Практичне заняття 10
Тема: Елементи основ наукових досліджень
Мета: Освоїти елементи основ наукових досліджень та опанувати методами їх застосування при плануванні та написанні наукових робіт
Вихідні матеріали: Літературні джерела, конспект лекцій, інструктивні матеріали
Форма проведення заняття: практична робота
Основні відомості. Для вирішення своїх цілей і завдань кожна наука має свої методи дослідження й пізнання, власні об’єкти й предмети дослідження. Географія використовує власну методологію, яка базується на методології для науки в цілому.
Основні елементи методів наукових досліджень: об’єкт, предмет, проблема, тема, мета. Складовими науки є також деякі основоположні поняття: теорія, гіпотеза, метод, методика, методологія.
Завдання та порядок виконання
Дати визначення основних елементів наукових досліджень та основоположних понять.
Визначитись з проблемою й розробити тему майбутньої курсової роботи, намітити об’єкт та предмет дослідження, окреслити задачі, які необхідно вирішити, розробити структуру роботи, скласти попередній план, припустити – які результати будуть отримані внаслідок дослідження. Обґрунтувати тему курсової роботи.
Питання та завдання для самоперевірки
1. Сутність понять „проблема” і „тема”, їх змістовне співвідношення та основні задачі.
2. Основні вимоги, що висуваються до теми наукової роботи.
3. Перелічити та надати визначення основоположним поняттям науки.
4. Чим відрізняються поняття „метод”, „методика”, „методологія”?
Звітні матеріали. Визначення елементів основ наукових досліджень. План курсової роботи та коментарі до нього.
Практичне заняття 11
Тема: Історія та сучасна діяльність Дніпропетровського національного університету ім.. О. Гончара. Статут університету.
Мета: Ознайомитись з історією утворення та етапами розвитку університету. Окреслити головні завдання. Розкрити питання, що стосуються прав та обов’язків студентів.
Форма проведення заняття: семінар
Питання для обговорення
1. Створення та етапи розвитку університету.
2. Структура, завдання, акредитація університету.
3. Статут університету.
Питання та завдання для самоперевірки.
1. Назвіть дати утворення університету та основних етапів його становлення та розвитку.
2. Надати характеритику етапів розвитку університету.
3. Охарактеризувати діяльність університету на сучасному етапі.
4. Розкрити структуру університету.
5. Акредитація університету.
6. Основні положення Статута університету.
7. Обов’язки університету.
8. Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних працівників та студентів.
9. Концепція освітньої діяльності університету.
10. Міжнародне співробітництво.
Короткий словник термінів і понять з дисципліни „ Вступ до спеціальності “
Бакалавр – освітньо-професійний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти отримав базову вищу освіту, загально –освітню підготовку, фундаментальні й професійно-орієнтовані вміння та знання по загальному об'єкту роботи і здатний вирішувати типові професійні завдання, передбачені для відповідних посад, у певній галузі народного господарства.
Вимоги – положення, що вміщують критерії, які повинні бути виконані.
Виробнича функція (трудова, службова тощо) – коло обов`язків, які виконує спеціаліст у відповідності з посадою і які визначаються посадовою інструкцією чи кваліфікаційною характеристикою.
Вища освіта – освіта отримана особистістю в результаті засвоєння змісту навчання з вищої освіти, яка базується на рівні повної середньої освіти і завершується присвоєнням певного освітньо –кваліфікаційного рівня.
Вищий навчальний заклад(ВНЗ) – заклад освіти, основною метою якого є надання вищої освіти.
Вміння – здатність людини виконувати певні дії при виконанні тієї чи іншої діяльності на основі відповідних знань.
Галузь – сукупність усіх виробничих одиниць, які приймають участь переважно в однакових чи подібних видах виробничої діяльності.
Галузь освіти – група напрямків підготовки споріднених за ознакою спільності узагальнених структур діяльності.
Державна атестація вищого навчального закладу – система організаційних, методичних й психолого –педагогічних заходів, яка має на меті підтвердження державою здатності вищого навчального закладу надавати відповідні освітньо-професійні послуги на рівні державного стандарту вищої освіти відповідно заявленому статусу.
Задатки – психологічні особливості індивіда, які забезпечують можливості виконання певного виду продуктивної діяльності. Задатки пов`язані з загальною направленістю особистості, з її схильністю до тієї чи іншої діяльності:
– задовольняти потреби суспільства до виконання майбутніх соціально-професійних ролей.
– задовольняти устремління особистості до соціального статусу і престижу;
Здібність – психологічний стан індивіда, при якому він готовий до успішного виконання певної продуктивної діяльності.
Зміст освіти – зумовлені метою і потребами суспільства вимоги до системи знань, умінь і навичок, світогляду, громадянських і професійних якостей майбутнього спеціаліста, які формуються у процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку науки, техніки, технології і культури.
Змістовий модуль – система навчальних елементів, які об'єднані за ознакою відповідності певному навчальному об'єкту.
Знання – результат процесу пізнання діяльності, її провірене суспільною практикою і логічно упорядковане відображення у свідомості людини.
ЗУН – знання, уміння, навички.
Кваліфікація – здатність особистості виконувати завдання і обов`язки відповідної роботи. Кваліфікація потребує певного освітньо-кваліфікаційного рівня. Кваліфікація визначається через назву професії.
Компетентність – знання і досвід діяльності у тому чи іншому виді економічної діяльності.
Контроль якості вищої освіти - система заходів, які виконує третя сторона з метою перевірки характеристик якостей особистості випускника ВНЗ і їх порівняння з установленими вимогами, а також визначення відповідності кінцевій меті вищої освіти.
Кредит – 1) система змістовних модулів, які з урахуванням засвоєння студентами окремих навчальних елементів (відповідно психофізичних норм засвоєння при використанні форм, методів і засобів навчання), можуть бути засвоєні за 54 години навчального часу(сума годин аудиторної й самостійної роботи студента за тиждень);
2) точно задокументована мінімальна умовна одиниця вимірювання "вартості" будь-якої складової навчальної програми, виконаної студентом під час навчання.
Ліцензування вищого навчального закладу – процедура визнання державою права вищого навчального закладу надавати певні освітньо-професійні послуги, які відповідають вимогам державних стандартів вищої освіти, у відповідності із заявленим статусом.
Магістр – освітньо-професійний рівень спеціаліста, який на основі кваліфікації бакалавра чи спеціаліста отримав поглиблені спеціальні вміння і знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування і продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі народного господарства.
Навички – дії, які виконуються при здійсненні певної діяльності, і завдяки багаторазовим повторенням стають автоматичними і виконуються підсвідомо.
Навчальна дисципліна (у вищому навчальному закладі) – педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи і т.п. якоїсь галузі діяльності (чи сукупності галузей) з визначенням необхідності рівня сформованості у тих, хто навчається, певній сукупності вмінь і навичок.
Навчальний елемент (дидактична одиниця) – мінімальна доза навчальної інформації, яка зберігає властивості навчального об'єкта.
Навчальний об'єкт – об'єкт навчальної інформації, який має самостійну логічну структуру й зміст і дає можливість оперувати цією інформацією у процесі діяльності мислення.
Навчальний план – нормативний документ вищого навчального закладу, який складається на основі освітньо-професійної програми і структурно-логічної схеми підготовки й визначає перелік і об'єм навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять і їх об'єм, графік навчального процесу, форми і способи проведення поточного та підсумкового контролю.
Напрямок підготовки – група спеціальностей зі спорідненим змістом освіти.
Нормативний термін навчання – встановлений освітньо-професійною програмою термін викладання нормативної чи виборної частини змісту освітньо-професіойної програми для стаціонарної форми навчання.
Об’єкт діяльності – процеси і (чи) явища, чи (і) матеріальні об’єкти, на які спрямована діяльність спеціаліста.
Освітній рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознакою рівня сформованості якостей людини, які забезпечують всебічний розвиток як особистості, достатніх для отримання відповідної кваліфікації.
Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) – державний нормативний документ, у якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображаються цілі освітньої і професійної підготовки, визначаються основні вимоги до спеціаліста, його місце у структурі господарства держави.
Освітньо-професійна програма (ОПП) – підготовки спеціаліста – державний нормативний документ, у якому узагальнюється зміст навчання, встановлюються вимоги до змісту, об'єму і рівню освітньої і професійної підготовки спеціаліста у певній спеціальності визначеного ОКХ.
Показник якості вищої освіти – кількісна характеристика випускника ВНЗ, яка розглядається відносно до визначених умов його навчання і сфери майбутньої професійної діяльності.
Понятійно–аналітичний – особистість має чітке уявлення відносно навчального об’єкта, здатна виконати змістовне виділення, аналіз, пояснення, перенесення раніше засвоєних знань на типові ситуації.
Предметно-міркувальний – вміння виконувати операції з уявними образами предметів. Ці дії потребують наявності розвиненої системи уявлення і здатність до розумових дій (наприклад аналіз, класифікація, узагальнення, порівняння);
Предметно-практичний – вміння виконувати дії відносно переміщення об`єктів у просторі, зміни їх форми і т.п.;
Проблема – ситуація діяльності, яка вміщує протиріччя наукового, організаційного, іншого характеру і являє собою перепони, які виникають при досягненні об’єктом цілеспрямованого результату своєї діяльності.
Рівень якості вищої освіти - відносна характеристика якості, що базується на порівнянні значень показників якості, отриманих на основі діагностичних елементів випускників ВНЗ, з критеріально-орієнтовним еталоном, репрезентативним державним стандартом вищої освіти.
Рівні сформованості знань відносно змісту навчального елемента :
Спеціалізація спеціальності – категорія, яка характеризує відмінності окремих задач діяльності фахівця за ознаками різниці способів, чи (і) умов діяльності в межах спеціальності.
Спеціаліст - освітньо –професійний рівень спеціаліста, який на основі кваліфікації бакалавра отримав повну вищу освіту та спеціальні уміння і знання, має певний досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань передбачених для відповідних посад у певній галузі народного господарства.
Спеціальність – категорія, яка у сфері освіти характеризує спрямованість і зміст навчання при підготовці фахівця.
Структурно-логічна схема підготовки – наукове і методичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми підготовки.
Тест педагогічний – система взаємозв`язаних предметним змістом завдань специфічної форми, які дозволяють оцінювати структуру та вимірювати рівень знань й інші характеристики особистості.
Цикл підготовки – сукупність складових змісту освітньої чи професійної підготовки (змістових модулів, розділів змістових модулів, які об`єднані за ознакою належності їх змісту до загальної, освітньої чи професійної спрямованості.
Якість вищої освіти – сукупність певних якостей випускника вищого навчального закладу, які відображають компетентність, ціннісні орієнтири, соціальну спрямованість, здібності, зумовлюють її здатність задовольняти як особисті духовні та матеріальні потреби, так і потреби суспільства, а також його професійну здатність.