціальної відповідальності є мостом між макро- і мікрорівнем прийняття етичних рішень. В економічній теорії рішення на рівні фірми прийнято відносити до мікрорівня (мікроекономіка), але в етиці бізнесу цілком обґрунтовано їхній розгляд на деякому проміжному рівні. Це пов'язане з тим, що, як правило, важливу роль у розвитку й підтримці корпоративної соціальної відповідальності грає держава (у залежності, звичайно, від того, як розуміти корпоративну соціальну відповідальність). І навпаки: рішення фірми, що стосуються соціальних проблем, можуть у певних випадках впливати на державну політику. Більше того, в області соціальної відповідальності часто спостерігається свого роду "демонстраційний ефект". Інакше кажучи, яка-небудь фірма діє настільки гідним образом, що створює певну етичну тенденцію, яка випливає на інших. Так, фірма Johnson and Johnson миттєво відреагувала на випадки отруєння "Тайленолом", одним зі своїх медичних препаратів, у Чикаго, оголосивши заборону на його використання в масштабі країни. Це сприяло встановленню більше високого рівня відповідальності за продукцію в інших фармацевтичних компаніях. Отже, представляється виправданим розглядати корпоративну соціальну відповідальність як свого роду міст між, макро й мікрорівнем прийняття етичних рішень.

Одне із самих дискусійних питань в етиці бізнесу — є питання про те, чи є корпорації морально відповідальними суб'єктами. Іншими словами, чи належний бізнес повинен прагнути до чого-небудь, крім максимізації прибутку. Чи є в бізнесі обов'язок перед суспільством, такий, наприклад, як забезпечення зайнятості, усунення дискримінації, недопущення забруднення навколишнього середовища й т.п.? У спеціальній літературі ця проблема була названа проблемою корпоративної соціальної відповідальності.

Соціальна відповідальність, на відміну від юридичної, має на увазі певний рівень добровільного відгуку на соціальні проблеми з боку організацій. Цей відгук має місце стосовно того, що лежить поза вимогами, обумовлених законом і регулювальними органами, або ж понад ці вимоги. До проявів соціально відповідального поводження ставляться: добродійність; розвиток корпораціями соціальних програм, спрямованих на підтримку місцевого співтовариства; додаткове (тобто понад передбачений законом) інформування зацікавлених осіб про продукцію компанії; добровільне зняття своєї продукції у випадку можливої небезпеки для споживача й ін.

18 липня 1984 р. в один з ресторанів McDonalds у мексиканському містечку Сан-Исидро, розташованому на американсько-мексиканській границі, увірвалася збройна людина. Вона відкрила вогонь по відвідувачах, персоналу й випадковим перехожим. Перш, ніж його вдалося знешкодити, злочинець встиг застрелити 21 чоловіка. Корпорація McDonalds негайно відреагувала на цю надзвичайну подію: на кілька днів була повсюдно припинена рекламна кампанія, був негайно внесений 1 млн. дол. до фонду жертв трагедії. Вище керівництво компанії вилетіло в Сан-Исидро й особисто було присутнє на похоронах загиблих. Було вирішено закрити цей ресторан і безоплатно передати місту приналежні компанії сусідні території. Через якийсь час на цьому місці виник парк. Соціально відповідальне поводження корпорації істотно підвищило її імідж і привело до того, що її ім'я перестали асоціювати із трагедією в Мексиці, а сама компанія показала себе зразком етичного поводження в складній ситуації.

Колумбійський університет (США) заснував премію за досягнення фірм в області соціально відповідального поводження. Серед власників цієї почесної нагороди — фірма Levy Strauss, найбільший у світі виробник одягу, на 140 підприємствах якої в усьому світі трудяться близько 44 тис. чоловік. Фірма виділяє 2,4% свого доходу на благодійні цілі. Значна частина цієї суми йде на соціальні програми в тих місцевостях, у яких фірма веде свої операції. До останнього ставляться, наприклад, створення організацій, що допомагають іспанським американцям у штаті Нью-Мексико; організація сирітського притулку в Аргентині; буравлення шпар і поставка насосів для філіппінського рибацького села з метою забезпечення жителів питною водою; створення добровільних загонів медичної допомоги, а також суспільних клінік у ряді міст.