Передумови появи теорії сталого розвитку.
Біосфера – сукупність частин земної оболонки(літо-, гідро- і атмосфери), що заселена живими організмами, перебуває під їх впливом і зайнята продуктами їх життедіяльності.
Ноосфера – новий еволюційний стан біосфери, при якому розумна діяльність людини стає вирішальним фактором її розвитку. В.І. Вернадський розвинув уявлення про ноосферу як якісно нову форму організованості, що виникає при взаємодії природи і суспільства у результаті творчої діяльності людини, що перетворює світ та спирається на наукову думку.
Становлення людства як геологічної сили привело до до нових форм обміну речовиною й енергією між суспільством і природою.
Вернадський, показуючи залежність зміни складу. Маси й швидкості міграції хімічних елементів у біосфері від виробничої діяльності, підкреслював необхідність контролю людиною обміну речовин й енергії між суспільством і природою, як шляху, що веде до ноосфери.
Поняття «ноосфера» відображає необхідність розумного керування природними процесами на основі осмислення законів природи.
Людству потрібно на основі інтеграції безлічі наук створити струнку теорію ноосфери – теорію самоорганізації матеріального і духовного світу.
Розвиток суспільства повинно здійснюватись згідно природним закономірностям. Концепція ноосфери слугує методологічною орієнтацією коеволюції людини і природи, відкриває можливість узгодження людської діяльності та природних ритмів.
Процес глобалізування.
Складові процесу глобалізування:
Зростання комунікаційних можливостей;
Становлення системи світової економіки, що працює у режимі реального часу;
Посилення процесів міжкультурної взаємодії;
Зниження ролі держави у процесах міжнародних відносин;
Становлення глобалізму, як форми суспільної свідомості.
Глобалізаці:
Інтернет, супутникове телебачення, туризм;
Поява великих регіональних зон економічної інтеграції (Євросоюз, Північноамеріканська зона вільної торгівлі);
Збільшення впливу транснаціональних корпорацій;
Створення міжурядових організацій (ООН, ВТО, Світовий Банк);
Вільна торгівля, вільний рух капіталу;
Транснаціональні ринки;
Поява нової області знань – глобалістики;
Мультикультурний світ.
Глобалізація це:
М.Чешков: «Глобалізація – процес поєднання різних компонентів людства під час його еволюції на противагу процесу дифференционування людства.»
Т.Фрідман:
Глобалізація – «це нестримна інтеграція ринків, націй-держав і технологій, що дає змогу індивідам, корпораціям і націям- державам досягати будь-якої точки світу швидше, долі, глибше і дешевше, ніж будь-коли раніше…
Глобалізація означає поширення капіталізму вільного ринку практично на всі країни світу;
Глобалізація має свій власний набір економічних правил, які базуються на відкритості, дерегуляції, і приватизації національних економік з метою зміцнення їхньої конкурентоспроможності та більшої привабливості для іноземного капіталу.»
Ульріх Бек:
«.. Глобалізація є… діалектичний процес, який створює транснаціональні соціальні зв’язки і простори, зміцнює локальні культури і сприяє виникненню третіх культур.»
Глобалізація – процес всесвітньої економічної, політичної, культурної,… інтеграції та уніфікації.