Тема 10. Права, свободи та обов’язки людини

1. Зародження та розвиток концепції прав людини. 3 покоління прав людини.

Зародження розвитку П людини починається з думок Арістотеля, Платона ( вважали «є усі рівні люди» вислів).

Не існувало конвенції про п людини. В епоху відродження (Ресесанс) – Кант, Монтеськ’є, Локк. Концепція П людини стала у нагоді (була боротьба з феодалами).

Етапи створення НПА:

17 ст. - перше нормативне закріплення П людини:

- Петиція про П 1628р. (UK);

- Habeas Corpus Act 1679р. (UK);

- Біль про права 1688р. (UK);

- Декларація незалежності США 1776р.;

- Декларація прав людини і громадянина Франції 1798р.

Перше покоління П людини:

1) Громадянські (особисті) П (- це ті можливості людини, які необхідні для забезпечення фізичної та духовної індивідуальності особи (П на життя, на особисту свободу; свободу пересування; П на справедливий суд; П на честь, гідність).);

2) Політичні П. (- це ті можливості громадян брати участь в управлінні державою та громадському житті (виборче П: активне та пасивне) свобода асоціацій, П об’єднуватись в громад. організац, свобода мирних зборів, свобода слова, свобода вираження).

Перше покоління П людини – свободи - Д-ва не повинна заважати свободам і втручатись (негативні П); - свобода віросповідання.

Позитивні П – те, що д-ва повинна забезпечити ( соціальні – пенсії, П на освіту; економ. – П власності; культурн. – П на освіту).

Друге покоління П люд.: Соц, економ (П власності), культ.

Третє поколін. П люд: - щодо колективних П, що належать цілим націям, народам (П нації на самовизначення; - П на автономію).

Більшість науковців не сприймають третє покол. П люд.

2. Основні права людини.

П люд. Є невідчужуваними, тобто ніхто не може забрати ті чи інші П у людини і навіть сама людина не може відмовитись від даних П-в.

3. Міжн. Акти у сфері захисту прав людини.

З 17 ст. міжнародні П почали закріплюватись.

Загальна Декларація з П люд. 10.12.1948р. (Куба; Панама; Чілі – ініціатори, головні розробники Д-ції). – це перша проба закріплення П людини. Більшість соціалістичних країн були проти закріплення таких П людини (Россія, Фр., Англії, Африці).

Міжнародні акти з П людини = Міжн. Біль прав людини

• Загальна Декларація П людини – 10.12.1958р.

• Міжн. пакт про економічні, соціальн. та культ. П 1966р. (є лише перелік, але немає нормативно правогово закріплення щодо їх захисту).

• Міжн. пакт про громадянські і політичні П 1966р.

• Факультативний протокол до Міжн. пакта про громадські й політичні П (1966р. – прийняте; 1976 – набув чинності). (Створив Комітет з П людини, який розглядав порушення П людини тією чи іншою країною. Знаход. В Женеві. Цей комітет є аналогом Європейськ. Суду з П людини).

4. Права людини в Європ. К-ції.

П та свободи, закріплені в Європейськ. К-ції з П людини.

Ст.. 2-14: ст..2. Право на життя;

ст..3. Заборона катувань;

ст..4. Заборона рабства та примусової праці;

ст..5. П на свободу на особисту недоторканність;

ст..6. П на справедливий судовий розгляд;

ст..7. покарання виключно на основі закону;

ст..8. П на повагу приватного та сімейного життя;

ст..9 свобода совісті думки та релігії;

ст..10 свобода вираження поглядів;

ст..11. свобода зборів та об’єднань;

ст..12. П на шлюб;

ст..13. П на ефективний засіб правового захисту;

ст..14. Заборона дискримінації (лише відносно прав закріплених К-цією та Протоколами).

П та свободи, закріплені в Протоколах:

Протокол №1: ст.1. Захист власності; ст..2. П на освіту; ст..3. П на вільні вибори (до парламенту).

Протокол №4: ст..1. Заборона позбавлення волі за борги; ст..2. Свобода пересування; ст..3. Заборона висловлення (своїх) громадян; ст..4 заборона колективного висловлення іноземців.

Протокол №6: ст.1. Скасування смертної кари (лише у мирний час).

Протокол №7: ст.1. Процедурні гарантії під час висловлення іноземців; ст.2. П на оскарження вироків у 2ій інстанції; ст.3. Компенсація у випадку судової помилки; ст.4. П бути судимим і покараним двічі; ст.5. рівність подружжя.

Протокол №12: ст.1. Повна заборона дискримінації.

Протокол №13: ст.1. Повна заборона смертної кари (за будь-яких обставин).

Протокол № 14 – передбачає ратифікацію усіма Д, але Россія відмовляється підписувати, тому складений Протокол № 14 біз – за яким спрощена процедура ратифікації (тобто не треба щоб ратифіковували усі). Чинна з 8.10.09р.

Комітет з 3х суддів має вже можливість розглянути справу по суті.