- •Т 1: Загальна тдп, як фунламентальна юридична наука: сучасний вимір
- •1.А. Предмет тдп
- •1.В. Зв’язок тдп з ін. Юрид. Науками
- •2. Методи і методологія в пізнанні державно-правових явищ: динамізм і перспективи розвитку
- •3. Актуальні напрямки розвитку загальної тдп на сучасному етапі
- •Тема 2: Сутнсть держави і права та проблеми сучасного світу
- •1. Загальна характеристика сучасних теорій про сутність держави
- •2. Праворозуміння та його значення для процесу пізнання права
- •3. Проблема співвідношення та взаємозв’язку між концепціями сутності держави і права.
- •4. Д. І п. В умовах сучасного світу: регіоналізація та глобалізація світового порядку.
- •Тема 3: Політична влада, держава і право, проблеми співвідношення та взаємодії.
- •1. Проблеми співвідношення політичної і державної влади.
- •2. Значення правової політики як одного з важливих видів державної політики.
- •2 Особливості правової політики в Україні:
- •3. Проблеми розбудови правової держави в Україні.
- •1. Загально-соціальні:
- •2. Спеціально-юридичні:
- •Тема 5. Держави правової, соціальної, демократичної орієнтації.
- •1. Сутність сучасних держав правової, соціальної, демократичної орієнтації.
- •2. Спеціально-юридичні:
- •2. Громадянське суспільство. Взаємодія громадянського суспільства і правової держави.
- •3. Вдосконалення механізму сучасної української держави як умова підвищення ефективності її функціонування.
- •Тема 6. Проблеми формування змісту права в контексті національного, регіонального та глобального розвитку
- •1. Правова культура та її значення для процесу пізнання та формування змісту права. Правовий нігілізм.
- •2. Проблеми правотворчої діяльності та правотворчого процесу.
- •2). Обговорення законопроекту:
- •3). Прийняття і затвердження зу;
- •3. Проблеми співвідношення та взаємодії національного та міжнародного права.
- •Тема 7. Правова система та джерела права України
- •1. Поняття та структура правової с-ми.
- •2. Місце пр.. С-ми Укр. Серед інших пр.. С-м.
- •3. Характеристика пр.. С-ми Укр.
- •4. Роль суд. Прецеденту у пр.. С-мі Укр.
- •5. Шляхи вдосконалення пр.. С-ми Укр.:
- •3. Реформування прокуратури Укр.
- •Тема 8. Правова карта світу: сучасний стан, тенденції розвитку.
- •1. Особливості романо-герман. Прав. С-ми (р-г пс).
- •2. Загальна характеристика англ.-амер. Пр.. С-ми (Англ-а. Пс). Загальне п.
- •3. Характеристика мусульман. П. (Мус.П).
- •Тема 9: Міжнародний механізм захисту п людини.
- •2. Європейська с-ма захисту п людини
- •5). Інші юо. (Фактично будь-яка юо).
- •2. Вимоги до скарги:
- •Тема 10. Права, свободи та обов’язки людини
- •Зародження та розвиток концепції прав людини. 3 покоління прав людини.
- •Основні права людини.
- •Міжн. Акти у сфері захисту прав людини.
- •Права людини в Європ. К-ції.
- •П на справедливий суд в розумінні Європ. К-ції з п люд.
- •Обов’язки люд.
- •Проблеми п людини на сучасному етапі.
- •Тема 11. Проблеми правозастосовної діяльності.
- •Правозастосування як особлива форма механізму реалізації норм п.
- •Правозастосовчий процес. Стадії.
- •Проблеми тлумачення норм п. Офіційне, неофіційне тлумачення.
- •Проблеми вирішення юр. Колізій та прогалини у п.
- •Тенденції розвитку юр. Практики. Види. Суб’єкти.
2. Спеціально-юридичні:
Непорушність свободи особистості
Гарантованість закріплення в конституції прав і свобод
Панування правового закону
Зв’язаність державної влади правом і законом
Взаємно відповідальність держави і особи
Контроль суспільства над діяльністю держави
Чіткість і доступність правових процедур.
2. Громадянське суспільство. Взаємодія громадянського суспільства і правової держави.
Громадянське суспільство – об’єднання рівноправних, рівних і незалежних громадян, яке функціонує, поєднуючи інтереси різних верств населення.
Основні риси:
1. головна цінність – людина, її права і свободи
2. пріоритет суспільства над державою
3. побудова на засадах самоврядування без тотального втручання з боку держави.
Взаємодія громадського сусп.. і Д-ви: багато в чому схожі. Правова Д не може існувати без громад. суспільства і навпаки. Зв’язок взаємний і взаємовигідний.
Д допомагая розвинутись громадськ. Сусп.., оскільки воно самостійно в цих сферах розвинутись не може.
Громадські організ. В Укр. виникають не природно, а за кошти і інтереси міжн. організац., що базуються на зовнішній матеріальній допомозі.
Якби громадське сусп.. розвивалось самостійно і спиралось на підтримку суспільства, було б багато користі і розвитку у суспільстві. Наприкл.: адвокати обЭднались без втручання Д-ви ы прийняли Кодекс адвокатськоъ етики.
3. Вдосконалення механізму сучасної української держави як умова підвищення ефективності її функціонування.
Механізм держави – суккупність державних органів і матеріальних додатків (це ті інспекції, які покликані забезпечити виконання актів – міліція, СБУ, армія), за допомогою яких виконуються завдання і функції держави.
Апарат держави – юридично оформлена сукупність всіх державних органів, що здійснюють безпосередню практичну роботу з управління суспільством, виконання завдань і функцій держави.
Орган держави – структурно обумовлена ланка державного механізму, яка здійснює чітко визначені ф-її держави, наділена для цього державно-владними повноваженнямиі складається з державних службовців.
Класифікації держ. органів:
за способом утворення
- первинні (обираються населенням – ВРУ, ПУ)
- вторинні або похідні (обираються первинними органами)
за компетенцією
- загальної компетенції (повноважен. поширюються на всі сфери суспілн життя – ВРУ, КМУ)
- спеціальної компетенції (певні міністерства)
за місцем в системі і обсягом повноваженнь:
- центральні
- місцеві
за способом прийняття рішень:
- колегіальні (ВРУ, КМУ)
- єдиноначальні (ПУ, міністерства)
за формою здійснення державно-владної діяльності:
- законодавчі; - виконавчі; - судові.
Проблеми і недоліки системи органів держ влади в Україні:
1. Більшість держ. органів стоять поза законодавством, обмежені у здійсненні законодавч. вл. (ВРУ регулюється Регламентом, а не законом);
2. Невизначеність кількісного та якісного складу органів державної влади (середня кількість заступників по міністерствам становить 8 осіб). Розмножується кількість керівників, що дуже роздуте.
3. Побудова міністерств за галузевою, а не функціональною ознакою. Роздрібненість і вузька спеціалізація Міністерств, держ.орг. не сприяє розвитку Д-ви.
4. Необхідне скорочення кількості народних депутатів. У проекті К-ції Ющенка кількість 300. Все це має якимось чином бути обґрунтовано, а не тупо скорочено.