Кооператив.

У багатьох випадках для самоорганізації "зручною" буде така організа­ційно-правова форма, як кооператив. Аналіз мети та основних завдань ко­операції, які визначено у статті 3 Закону Про кооперацію, дає підстави зро­бити висновок про те, що вони безпосередньо стосуються вирішення за­вдань місцевого розвитку.

Стаття 3. Мета та основні завдання кооперації

Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб чле­нів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колектив­них інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорга­нізації, самоуправління та самоконтролю.

Основними завданнями кооперації є:

• підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтере­сів і соціальних прав;

• створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб'­єктів господарювання;

• залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресур­сів, підвищення трудової соціальної активності населення;

• створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження госпо­дарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потребу товарах і послугах;

• сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвит­ку суспільства.

Кооперативи мають широкі можливості із залучення фінансових ресурсів. Відповідно до статті 19 Закону про кооперацію джерелами формування май­на кооперативу є:

• вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї;

• майно, добровільно передане кооперативу його членами;

• кошти, що надходять від провадження господарської діяльності;

• кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, ор­ганізацій;

• грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних;

• інші надходження, не заборонені законодавством.

Водночас за своїм податковим статусом кооперативи можуть належати до неприбуткових установ та організацій. Це випливає з положень статті 23 Закону про кооперацію, яка наголошує:

"Виробничі кооперативи провадять господарську діяльність з метою одер­жання прибутку. Інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку".

До таких кооперативів відповідно до статті 157 Податкового кодексу за­стосовують особливий порядок оподаткування прибутку, який передбачає звільнення від оподаткування разових і періодичних внесків.

З огляду на це в багатьох випадках кооператив буде найзручнішою формою самоорганізації громад для вирішення завдань місцевого розвитку.

В інших лекціях докладніше розглянуто окремі аспекти функціонування всіх перелічених форм самоорганізації, виділено проблеми та вади кожної форми в рамках цих аспектів.

Інституційні перешкоди.

Досвід самоорганізації громад і рекомендації проектів ПРООН, GTZ і SDC свідчить про наявність перешкод до ефективного залучення організацій громад до процесів місцевого розвитку:

• За даними соціологічного дослідженням, спостерігався високий рівень участі громадян у загальних зборах громади, у середньому на рів­ні 94%. Утім, на практиці формалізація результатів загальних зборів гро­мади може зумовлювати складнощі.

• Передбачені українським законодавством механізми самоорганізації (порядок реєстрації, фінансування, звітування) громад надто забюро­кратизовані та складні з погляду їх практичного застосування у малих громадах. Докладніше це питання висвітлено у відповідних лекціях;

• Наявність відмінностей у практиці застосування органами влади право­вих норм щодо ОГ. Органи влади різних адміністративно-територіаль­них одиниць можуть висувати відмінні вимоги та вимагати різних про­цедур реєстрації ОГ, подання ними звітності та надання бюджетного фі­нансування для реалізації проектів розвитку громади. Це ускладнює об­мін досвідом між ОГ різних адміністративно-територіатшних одиниць і вироблення ними єдиних підходів до взаємодії з органами влади.

• Відсутність сталих джерел фінансування проектів громади, зокрема за рахунок бюджету, знижує мотивацію громадян щодо участі в органах самоорганізації громади.

• Нерозуміння значення активного залучення громади до процесів місце­вого розвитку та недооцінка потенціалу організацій громад місцевими органами влади.