Вимоги до виконання кресленика друкованої плати
Креслення друкованої плати виконується відповідно до стандарту ГОСТ 2.417-91
2.1. Вибір координатної сітки.
Габаритні розміри друкованої плати, координати і діаметри отворів на кресленні плати вказують одним з наступних способів:
• відповідно до вимог ГОСТ 2.307 за допомогою розмірних і виносних ліній.
• нанесенням координатної сітки в прямокутної або полярній системі координат;
• комбінованим способом за допомогою розмірних і виносних ліній і координатною сітки в прямокутної або полярній системі координат.
За нуль (початок координат) в прямокутній системі координат на головному вигляді друкованої плати приймають:
• центр крайнього нижнього лівого отвори на поверхні плати, в тому випадку і технологічного (рисунок. 2.1, а);
• лівий нижній кут друкованої плати (рисунок. 2.1, б);
• ліву нижню точку, утворену лініями побудови (рисунок. 2.1, в);
Рисунок 2.1. Варіанти завдання нуля друкованої плати в прямокутній системі координат:
а - центр крайнього лівого нижнього отвору; б - лівий нижній кут; в - ліва нижня точка, утворена лініями побудови; г - центр круглої друкованої плати
Координатну сітку наносять тонкими суцільними лініями. Основний крок до ¬ координатною сітки повинен становити 2,50 мм. Використовуючи крок координатної сітки менше основного, необхідно використовувати крок 1,25; 0,625 мм.
Лінії координатної сітки потрібно нумерувати арабськими цифрами з визна ¬ діленим кроком, наприклад 0, 1, 2, 3, ... (Рис. 2.2, а), або 0, 2, 4, ... (Рис. 2.2, б), або 0,5, 10, 15, ... (Рис. 2.2, в).
Рисунок 2.2. Варіанти нанесення ліній координатної сітки:
а - з нанесенням кожної лінії з виділенням п'ятою; б - з виділенням через один, в - без нанесення на полі креслення сітки
Для зменшення частоти сітки допускається наносити лінії сітки через одну | (рисунок 2.2, б). При цьому в технічних вимогах пишуть: "Лінії сітки нанесенням через одну". Якщо частота ліній сітки велика, то можна виділити кожну п’яту або десяту лінію, збільшуючи їх товщину до половини товщини контурних ліній (див. рис. 2.2, а). Координатну сітку наносять або на все поле креслення плати, або на частину його поверхні. Лінії координатної сітки можна не наносити на зображення, а їх нумерацію вказують рисками по контуру плати або нижче його (див. рис. 2.2, е).
Креслення друкованих плат виконують у натуральну величину, або з збільшеним масштабом 2:1, 4:1, 5:1, 10:1; перевага віддається парному кратності.
2.2. Монтажні і перехідні (контактні) отвори.
Друковані плати в загальному випадку містять значну кількість монтажних і перехідних (контактних) металізованих і не металізованих отворів. Монтажні отвори призначені для з'єднання вивідків навісних елементів (резисторів, транзисторів, мікросхем і ін.) з друкованою платою, а також для будь-якого приєднання до провідного рисунку. У кожний монтажний отвір плати встановлюють тільки один вивід навісного елемента.
Перехідні (контактні) отвори призначені для з'єднання провідників, розташованих з двох сторін (або двох шарів) друкованої плати. На сторони металізованих отворів плати осідає провідний матеріал.
Діаметри монтажних, перехідних металізованих і не металізованих отворів потрібно вибирати з ряду від 0,4 до 3,0 мм з кроком 0,1 мм за виключенням діаметру 1,9 мм. При цьому враховують діаметри вивідків навісних елементів.
Центри всіх отворів повинні бути розташовані у вузлах координатної сітки.
Використовуючи навісні елементи з кроком вивідків, не парних кроку координатної сітці, потрібно у вузлі сітки розмістити один з отворів як основне. Решта отворів розміщують відповідно робочим кресленням елемента.
Необхідність зенківки отворів визначається конструктивним завданням та методом виготовлення. Круглі отвори, які мають зенківки і круглі контактні майданчики з круглими отворами (у тому числі з зенківкою), слід зображати одним колом (рис. 2.3). Їх форми та розміри визначають на полі креслення.
Рисунок 2.3. Зображення отворів.
а - колом, б-з штрихуванням, в - з зачерненим, г - з зачерненим і влучною в середині.
Для спрощення графіки креслення плат всі отвори показують із однаковим діаметром, проте з різним рисунком у середині (таблиця 4).
Таблиця 4.
Відомості про отвори (умовне позначення, діаметри отвори і зенківки, наявність металізації і кількість отворів) рекомендується поєднувати в таблицю, заповнюючи її в міру збільшення розмірів отворів (таблиця 5).
Таблиця 5.
Положення центрів монтажних отворів задають одним з наступних засобів:
• нанесенням виносних і розмірних ліній (рисунок 2.4, а);
• нумерацією отворів і зазначенням їх координат по осі Х і Y (рисунок 2.4, б);
• по координатній сітці.