5.4. Проблема службових викриттів

Якщо ви тривалий час працювали в області бізнесу або на урядовій службі, ви, ймовірно, зустрічалися з волаючими фактами розтрати, обману або корупції. Чи намагалися ви щось зробити для боротьби з ними? Більшість з нас цього не робить. Починаючи з дитячого віку, інформування старших про непристойні справи своїх однолітків, а пізніше — товаришів по службі або безпосереднього начальства вельми негативно сприймається багатьма. Існує спеціальні образливі слова для такого роду людей — "ябеда", "стукач", "інформатор", і ін. З етичної точки зору необхідно визнати, що в таких ситуаціях дійсно існує етична дилема. Критерієм правильності такого роду інформування вищестоящих органів про порушення в організації є мотив, за яким здійснюється даний вчинок. Якщо ви використовуєте дане звернення не для вирішення власних кар'єрних проблем або помсти якій-небудь конкретній особі, а тому що упевнені у неможливості вирішити існуючі проблеми іншим способом, якщо мета даного вчинку не особиста вигода, а турбота про благо інших людей, то вашу поведінку можна визнати швидше правильною з етичної точки зору, чим неправильною. "Швидше" сказано тут тому, що конкретна ситуація вимагає конкретного аналізу, в якій не можна забувати про здоровий глузд. Інакше ми можемо прийти до моралі єзуїтів або Павлика Морозова.

Перш ніж перейти до аналізу реальних ситуацій, необхідно виокремити одну важливу обставину. Деякі люди можуть змальовувати порушення і грати роль шукачів правди, хоча насправді переслідують абсолютно інші цілі. Саме тому завдання полягає в тому, щоб не піддатися на той опис і особливо інтерпретацію ситуації, як вона представлена тими, що беруть участь в ній і зацікавленими сторонами, а неупереджено, на основі фактів проаналізувати що сталося і прийняти належні заходи.

Що можна сказати про тих одинаків, хто робить це, про борців за етичну чистоту, які повідомляють про факти зловживання владою і нечесності? Що спонукає їх до дії, коли більшість з нас вибирає іншу дорогу?

Американські дослідники Майрон і Пенайна Глейзер спеціально вивчали проблему викриття службових зловживань. Сформульовані ними висновки можна коротко звести до наступного. Тверда віра в особисту відповідальність, яка рухає борцями за етичну чистоту, часто підкріплена відчуттями професійної етики, релігійними міркуваннями і лояльністю по відношенню до суспільства. Дружина одного з борців ясно висловилася про те, що основною причиною їх дій послужила тверда віра в особисту відповідальність: «Корумпована система може виникнути лише в тому випадку, якщо особи, що складають систему, схильні до корупції. Ви повинні стати частиною або корупції, або тих сил, які працюють проти неї. Третього не дано. Одного дня доводиться визначитись: або ти зробиш це, або, можливо, цього не зробить ніхто. І це погано».

Борці за етичну чистоту на власному гіркому досвіді пізнали і ціну, яку треба заплатити за "стукацтво", і те, чим воно винагороджується. М. і П. Глейзери зацікавилися тим, що вони порадять молодим людям, які можуть слідувати їх прикладу. На питання, задане в листах, по телефону і в особистій бесіді, відповіла людина з числа протидіючих різним зловживаннями членів їх сімей, і із них лише троє просто порадили іншим "висовуватися". Один з них відобразив свої міркування в наступному узагальненому вигляді: «Мою пораду потенційним "стукачам" можна звести до двох слів: забудьте це! Але, якщо ви не можете забути про це, організовуйте просочування інформації, переконавшись, що ваше ім'я не буде пов'язано з нею... Нарешті, якщо ви не можете послухатися приведеним вище порадам, принаймні, усвідомте, що означає бути "стукачем" і до чого це може привести? Готуйтеся бути підданими остракізму, гальмуванню вашої кар'єри і, можливо, навіть доведенню до банкрутства».

Практично всі борці за етичну чистоту, з якими ми мали справу, довго і успішно працювали. Вони не були відчужені від суспільства і не були активними членами політичних рухів, вони виступають за корінні зміни в суспільстві. Проте вони спочатку твердо вірили в свою організацію, були переконані, що, якщо вони подадуть скаргу начальникові, за нею будуть прийняті відповідні заходи. Ця наївність приводила їх в пастки, що заподіюють їм збиток. Вони виявляли, що їх попередня робота і відданість погано захищають їх від стику з прихованою корпоративною мораллю і правилами поведінки.

Покарання буває різним: переміщення по службі, зниження посади, звільнення, особисте цькування і залякування. Як перший крок, зазвичай робиться спроба підірвати репутацію і ефектність роботи "стукача" шляхом ізолювання його, або доручення менш важливих обов'язків, або взагалі усунення від роботи. У цих умовах для них закритий доступ до важливих документів і вони не можуть брати участь в розмовах з колегами, які могли б вплинути на політику організації або відкрити нову викриваючи інформацію.

У інших "стукачів" були всілякі пропозиції, більшість з них включена в список з десяти пропозицій, наданий Ширлі Столл, медсестрою, що викрила нанесення збитку пацієнтам госпіталю адміністрацією у справах ветеранів. Виділені абзацом слова — це коментарі, узяті з листів інших осіб, що розширили або уточнили поради Столл.

1. Майте факти і можливість довести їх.

2. Дійте після ретельного обдумування і з обережністю, не дійте необачно або в поспіху.

3. Перед тим, як щось повідомити контролюючій особі, розберіться в каналах передачі вашої інформації. Потім повідомите її або її боса.

Помилково думати, що хтось нагорі, дізнавшись про те, що відбувається, відразу ж все виправить. Ця помилка може виявитися роковою.

4. Чекайте гіршого: принаймні, втрати вашої роботи.

5. Будьте готові пройти весь шлях незалежно від того, як далеко він вас заведе.

Не бийтеся з вітряними млинами: не витрачайте сили і мужність в свідомо програній битві. Довкола більше, ніж досить битв, в яких є шанс перемогти.

6. Знайте, що ви зазнаєте критику і приниження.

7. Не висловлюйте погрози зробити дію, якщо ви не виконаєте її насправді. Пообіцяйте своїм антагоністам, що ви зробите дію, опишіть вашу дію, наприклад передачу відомостей в засоби масової інформації. Вони вирішуватимуть проблему лише в тому разі, якщо знатимуть, що ви виконаєте вашу обіцянку.

8. Порадьтеся з близькими — спробуйте добитися їх підтримки і згоди. Вам знадобиться допомога. Випробування, яким ви піддастеся, або укріплять ваш брак, або зруйнують його.

9. Не розраховуйте, що ваше життя залишиться таким же. Цього не буде. Ви зміцнитеся в самоповазі, зробивши благородний вчинок. Ви також понесете збиток, наприклад, в доходах, можливо, в здоров'ї і в людських відносинах.

10. Нарешті, пам'ятаєте, що на Землі немає нічого сильнішого, ніж ваша віра в себе і в Бога. Пам'ятаєте слова Х'ю Кауфмана - борця за етичну чистоту, який все ще працює в Агентстві охорони довкілля: "Якщо на вашому боці Бог, закон, преса і факти, ваші шанси на успіх складають 50 на 50".

Вже згадуваний раніше А. Кедбері писав про практику анонімного інформування вищого керівництва наступне. "Анонімні листи, що звинувачують співробітника в здійсненні якої-небудь непристойної провини, створюють ситуацію, в якій найкращою лінією поведінки є прямота. На подібні листи за визначенням не можна дати відповіді, але вони несуть якийсь сигнал одержувачеві, яким би деформованим і несправедливим він не був. Зазвичай я знищую такі листи, але при цьому повідомляю людину, про яку йде мова, що про нього було сказано. Це відображає мою байдужість до безіменних звинувачень, але дозволяє дотримати правило відвертості. З практичної точки зору такі листи служать запобіганням про можливу долю правди у пред'явлених звинуваченнях; з етичної точки зору міра зміни моєї думки про конкретну людину залишається між нами".