Тема 10. Ділова гра як метод інтерактивного навчання Загальна структурно-логічна схема за темою

Тема 11. Ролева гра як засіб інтенсифікації навчання груповому спілкуванню Загальна структурно-логічна схема за темою

Тема 12. Кейс-метод як інструмент професійно-діяльнісного навчання */ Загальна структурно-логічна схема за темою

4.

4.1.	Класифікація кейсів за ознакою мети навчання та головні характеристики різних видів кейсів.
Навчальна мета кейсу		Зміст	Характер інформації	Методи аналізу	Цільова функція
Зрозуміти техніку ухвалення рішень		Короткий опис типової ситуації в управлінні	Факти підібрані з метою висвітлити взаємні зв’язки та згруповані	Задані, відомі та відпрацьовані заздалегідь	Однозначно визначена
Одержати навички використання техніки ухвалення рішень		Короткий опис реальної ситуації (структурування)	Факти підібрані, однак не згруповані	Відомі, однак не відпрацьовані	Система оцінок заздалегідь визначена
Одержати навички аналізу управлінських проблем		Складний комплексний опис реальної управлінської ситуації	Факти підібрані, одна додано багато додаткових даних у межах однієї оціночної системи, що використовуються у різних методах аналізу	Немає чітких вказівок на методи, що застосовуються, техніка аналізу обирається особами, що навчаються, включаючи як послідовний так і змішаний аналіз	Цільову функцію необхідно обрати з числа відомих
Розвинути корисні раціональні підходи до проблем		Опис складної Комплексної проблеми що орієнтований на осіб, які ухвалюють рішення
Розвинути зрілі судження		Опис реалістичної неструктурованої проблеми	Ще більше фактів, включаючи факти. Що не мають стосунку до даної проблеми, а також інформацію, що пов’язана з різними оціночними системами		Вибір оціночної системи зали-шається за слухачами

4.2.	Класифікація кейсів за ознакою обсягу інформації
Категорія кейсу		Зміст	Умови використання кейсів даного виду
Мікро-кейс		До 0,5 сторінки машинопису	У цьому випадку мета кейсу полягає у тому, щоб дати слухачам наочну ілюстрацію, короткий практичний приклад для демонстрації, аналізу та кращого засвоєння конкретного теоретичного положення. Використовується, наприклад при вивченні міжособистісних стосунків в управлінні або для короткого опису ринкової ситуаційна ринку відомих товарів та в інших аналогічних випадках, коли слухачі мають власне уявлення про предмет кейсу та можуть будувати аналіз та судження, використовуючи не лише викладену раніше теорію та отриманий текст кейсу, а й власні знання та думки.
Міні-кейс		Від 0,5 до 2 сторінок машинопису	Мета полягає у тому, щоб дати більш докладну та розгорнуту інформацію про практичний приклад, який ілюструє певне теоретичне положення конкретного розділу дисципліни економічно-управлінського циклу. Слухачі також можуть включати в якості вихідної інформації для аналізу власне уявлення про предмет кейсу
Міді-кейс		Від 2 до 7 сторінок машинопису	Текст кейсу у цьому випадку дає опис практичної управлінської ситуації. Для аналізу проблеми, яка лежить в основі ситуації. Для аналізу проблеми, яка лежить в основі ситуації, необхідно використовувати теоретичні знання з певного розділу дисципліни економічно-управлінського циклу. Інформація у кейсі, по-перше, підібрана таким чином, щоб слухачі не потребували додаткових відомостей за тематикою кейсу та, по-друге, структурована з огляду на зручність сприйняття та аналізу.
Класичний кейс		Від 7 до 15 сторінок машинопису	Кейс у цьому випадку описує, як правило складну управлінську ситуацію, яка містить у собі комплексну проблему, що її аналіз та формування суджень, а також розробка пропозицій щодо її розв’язання вимагають знань з кількох розділів дисципліни. Слухачі у цьому випадку повинні уявляти собі взаємні зв’язки між окремими розділами дисципліни та навіть між різними дисциплінами. Необхідна для аналізу інформація у цьому випадку , по –перше, підібрана викладачем у такий спосіб, щоб слухачі не потребували додаткових відомостей за тематикою кейсу і, по-друге, структурована з огляду на зручність сприйняття та налізу.

Принципи	Характеристика	Що це дає і навіщо це потрібне?
Читабельність	Текст кейсу викликає інтерес у слухачів, не скучний і не здається нудним та заплутаним	Цікавий, навіть захоплюючий та стилістично грамотний виклад матеріалу підвищує рівень довіри до тексту та викладених у ньому фактів, збільшує ефективність сприйняття матеріалу, викликає бажання взяти участь в обговоренні, сформувати та висловити власну думку. Виклад матеріалу в тексті повинен стимулювати, навіть провокувати процес мислення у головах слухачів
Співпереживання	Наявність „людського елементу” та свідома драматизація ситуації, наявність інтриги	Включення „людського елементу” передбачає введення в сюжет кейсу героя(їв), котрі мають особистий та безпосередній стосунок до подій. Такий підхід сприяє формуванню у свідомості читачів емоційного співпереживання головному герою(ям), створює особистісне сприйняття, а не ставлення сторонньої особи. Це враження посилюється, якщо події у кейсі набувають драматичного характеру, а від рішень, ухвалених героєм, залежить, наприклад, його доля та доля підприємства, фірми, відділу. Все це підносить ефективність сприйняття, засвоєння та запам’ятовування безпосередньо матеріалу, а також наступної дискусії та, найголовніше, висновків та уроків, отриманих з аналізу кейсу

1	2	3
Альтернативність	Відсутність очевидного єдино вірного рішення, наявність альтернатив	У реальній практиці управління у переважній більшості випадків (а виключення лише підтверджують правило) існують різні варіанти рішення. Причому „правильність” цих варіантів аж ніяк не завжди очевидна. До того ж поняття „правильність” залежить від прийнятого критерію оцінки, в чому також є альтернативність. Кейс-метод повинний підводити слухачів до думки про необхідність аналізу різних варіантів рішень на основі обраних критеріїв
Правдоподібність	Виклад об’єктивної інформації	Ситуація повинна бути цікавою за сюжетом, близькою до реальності подій. Це досягається за допомогою різних прийомів, наприклад, використання реальних назв міст, підприємств та продукту, прізвищ учасників, дат подій. Слухачі мають повірити у реальність ситуації, що описана у кейсі. Неприпустимо, щоб викладач був змушений пояснювати та обґрунтовувати слухачам практичну реальність подій, переконувати їх у можливості існування описаного у кейсі варіанту. В цьому разі у свідомості слухачів виникає скептичне ставлення до матеріалу та ситуації, що не дозволяє досягти поставленої цілі
Екстраполяція	Знання викладачем подальшого перебігу подій та майбутнього розвитку ситуації, що описана у кейсі	Це створює для викладача можливість організувати порівняння варіантів розвитку ситуації, що запропоновані слухачами, з реальним перебігом подій, а слухачам – перевірити свої знання та інтуїцію на практиці. Найбільший ефект використання даного принципу досягається за допомогою структурування кейсу у вигляді декількох частин, що послідовно розвиваються і до кожної з яких сформульовані свої запитання. Причому останнє запитання у кожній частині звучить приблизно так: „Змалюйте сценарій майбутнього розвитку ситуації”
Нейтральність	Відсутність нав’язування автором готової думки та власних оцінок того, що відбувається	Оцінку подій, поведінки та рішень героїв кейсу мають зробити слухачі, завдання автора полягає у тому, щоб дати інформацію до роздумів, а не нав’язувати власне ставлення і тим більше – думку, оцінки та рішення. Виклад фактів слід переривати у той момент, коли треба робити висновки, залишаючи їх, таким чином, слухачам
Структуризація	Виділення у структурі кейсу невеликих, логічно завершених розділів	Структурування матеріалу полегшує слухачам сприйняття тексту, спрощує роботу з інформаційними потоками та відповідно дозволяє слухачам сконцентруватися на навчальних завданнях кейсу
Актуальність	Регулярне оновлення матеріалу	Застарілі дані у тексті кейсу не викликають інтерес у слухачів, породжують скептичне ставлення до матеріалу та ситуації, що не дозволяє досягти поставленої цілі

ЛІТЕРАТУРА

1. Про вищу освіту. Закон України.

2. Про внесення змін та доповнень до Постанови Кабінету Міністрів України “Про ліцензування, атестацію та акредитацію закладів освіти”: Постанова від 12 лютого 1996 р. № 200//Урядовий кур’єр. - 1997. -11 вересня.

3. Про розроблення державних стандартів вищої освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1998 р. //Освіта України 1998.- 19 серп.-С.3.

4. Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) Постанова (від 20 січня 1998) - //Урядовий кур’єр. - 26 лютого.

5. Абабкова В.И. Психолого-педагогические критерии и методы оценки эффективности образовательного процесса. //Стандарты и мониторинг в образовании. №5, 2001.

6. Абросимов В.Н. Профессиональные качества преподавателя //Стандарты и мониторинг в образовании. №6, 2001.

7. Алексеев М.А. и др. Деловая игра на семинаре. Метод усиления творческого характера обучения //Вопросы общественных наук. Вып. 82.-1990.

8. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. Підручник для студ., асп. та мол. викл. вузів К.: Либідь, 1998.

9. Бакуров В. и др. Психологическая культура о педагогике //Высшее образование в России.- 1999.- №4.

10. Балясникова Т.С. Как составить учебную программу по предметам профессионального цикла. //Стандарты и мониторинг в образовании 2002.- №3.

11. Бонуар В.І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. - К.: Вересень, 1996.

12. Бородай В.С., Бородай А.К. Комплексное использование деловых игр и видеотренинга в управленческой подготовке руководителей и специалистов// Менеджмент в Росии и за рубежом.- 1998.- №4.

13. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. - К.: Українська видавнича Спілка, 1997.

14. Всемирная декларация о высшем образовании для ХХІ века: подходы и практические меры. //Alma mater - 1999.- №3.

15. Гомоюнов К. Какой преподаватель нужен вузу?// Alma mater (Вестник высшей школы). - 1996.- №3.

16. Гурьев А. Формы активного семинара //Вестник высшей школы. – 1991. -№9.

17. Демкин В. и др. Дистанционное образование в России. – 1998. - №4.

18. Дрибан В.М., Пенина Г.Г. Интерес как стимул познавательной деятельности студентов на лекции в вузе //Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі. - 1999.- №2.

19. Зимняя И.А. Педагогическая психология. Учебник для вузов. - М.: Логос, 1999.

20. Зиновкина М. Креативная технология образования //Высшее образование в России.- 1999.- №3.

21. Зазюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997.

22. Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов и ее информационное обеспечение. К.: Вища школа, 1990.

23. Козлова Г.Н. Научные основы построения моделей учебных дисциплин// Научн.-метод. Конф. «Эффективность методов обучения и техн. средства», Одесса, 1980.

24. Козлова Г.Н. Методика преподавания и учебно-методическая работа //У-я науч.-метод. конф. ППС, ОИНХ, 1980.

25. Козлова Г.Н. Методические указания по разработке структурно-логических схем дисциплин с применением элементов структуризации учебного материала. ОИНХ, 1980.

26. Козлова Г.Н. Формы и методы активизации познавательной деятельности студентов //VIII Научн. метод. конф. ППС, ОИНХ, 1981.

27. Козлова Г.Н., Бородатий В.П., Шляхова Л.С. Методика подготовки и проведения студенческих олимпиад в вузе //Респ. уч.-практ. конф. «Интенсиф. учеб. проц. в экон. вузах», Киев, 1982.

28. Козлова Г.Н., Шляхова Л.С. Применяем активные методы обучения //Вестник высшей школы, №1, 1993.

29. Козлова Г.Н. Активные методы обучения при подготовке специалистов экономического профиля// У межвед. школа-сем. по активн. методам обучения г. Рига, 1998.

30. Козлова Г.Н. Внедрение сквозных программ применения методов активного обучения //Сб. “Предметные и тематичес. Комплексы актив. Методов обучения” ИПК руковод. Работников и специалис. Судпрома СССР, Ленинград, 1984.

31. Козлова Г.Н. Мировоззренческие и воспитательные аспекты преподавания общенаучных дисциплин //Сб. “Метод. рекомендации по усилению мировоз. направлен. учебного процесса”, Вып, 2, 1985.

32. Козлова Г.Н. Почему не срабатывает новое? Вестник высшей школы, №6, 1987.

33. Козлова Г.Н. Методические указания по проведению олимпиады “Знаем ли мы АМО” для ФПК преподователей организаторов деловых игр; ОИНХ, 1988.

34. Козлова Г.Н. Брошюра. Олимпиада как метод активного обучения. УМК Минвуза УССР, 1989.

35. Козлова Г.Н., Шляхова Л.С. Брошюра.Рекомендации по разработке комплексов АМО для экономических специальностей.УМК Минвуза УССР, 1989.

36. Козлова Г.Н. Психологическое тестирование как фактор формирования профессиональных качеств менеджера. ОИНХ,1992.

37. Козлова Г.М. Про комплекси методів активного навчання. Сб. “Проблеми вищої школи”, вип. 78 – Київ: Вища школа, 1993.

38. Козлова Г.Н. переход от информационно-предметного к профессионально-деятельному обучению при подготовке менеджеров //Научню-метод. конф. тезисы доклада, ОГЭУ, 1995.

39. Козлова Г.Н. О профессиональной направленности гуманитарной подготовки студентов в экономическом вузе. Матер. научн.-метод. конф. «Проблеми якості підготовки і підвищення кваліфікації економістів», ОДЕУ, 1996.

40. Козлова Г.Н. Формы и методы обучения менеджеров на модульной основе. Матер. научн.-метод. конф. «Сучасні технології навчання», ОДЕУ, 1997.

41. Козлова Г.М. Методичні вказівки та навчальні завдання з курсу «Управління персоналом» з використанням сучасних тренінгових методів, Одеса ОДЕУ, 1998.

42. Козлова Г.Н. Подготовка менеджеров: формальное и неформальное образование// Матер. 5 Междун. наук.-пр. конф., Киев-Трускавец, 1999.

43. Козлова Г.Н. Методические указания к комплексной деловой игре «Стратегия – путь к успеху». Одесса, ОГЭУ, 2000.

44. Козлова Г.М. Інтерактивні методи навчання в ОДЕУ. Часопис “Вища освіта України”, Київ, 2001.

45. Козлова Г.М. Сучасні підходи до впровадження активних методів навчання// Збірник наук.праць. “Вісник Рівненського державного технічного університету”. Випуск 2(15), 2002.

46. Козлова Г.Н. Общий менеджмент (опорный конспект лекций) для слушателей Программы управленческой переподготовки кадров для сферы предпринимательства. Одесса, ОГЭУ, 2002.

47. Каган В.И., Сычеников И.А. Основы оптимизации процесса обучения в высшей школе (Единая методическая система института: теория и практика): Научно-методическое пособие. - М.: Высшая школа, 1987.

48. Калошин В.Ф. Самоактулізація викладача //Практична психологія і соціальна робота. – 2000.-№1.

49. Кинелев В. Дистанционное образование в ХХI в. //Alma mater (Весник высшей школы). – 1999. - №5.

50. Кукурудза Л.О., Кустова Н.П. Організація наскрізної комп’ютерної підготовки спеціалістів та матеріально - техн., програмне та методичне забезпечення //Вісник КДТЕУ. Серія “Економіка”. – 1998. -№1.

51. Мусатов С. Педагогічна комунікація: психологічні витоки та особливості // Освіта і управління. – 1999. - №3.

52. Основы педагогического мастерства. Учеб. пособие/ Под ред. И.А. Зазюна. – М.: Просвещение, 1989.

53. Осипчук Н. Екстернат обіцяє стати ефективною формою навчання //Освіта України. – 1997.- №2-3.

54. Павленко А.Ф. Степаненко С.В. Современные технологии обучения в университетском экономическом образовании //Вестник Международной академии наук высшей школы. 1999. №3.

55. Пасічник Ю., Дмитренко П. Дистанційне навчання в Україні //Освіта України. – 1999.- 24 лютого, с.15.

56. Практическая психология для преподавателей. – М.: Инф.-изд. Дом “Филинь”, 1997.

57. Полат Е.С. Дистанционное обучение. // Стандарты и мониторинг в образовании. – 2000. - №3.

58. Порівняльний аналіз сучасних систем вищої освіти: Тези доповідей міжнародної наукової конференції. - К.: Національний університет “Києво-Могилянська Академія”, 1996.

59. Пугачев В.П. Тесты, деловые игры, тренинги в управлении персоналом: Учебник для студентов вузов.- М.: Аспект Пресс, 2001.- 285 с.

60. Ситуаційна методика навчання. Теорія і практика. К.- Центр інновацій та розвитку. – 2001.

61. Ситуаційна методика навчання. Український досвід. К.- Центр інновацій та розвитку.-2001.

62. Смолин И.В. Методы активизации учебного процесса в торговом вузе: деловые игр, ситуационные задачи К.: Вища школа, 1991.

63. Стефановская Т.А. Педагогика: Наука и искусство. Уч. Пособие для студентов, преподавателей, аспирантов М.: «Совершенство», 1998.

64. Чернов В.А. Практические занятия в вузе: электронное исполнение.// Стандарты и мониторинг в образовании. №4, 2002.

65. Чинков В.Р., Пискунов М.С. Проблемы и перспективы развития образовательных систем европейских стран. //Стандарты и мониторинг. №3, 1999.

66. Шеремета П., Каніщенко Г. Кейс-метод: з досвіду викладання в українській бізнес-школі. – Консорціум із вдосконалення бізнес-освіти в Україні. Центр інновацій та розвитку, 1999.

ЛІТЕРАТУРА

67. Про вищу освіту. Закон України.

68. Про внесення змін та доповнень до Постанови Кабінету Міністрів України “Про ліцензування, атестацію та акредитацію закладів освіти”: Постанова від 12 лютого 1996 р. № 200//Урядовий кур’єр. - 1997. -11 вересня.

69. Про розроблення державних стандартів вищої освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1998 р. //Освіта України 1998.- 19 серп.-С.3.

70. Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) Постанова (від 20 січня 1998) - //Урядовий кур’єр. - 26 лютого.

71. Абабкова В.И. Психолого-педагогические критерии и методы оценки эффективности образовательного процесса. //Стандарты и мониторинг в образовании. №5, 2001.

72. Абросимов В.Н. Профессиональные качества преподавателя //Стандарты и мониторинг в образовании. №6, 2001.

73. Алексеев М.А. и др. Деловая игра на семинаре. Метод усиления творческого характера обучения //Вопросы общественных наук. Вып. 82.-1990.

74. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. Підручник для студ., асп. та мол. викл. вузів К.: Либідь, 1998.

75. Бакуров В. и др. Психологическая культура о педагогике //Высшее образование в России.- 1999.- №4.

76. Балясникова Т.С. Как составить учебную программу по предметам профессионального цикла. //Стандарты и мониторинг в образовании 2002.- №3.

77. Бонуар В.І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. - К.: Вересень, 1996.

78. Бородай В.С., Бородай А.К. Комплексное использование деловых игр и видеотренинга в управленческой подготовке руководителей и специалистов// Менеджмент в Росии и за рубежом.- 1998.- №4.

79. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. - К.: Українська видавнича Спілка, 1997.

80. Всемирная декларация о высшем образовании для ХХІ века: подходы и практические меры. //Alma mater - 1999.- №3.

81. Гомоюнов К. Какой преподаватель нужен вузу?// Alma mater (Вестник высшей школы). - 1996.- №3.

82. Гурьев А. Формы активного семинара //Вестник высшей школы. – 1991. -№9.

83. Демкин В. и др. Дистанционное образование в России. – 1998. - №4.

84. Дрибан В.М., Пенина Г.Г. Интерес как стимул познавательной деятельности студентов на лекции в вузе //Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі. - 1999.- №2.

85. Зимняя И.А. Педагогическая психология. Учебник для вузов. - М.: Логос, 1999.

86. Зиновкина М. Креативная технология образования //Высшее образование в России.- 1999.- №3.

87. Зазюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997.

88. Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов и ее информационное обеспечение. К.: Вища школа, 1990.

89. Козлова Г.Н. Научные основы построения моделей учебных дисциплин// Научн.-метод. Конф. «Эффективность методов обучения и техн. средства», Одесса, 1980.

90. Козлова Г.Н. Методика преподавания и учебно-методическая работа //У-я науч.-метод. конф. ППС, ОИНХ, 1980.

91. Козлова Г.Н. Методические указания по разработке структурно-логических схем дисциплин с применением элементов структуризации учебного материала. ОИНХ, 1980.

92. Козлова Г.Н. Формы и методы активизации познавательной деятельности студентов //VIII Научн. метод. конф. ППС, ОИНХ, 1981.

93. Козлова Г.Н., Бородатий В.П., Шляхова Л.С. Методика подготовки и проведения студенческих олимпиад в вузе //Респ. уч.-практ. конф. «Интенсиф. учеб. проц. в экон. вузах», Киев, 1982.

94. Козлова Г.Н., Шляхова Л.С. Применяем активные методы обучения //Вестник высшей школы, №1, 1993.

95. Козлова Г.Н. Активные методы обучения при подготовке специалистов экономического профиля// У межвед. школа-сем. по активн. методам обучения г. Рига, 1998.

96. Козлова Г.Н. Внедрение сквозных программ применения методов активного обучения //Сб. “Предметные и тематичес. Комплексы актив. Методов обучения” ИПК руковод. Работников и специалис. Судпрома СССР, Ленинград, 1984.

97. Козлова Г.Н. Мировоззренческие и воспитательные аспекты преподавания общенаучных дисциплин //Сб. “Метод. рекомендации по усилению мировоз. направлен. учебного процесса”, Вып, 2, 1985.

98. Козлова Г.Н. Почему не срабатывает новое? Вестник высшей школы, №6, 1987.

99. Козлова Г.Н. Методические указания по проведению олимпиады “Знаем ли мы АМО” для ФПК преподователей организаторов деловых игр; ОИНХ, 1988.

100. Козлова Г.Н. Брошюра. Олимпиада как метод активного обучения. УМК Минвуза УССР, 1989.

101. Козлова Г.Н., Шляхова Л.С. Брошюра.Рекомендации по разработке комплексов АМО для экономических специальностей.УМК Минвуза УССР, 1989.

102. Козлова Г.Н. Психологическое тестирование как фактор формирования профессиональных качеств менеджера. ОИНХ,1992.

103. Козлова Г.М. Про комплекси методів активного навчання. Сб. “Проблеми вищої школи”, вип. 78 – Київ: Вища школа, 1993.

104. Козлова Г.Н. переход от информационно-предметного к профессионально-деятельному обучению при подготовке менеджеров //Научню-метод. конф. тезисы доклада, ОГЭУ, 1995.

105. Козлова Г.Н. О профессиональной направленности гуманитарной подготовки студентов в экономическом вузе. Матер. научн.-метод. конф. «Проблеми якості підготовки і підвищення кваліфікації економістів», ОДЕУ, 1996.

106. Козлова Г.Н. Формы и методы обучения менеджеров на модульной основе. Матер. научн.-метод. конф. «Сучасні технології навчання», ОДЕУ, 1997.

107. Козлова Г.М. Методичні вказівки та навчальні завдання з курсу «Управління персоналом» з використанням сучасних тренінгових методів, Одеса ОДЕУ, 1998.

108. Козлова Г.Н. Подготовка менеджеров: формальное и неформальное образование// Матер. 5 Междун. наук.-пр. конф., Киев-Трускавец, 1999.

109. Козлова Г.Н. Методические указания к комплексной деловой игре «Стратегия – путь к успеху». Одесса, ОГЭУ, 2000.

110. Козлова Г.М. Інтерактивні методи навчання в ОДЕУ. Часопис “Вища освіта України”, Київ, 2001.

111. Козлова Г.М. Сучасні підходи до впровадження активних методів навчання// Збірник наук.праць. “Вісник Рівненського державного технічного університету”. Випуск 2(15), 2002.

112. Козлова Г.Н. Общий менеджмент (опорный конспект лекций) для слушателей Программы управленческой переподготовки кадров для сферы предпринимательства. Одесса, ОГЭУ, 2002.

113. Каган В.И., Сычеников И.А. Основы оптимизации процесса обучения в высшей школе (Единая методическая система института: теория и практика): Научно-методическое пособие. - М.: Высшая школа, 1987.

114. Калошин В.Ф. Самоактулізація викладача //Практична психологія і соціальна робота. – 2000.-№1.

115. Кинелев В. Дистанционное образование в ХХI в. //Alma mater (Весник высшей школы). – 1999. - №5.

116. Кукурудза Л.О., Кустова Н.П. Організація наскрізної комп’ютерної підготовки спеціалістів та матеріально - техн., програмне та методичне забезпечення //Вісник КДТЕУ. Серія “Економіка”. – 1998. -№1.

117. Мусатов С. Педагогічна комунікація: психологічні витоки та особливості // Освіта і управління. – 1999. - №3.

118. Основы педагогического мастерства. Учеб. пособие/ Под ред. И.А. Зазюна. – М.: Просвещение, 1989.

119. Осипчук Н. Екстернат обіцяє стати ефективною формою навчання //Освіта України. – 1997.- №2-3.

120. Павленко А.Ф. Степаненко С.В. Современные технологии обучения в университетском экономическом образовании //Вестник Международной академии наук высшей школы. 1999. №3.

121. Пасічник Ю., Дмитренко П. Дистанційне навчання в Україні //Освіта України. – 1999.- 24 лютого, с.15.

122. Практическая психология для преподавателей. – М.: Инф.-изд. Дом “Филинь”, 1997.

123. Полат Е.С. Дистанционное обучение. // Стандарты и мониторинг в образовании. – 2000. - №3.

124. Порівняльний аналіз сучасних систем вищої освіти: Тези доповідей міжнародної наукової конференції. - К.: Національний університет “Києво-Могилянська Академія”, 1996.

125. Пугачев В.П. Тесты, деловые игры, тренинги в управлении персоналом: Учебник для студентов вузов.- М.: Аспект Пресс, 2001.- 285 с.

126. Ситуаційна методика навчання. Теорія і практика. К.- Центр інновацій та розвитку. – 2001.

127. Ситуаційна методика навчання. Український досвід. К.- Центр інновацій та розвитку.-2001.

128. Смолин И.В. Методы активизации учебного процесса в торговом вузе: деловые игр, ситуационные задачи К.: Вища школа, 1991.

129. Стефановская Т.А. Педагогика: Наука и искусство. Уч. Пособие для студентов, преподавателей, аспирантов М.: «Совершенство», 1998.

130. Чернов В.А. Практические занятия в вузе: электронное исполнение.// Стандарты и мониторинг в образовании. №4, 2002.

131. Чинков В.Р., Пискунов М.С. Проблемы и перспективы развития образовательных систем европейских стран. //Стандарты и мониторинг. №3, 1999.

132. Шеремета П., Каніщенко Г. Кейс-метод: з досвіду викладання в українській бізнес-школі. – Консорціум із вдосконалення бізнес-освіти в Україні. Центр інновацій та розвитку, 1999.

88