3. Трудовий договір
Трудовий договір – це угода між працівником і роботодавцем за якою працівник зобов'язується виконувати передбачену роботу, підпорядковуватись внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати необхідні умови праці, передбачені законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Трудовий договір може укладатися з особою, що досягла 16 років, у виняткових випадках за згодою одного з батьків, можуть прийматись на роботу особи які досягли 15 років.
Змістом трудового договору є умови, які визначають права і обов'язки сторін.
Розрізняють два види умов трудового договору обов’язкові та факультативні:
а) обов’язкові:
взаємне волевиявлення сторін про прийняття працівника на роботу;
зазначення трудової функції яку він буде виконувати тобто за якою спеціальністю і кваліфікацією (розрядом) він буде працювати або яку посаду буде займати;
час початку і тривалість роботи;
розмір заробітної платні.
б) факультативні:
- встановлення випробування при прийнятті на роботу, суміщення професій (посад), надання житлової площі та інші.
Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Законодавство зазначає при яких умовах дотримання письмової форми є обов'язковим.
За терміном дії трудовий договір може бути:
Строковим - укладеним на певний термін;
Безстроковим - укладеним на визначений термін, встановлений у договорі;
Укладений на час виконання певної роботи.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Розірвання трудового договору:
Підставами припинення трудового договору є:
1) угода сторін;
2) закінчення строку договору;
3) призов працівника на військову службу;
4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника. (Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця за два тижні.
У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; вступ до навчального закладу; вагітність; догляд за дитиною то роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору).
5) з ініціативи роботодавця трудовий договір може бути розірваний у випадках;
- ліквідації, реорганізації, банкрутства, перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності працівників;
- виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я;
- систематичного невиконання працівником без поважних причин трудових обов'язків;
- прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
- нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах.
- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
- винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;
- вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
- інші підстави.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.