2. Методи фінансового планування

Методологія фінансового планування включає в себе ор­ганізацію планування фінансів, що будується на визначених прин­ципах. До принципів фінансового планування відносяться:

- науковість;

- комплексність; оптимальність.

Принцип науковості планування фінансів означає, що розраху­нок планових показників повинен базуватись на аналізі звітних да­них, на визначенні перспектив розвитку фінансових показників.

Принцип комплексності планування фінансів передбачає, що показники фінансового плану повинні бути взаємопов'язаними між собою.

Принцип оптимальності планування фінансів потребує найбільш раціонального використання капіталу і всіх фінансових ресурсів.

Головним інструментом фінансового планування є кошторисне планування (бюджетування).

Кошторис (бюджет) — це форма планового розрахунку, яка визначає докладну програму дій підприємства на майбутній період.

Основна мета складання кошторисів полягає:

1) в узгодженні оперативних і перспективних планів;

2) в координації дій різних підрозділів підприємства;

3) в деталізації загальних цілей виробництва і доведенні їх до керівництва різноманітними центрами відповідальності;

4) в управлінні і контролі за виробництвом;

5) в стимулюванні ефективної роботи керівників і персоналу підприємства;

6) у визначенні майбутніх параметрів господарської діяль­ності;

7) у періодичному порівнянні поточних результатів діяльності з планом.

Впровадження принципів бюджетування надає ряд переваг:

1) щомісячне планування бюджетів структурних підрозділів дає змогу одержати більш точні показники розмірів і структури затрат, ніж система бухгалтерського обліку та фінансо­вої звітності, і, відповідно, більш точне планове значення : розміру прибутку;

2) в межах затвердження місячних бюджетів структурним підрозділам буде надана більша самостійність у витрачанні економії по бюджету фонду оплати праці, що підвищує ма­теріальну зацікавленість працівників в успішному вико­нанні планових завдань;

3) бюджетне планування дозволить здійснити режим економії фінансових ресурсів підприємства.

В економічній літературі достатньо чітко розрізняють поняття «план» і «бюджет». План — більш широке поняття, яке включає в себе впорядковану систему дій, спрямованих на досягнення дея­ких цілей.

Бюджет — більш вузьке поняття, яке означає кількісне пред­ставлення плану дій, причому, як правило, поняття «бюджет» тра­диційно трактується як «кошторис». Напрями бюджетування на підприємстві представлені на рис. 11.2.1.

Рис. 11.2.1. Напрями бюджетування на підприємстві

При розробці фінансового плану підприємства складаються на­ступні бюджети (кошториси): кошторис продажу; кошторис виробництва; кошторис прямих матеріальних затрат; кошторис витрат на оплату праці;

- кошторис непрямих загальновиробничих витрат; кошторис собівартості проданої продукції;

кошторис поточних періодичних загальногосподарських

витрат;

кошторис прибутків та збитків;

- кошторис капітальних затрат;

- кошторис руху грошових коштів; кошторис статей активу і пасиву і т.д.

Крім того, кошториси поділяються на два види: кошториси по основній діяльності підприємства і кошториси по неосновних ви­дах діяльності.

Розглянемо приклади складання окремих кошторисів.

Кошторис (бюджет) продаж — це перший і найважливіший крок в складанні фінансового плану. Він складається з врахуван­ням рівня попиту на продукцію підприємства, географії збуту, ка­тегорії покупців, сезонних факторів. Він включає в себе дані про очікуваний грошовий потік від продажу, які в подальшому увійдуть до доходної частини бюджету потоку грошових коштів. Слід пам'ятати, що навіть незначне відхилення запланованого об­сягу продажу від фактичного може призвести до серйозних відхи­лень бюджетних показників від фактичних.

При складанні кошторисів використовуються різноманітні ме­тоди:

- нормативний;

- розрахунково-аналітичний; балансовий; оптимізації;

- моделювання.

Сутністю нормативного методу складання кошторису є розра­хунок обсягу затрат і потреби в ресурсах шляхом множення норми витрат ресурсів на запланований обсяг економічного показника (реалізація, випуск продукції).

Нормативний метод планування є найпростішим методом. Ма­ючи норму (норматив) і об'ємний показник, можна легко розраху­вати плановий показник (рис. 11.2.2).

Рис. 11.2.2. Схема нормативного методу фінансового планування

Сутність розрахунково-аналітичного методу полягає в тому, що розраховується обсяг витрат і потреба в ресурсах шляхом множен­ня середніх витрат на індекс їх зміни у запланованому періоді.

В основі цього методу лежить використання експертної оцінки (рис. 11.2.3).

Рис. 11.2.3. Схема розрахунково-аналітичного методу фінансового планування

Експертна оцінка є результатом проведення експертизи, оброб­ки і використання цього результату при обгрунтуванні значення імовірності. Прийняття експертної оцінки — це комплекс логічних і математично-статистичних методів і процедур, пов'язаних з діяльністю експерта по переробці інформації, необхідної для аналізу і прийняття рішень.

Сутністю балансового методу є узгодження обсягу затрат і дже­рел розширення ресурсів (доходів).

Балансовий метод застосовується передусім при плануванні розподілу прибутку та інших фінансових ресурсів, плануванні по­треби в надходженні коштів до фонду накопичення, фонду спожи­вання тощо.

Наприклад, балансова ув'язка по фінансових фондах має ви­гляд:

де З_п — залишок коштів на початок планового періоду, грн.;

Н — надходження коштів до фонду, грн.;

В — витрачання коштів з фонду, грн.;

З_к — залишок коштів на кінець планового періоду, грн.

Сутністю методу оптимізації при складанні кошторису є багатоваріантність. З декількох кошторисів обирається найкращий з точ­ки зору мінімальних затрат чи максимального одержаного ефекту (результату).

Схема методу оптимізації наведена на рис. 11.2.4.

Рис. 11.2.4. Схема методу оптимізації

В розрахунках використовується критерій максимуму приведе­ного прибутку

де П — прибуток, грн.;

К — капіталовкладення, грн.;

Е — нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (Е_н = 0,15).

Сутністю методу моделювання є аналіз функціональних зв'язків між різними елементами процесу виробництва. Напри­клад, моделюється залежність - прибутку від рівня затрат і обсягу реалізації продукції (виручки).