Лекція №7 Трудове право

ПЛАН

1. Загальні положення трудового права

2. Колективний договір та порядок його укладення;

3. Трудовий договір та порядок його укладення;

3.1 Контракт - особливий вид трудового договору;

4. Робочий час і час відпочинку

5. Трудова дисципліна. Види дисциплінарних стягнень.

Література:

Конституція України //www.rada.kiev.ua/konst/CONST1.HTM.

Кодекс законів про працю України

Закон України “Про відпустки”

Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. Видання друге, стереотипне – Х.: Консул, 2000. – 480 с.

Трудовое право Украины. – Х.: «Одиссей», 2000. – 480 с.

1. Загальні положення трудового права

Праця становить вольову діяльність, спрямовану на створення матеріальних цінностей. Процес створення нових матеріальних, культурних та духовних цінностей безпосередньо регулюється нормами права

Трудового права це галузь права , яка регулює суспільні відносини, що виникають із застосування працівниками здатності до праці в суспільному виробництві, відносини по працевлаштуванню, колективні правові відносини, по матеріальному забезпеченню робітників та службовців в разі тимчасової або постійної втрати працездатності.

Стаття 43 Конституції України зазначає. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава гарантує рівні можливості у виборі професій і роду трудової діяльності.

Джерела трудового права:

• Конституція України;

• Закони України, серед яких слід виділити Кодекс законів про працю України, Закон України “Про відпустки”, “Про державну службу”, “Про охорону праці” та інші;

• Підзаконні нормативно-правові акти (Укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів);

• акти, що приймаються за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом (трудові угоди, колективні договори та ін.);

• Міжнародні нормативно-правові акти (пакти про права людини, конвенції і рекомендації МОП).

Суб’єктами трудового права є: працівники, власник підприємства, або уповноважений ним орган або фізична особа – роботодавець, підприємство, установа, організація; трудовий колектив; профспілковий орган чи інший уповноважений на представництво трудовим колективом, а також держава.

2. Колективний договір.

Колективний договір — це локальний нормативно-правовий акт, який регулює трудові, соціально-економічні відносини між власником і працівниками цього підприєм­ства.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і гос­подарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.

Колективний договір поєднує в собі риси договору і нормативного правового акту. Він укладається на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосторонній основі.

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі їх відсутності – представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

Змістом колективного договору є узгоджені сторонами умови (по­ложення), покликані врегулювати соціально-трудові відно­сини в даній організації. Умови колективного договору, що погіршують порівняно із законодавством становище працівників, є недійсними.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці, нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.), встановлення гарантій, компенсацій, пільг, участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом), режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку, умов і охорони праці, забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників.

Колективний договір, угода набирають чинності з дня підписання їх представниками сторін або з дня, зазначено­го в колективному договорі, угоді. Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, як­що інше не передбачене договором. В законі не вка­зується строк, на який укладається колективний договір. Цей строк визначається угодою сторін. На практиці колек­тивні договори укладаються строком на один - три роки.