Мiнiстерство освіти і науки, молоді та спорту України

Коледж комп’ютерних технологій

Одеського державного екологічного університету

«Затверджую»

заступник директора

з навчальної роботи

Дзиговська Н.В.

______________2012р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання курсового проекту

з предмету: «Основи конструювання і технології виробництва РЕА».

Спеціальність: 5.05090101

“Конструювання, виробництво і технічне обслуговування

радіотехнічних пристроїв.”

Розроблено у відповідності до ГСВОУ спеціальності

викладачем Чумаченко В.Ф.

Методичні вказівки розглянуто і затверджено на засіданні ПЦК радіотехнічних та комп`ютерних систем.

Протокол № _____

від “____”____________2012 р.

Голова ПЦК____________Пижов Е.В.

Мета та задачі курсового проекту

Курсовий проект є завершальним етапом вивчення студентами дисципліни

“Конструювання, виробництво і технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв” і має вирішувати слідуючи задачі:

- систематизувати, закріпити та поширити теоретичні знання студента в області технології виготовлення радіоапаратури; - навчити студента самостійно користуватися технічною, нормативно-технічною і довідковою літературою; - навчити студента самостійно вирішувати задачі пов'язані с вибором технології виготовлення вузлів та блоків РЕА; - сформувати уміння робити вибір електрорадіотехнічних елементів, надавати якісну оцінку роботи пристроїв, що розраховуються; - закріпити конструкторські, розрахункові та графічні навички студентів, уміння виконувати основні вимоги ЄСКД; - підготувати студента до дипломного проектування.

Загальні вимоги до курсового проектування

Курсовий проект складається з пояснювальної записки та графічної конструкторської документації. Пояснювальна записка за обсягом повинна складати 25-30 аркушів тексту формату А4 з рамкою і основним написом.

До пояснювальної записки входять наступні розділи: Вступ.

1. Проектування топології друкованої плати.

2. Виконання кресленика друкованої плати.

3. Вибір методу виготовлення оригіналів та фотошаблонів.

4. Вибір типу та методу виготовлення друкованої плати.

5. Послідовність технологічних процесів виготовлення друкованих плат.

6. Збірка друкованих плат.

Висновки

Перелік посилань

Пояснювальна записка повинна містити титульний лист.

Текст виконується відповідно до стандарту ГОСТ 2.105-95 загальних вимог до текстових документів.

Текст варто оформляти, дотримуючись розмірів поля: ліворуч - 30 мм, праворуч - 10 мм, зверху - 15, знизу - 10 мм.

Розділи, підрозділи повинні мати заголовки. Пункти, як правило, заголовків не мають. Заголовки повинні чітко і коротко відбивати зміст розділів, підрозділів.

Заголовки слід друкувати з прописної букви без точки у кінці, не підкреслюючи. Перенесення слів в заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох пропозицій, їх розділяють точкою.

Відстань між заголовком і текстом документу має дорівнювати 3,4 інтервалам. Відстань між заголовками розділу і підрозділу - 2 інтервали.

Заголовки підрозділів і пунктів починаються з абзацного відступу в розрядку (більш великим шрифтом), не підкреслюються.

Кожен розділ текстового документу рекомендується починати з нового листа (сторінки).

Сторінки нумеруються арабськими цифрами, дотримуючи наскрізної нумерації до всього тексту. Номер сторінки проставляється в правому нижньому куті, у відповідній графі штампа. Титульний лист включається в нумерацію, але номер сторінки не проставляється.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти варто нумерувати арабськими цифрами з крапками: розділи - 1, 2, 3 і т.д.

пункти розділів - 1.1, 1.2 і т.д.

підпункти розділів - 1.1.1, 1.1.2 і т.д.

Кількість ілюстрацій (графіки, схеми, діаграми ) має бути достатньою для пояснення тексту, що викладається. Ілюстрації можуть бути розташовані як за текстом документу (можливо ближче до відповідних частин тексту), так і у кінці його. Ілюстрації мають бути виконані у відповідності з вимогами стандартів ЄСКД. Ілюстрації, за винятком ілюстрацій додатків, слідує нумерувати наскрізною нумерацією арабськими цифрами. Якщо рисунок один, то він позначається “Рисунок 1”.

Допускається нумерувати ілюстрації в межах розділу. У цьому випадку номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених точкою. Наприклад - Рисунок 1.1.

При посиланнях на ілюстрації слід писати ".. відповідно до рисунку 2" при наскрізній нумерації і “.. відповідно до рисунку 1.2” при нумерації в межах розділу.

Слово "Рисунок" і найменування поміщають після даних пояснень і розташовують наступним чином: Рисунок 1 - Деталі приладу.

Цифровий матеріал виконується у виді таблиць, що розташовуються після тексту, на всі таблиці повинні бути посилання.

Таблиці, за винятком таблиць додатків, слід нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією.

Допускається нумерувати таблиці в межах розділу. В цьому випадку номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою.

Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка. Якщо в документі одна таблиця, вона має бути позначена "Таблиця 1" або “Таблиця Б.1”, якщо вона приведена в додатку Б.

На усі таблиці документа мають бути приведені посилання в тексті документу, при посиланні слід писати слово - "таблиця" з вказівкою її номера.

Заголовки граф і рядків таблиці слід писати з прописної букви, а підзаголовки граф - з рядкової букви, якщо вони складають одну пропозицію із заголовком, або з прописної букви, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять.

Слово “Таблиця” вказують один раз ліворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження таблиці" з вказівкою номера (позначення) таблиці. Якщо таблиця має назву, то вона вказується поряд.

У формулах, як символи, слід застосовувати позначення, установлені відповідними нормативними документами. Пояснення значень символів і коефіцієнтів приводяться безпосередньо під формулою, значення кожного з них пишеться з нового рядка. Перший рядок пояснень починається зі слова «де» без двокрапки. Формули, що випливають одна із іншої і не розділені текстом, розділяються комою.

Рівняння і формули виділяються в тексті в окремий рядок. Формули нумеруються в межах всього тексту арабськими цифрами в круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Посилання на літературу вказують порядковим номером за списком літератури.

Графічна частина вміщує креслення:

кресленик друкованої плати, формат А3.

1. Вибір методу проектування та розробка конструкції та топології друкованої плати

1. Вибір методу проектування друкованої плати (дп).

Проектування друкованої плати виконується на комп'ютері. Рекомендовані програми Sprint-Layout, DipTrace, Microsoft Office Visio та інші.

Sprint-Layout є простим інструментом для створення макетів для односторонньої і двосторонньої друкованих плат. Програмне забезпечення поставляється разом з усіма функціями, які необхідні для дизайну плати, навіть професійні функції.

Sprint-Layout оснащений інструментами звернути ламелі, SMD подушки, доріжки, зони, тексти і так далі. Ви можете вибрати з декількох типів ламелі, які значним в широкому діапазоні.

Є два шари - міді і шовкографія - для кожної сторони плати.

Інтегрований автотрасувальник може допомогти вам зробить маршрут траси.

PhotoView опція дозволяє вам поглянути на вашу плату, так якщо б вона було виготовлена. Це може допомогти вам знайти несправність.

Розширювана бібліотека зумовлених з декількох компонентів, навіть для поверхневого монтажу макетів.

Багато варіантів вибору, при друці макета, монтаж компонентів плану, або маскою на папері чи плівці.

Програма DipTrace - САПР для проектування принципові схем та друкованих плат. Програма містить мінімальну кількість керуючих елементів - відображають основні функції, при цьому перехід в більшість режимів, таких як вибір, переміщення, створення зв'язків, редагування трас - здійснюється автоматично при спробі користувача зробити необхідну операцію. Вся робота супроводжується підсвічуванням редагованих і залежних від них елементів, що дозволяють наочно оцінювати ситуацію.

Логічна структура принципової схеми або плати формується відразу при побудові і зміна одного елемента відбивається на залежних від нього.

1.2. Розрахунок конструкції друкованої плати.

Визначення орієнтовної площі друкованої плати.

1.2.1. Сумарна площа резисторів МЛТ-0,125

S₁=n₁L₁D₁

де S1 - сумарна площа резисторів МЛТ-0,125;

n - кількість резисторів МЛТ-0,125;

L₁- довжина резистора МЛТ-0,125, мм;

D₁- ширина резистора МЛТ-0,125, мм;

1.2.2. Сумарна площа резисторів МЛТ-0,25;

S₂= n₂L₂D₂

де S2 - сумарна площа резисторів МЛТ-0,25;

n₂ - кількість резисторів МЛТ-0,25;

L₂ - довжина резистора МЛТ-0,25, мм;

D₂ - ширина резистора МЛТ-0,25, мм;

1.2.3. Сумарна площа резисторів МЛТ-0,5:

S₃=n₃L₃D₃

де S₃ - сумарна площа резисторів МЛТ-0,5;

n₃ - кількість резисторів МЛТ-0,5;

L₃ - довжина резистора МЛТ-0,5, мм;

D₃ - ширина резистора МЛТ-0,5, мм;

1.2.4. Сумарна площа резисторів СП3-1б:

S₄=n₄L₄D₄

де S₄ - сумарна площа резисторів СП3-1б;

n4 - кількість резисторів СП3-1б;

L₄ - довжина резистора СП3-1б, мм;

D₄ - ширина резистора СП3-1б, мм;

1.2.5. Сумарна площа конденсаторів К53-1:

S₅=n₅L₅D₅

де S5 - сумарна площа конденсаторів К53-1 ємністю 15 мкФ х16 В;

n₅ - кількість конденсаторів К53-1 ємністю 15 мкФх16 В;

L₅ - довжина конденсатора К53-1 ємністю 15 мкФх16 В, мм;

D₅ - ширина конденсатора К53- 1ємністю 15 мкФх16 В, мм;

1.2.6. Сумарна площа конденсаторів К50-6:

S₆=n₆·π·r₆²

де S₆ - місткістю 10 мкФ х16 В;

n₆ - кількість конденсаторів К50-6 ємністю 10 мкФ х16 В;

π=3,14;

1.2.7. Сумарна площа конденсаторів КД-2б:

S₁₅=n₁₅·L₁₅·D₁₅

де S₁₅ - сумарна площа конденсаторів КД-2б;

n₁₅ - кількість конденсаторів КД-2б;

L₁₅ - довжина конденсатора КД-2б, мм;

D₁₅ - ширина конденсатора КД-2б, мм;

1.2.8. Сумарна площа конденсаторів КМ-5:

S₁₇=n₁₇·L₁₇·D₁₇

где S₁₇ - сумарна площа конденсаторів КМ-5 ємністю 0,033 мкФ;

n₁₇ - кількість конденсаторів КМ-5 ємністю 0,033 мкФ;

L₁₇ - довжина конденсатора КМ-5 ємністю 0,033 мкФ, мм;

D₁₇ - ширина конденсатора КМ-5 ємністю 0,033 мкФ, мм

1.2.9. Площа мікросхем К237УН2:

S₂₂=n₂₂·L₂₂·D₂₂

де S₂₂ - сумарна площа мікросхем К237УН2;

n₂₂ - кількість мікросхем К237УН2;

L₂₂ - довжина мікросхеми К237УН2, мм;

D₂₂ - ширина мікросхеми К237УН2, мм;

1.2.10. Сумарна площа стабілітронів Д814Б:

S₂₃=n₂₃·L₂₃·D₂₃

де S₂₃ - сумарна площа стабілітронів Д814Б.

n₂₃ - кількість стабілітронів Д814Б;

L₂₃ - довжина стабілітронів Д814Б, мм;

D₂₃ - ширина стабілітронів Д814Б, мм;

1.2.11. Сумарна площа транзисторів КТ315Г:

S₂₄=n₂₄·L₂₄·D₂₄

де S₂₄ - сумарна площа транзисторів КТ315Г;

n₂₄ - кількість транзисторів КТ315Г

L₂₄ - довжина транзисторів КТ315Г, мм

D₂₄ - ширина транзисторів КТ315Г, мм

1.2.12. Сумарна площа транзисторів ГТ402:

S25=n25·π·r25

де S25 - сумарна площа транзисторів ГТ402

n25 - кількість транзисторів ГТ402

r25 - радіус транзисторів ГТ402, мм

1.2.13. Сумарна площа транзисторів ГТ404:

S26=n26·π·r26

де S26 - сумарна площа транзисторів ГТ404

n26 - кількість транзисторів ГТ404

r26 - радіус транзисторів ГТ404, мм

1.2.14. Сумарну площа транзисторів КТ605А:

S27=n27·π·r27

де S27 - сумарна площа транзисторів КТ605А

n27 - кількість транзисторів КТ605А

r27 - радіус транзисторів КТ605А, мм

1.2.15. Сумарна площа всіх радіоелементів:

S_е=S1+S2+S3+S4+S5+S6+S7+S8+S9+S10+S11+S12+S13+S14+S15+S16+S17

+S18+S19+S20+S21+S22+S23+S24+S25+S26+S27;

де Sе - сумарна площа всіх радіоелементів.

1.2.16. Визначимо орієнтовну площу друкарської плати:

S_пп=2·(Sе+S_пров)

S_пров=Sе

де S_пп - орієнтовна площа друкарської плати;

S_пров - площа друкарських провідників;

Виходячи з розрахованої площі друкарської плати вибираємо її розмір.