1. Поняття та види відповідальності за екологічні правопорушення

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення є важливим засобом забезпечення законності в екологічній сфері. Вона виступає різновидом юридичної відповідальності в цілому, а тому їй властиві всі ознаки останньої.

Водночас стосовно екологічної сфери юридична відповідаль­ність має і специфіку, зумовлену особливостями екологічного пра­вопорушення як обов'язкової підстави для застосування санкцій до порушників екологічного законодавства. Такі особливості випли­вають зі специфіки екологічної сфери. Це стало приводом для виділення деякими правознавцями еколого-правової відповідаль­ності як самостійного виду поряд з адміністративною, криміналь­ною, цивільно-правовою та дисциплінарною'. Але для цього немає достатніх підстав, бо фактично немає правових санкцій, які не охоплювалися б адміністративною, кримінальною, цивільно-пра­вовою та дисциплінарною відповідальністю. Та й віднесення тих або інших правопорушень до групи екологічних зовсім не означає, що за їх вчинення мають застосовуватись якісь особливі еколого-правові санкції.

В екологічній сфері домінуючими є заходи адміністративної, кримінальної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідаль­ності як інтегрованого методу галузі екологічного законодавства. Дія комплексного інституту юридичної відповідальності в даній сфері має екологічний відтінок, але в цілому вона підпорядкована загальним закономірностям дії зазначених видів юридичної відповідальності та в інших сферах суспільних відносин. Утім, не слід ігнорувати вживання терміна «еколого-правова (екологічна) відповідальність», але не у значенні такої відповідальності як окре­мого виду, а як комплексного правового інституту застосовуваних в екологічній сфері адміністративної, кримінальної, цивільно-пра­вової та дисциплінарної відповідальності.

Екологічний відтінок юридичної відповідальності конкретно виявляється в екологічному правопорушенні — протиправному діянні (дії або бездіяльності), що порушує встановлений екологічний право­порядок і за вчинення якого законом передбачена юридична відпо­відальність.

Екологічні правопорушення мають різну природу, різний ступінь суспільної шкідливості (небезпеки). Крім того, інститут юридичної відповідальності за екологічні правопорушення має комплексний характер. Незважаючи на відмінності між ними, еко­логічні правопорушення мають цілу низку спільних юридичних оз­нак, через які можна розкрити зміст екологічного правопорушен­ня як підстави для застосування екологічних санкцій. Ця сукуп­ність ознак формує склад екологічного правопорушення. До них на­лежать об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона правопорушення.

Екологічні правопорушення можна класифікувати за різни­ми видами:

— за характером санкцій:

а) екологічні злочини,

б) екологічно-адміністративні правопорушення,

в) дисциплінарні правопорушення,

г) цивільно-правові правопорушення;

— за об'єктами посягання:

а) правопорушення в галузі охороні земель,

б) правопорушення в галузі охороні надр,

в) правопорушення в галузі охороні лісів,

г) правопорушення в галузі охороні вод тощо;

— за способом спричинення шкоди:

а) забруднення навколишнього природного середовища,

б) нераціональне використання природних ресурсів,

в) пошкодження і знищення природних об'єктів,

г) погіршення якості природних об'єктів та ін.

— за інститутами екологічного законодавства:

а) порушення в галузі права власності на природні об'єкти,

б) порушення в галузі природокористування,

в) порушення в галузі екологічної експертизи,

г) порушення норм екологічної безпеки,

д) порушення екологічних прав громадян та інші.

У наукових дослідженнях виділяють і інші критерії класи­фікації екологічних правопорушень, розрізняючи за ними від­повідні види правопорушень.

Таким чином, юридична відповідальність за екологічні правопору­шення — це застосування до фізичних і юридичних осіб, які їх вчини­ли, передбачених законодавством санкцій, виконання яких у не­обхідних випадках забезпечується силою державного примусу.

Специфіка юридичної відповідальності за екологічні правопору­шення проявляється у функціях, які вона виконує. Можна виділи­ти такі функції юридичної відповідальності за екологічні правопору­шення:

забезпечувальна — забезпечує охорону і збереження належ­ного стану навколишнього природного середовища, окремих його компонентів;

превентивна — проявляється в запобіганні новим правопору­шенням, їх профілактиці;

компенсаційна — спрямована на поновлення порушеного стану природного середовища, відшкодування шкоди, заподіяної відповідним природним ресурсам, об'єктам чи умовам;

стимулююча — стимулює виконання і додержання вимог еко­логічного законодавства всіма громадянами та юридичними особа­ми незалежно від форм власності;

виховна — є засобом виховання людей, підвищення їх еко­логічної культури, формує у громадян впевненість у стабільності існуючого правопорядку, в захищеності їх екологічних прав та інтересів;

каральна — полягає в обмеженні прав і свобод правопоруш­ника або покладенні на нього додаткових обов'язків, настанні не­гативних наслідків.

Застосування санкцій зрештою фокусується на покаранні осіб, винних у вчиненні екологічних правопорушень, відшкодуванні за­подіяної шкоди та відновленні попереднього стану відповідних природних компонентів.

Підсумовуючи розгляд особливостей юридичної відповідаль­ності за екологічні правопорушення, можна констатувати, що, по-перше, вона виникає у випадках вчинення екологічного правопо­рушення, тобто правопорушення з особливим об'єктом посягання, по-друге, вона містить у собі практично весь комплекс механізмів, притаманних різним видам юридичної відповідальності: залежно від виду екологічного правопорушення (злочин, адміністративний проступок, дисциплінарний проступок, цивільно-правовий делікт) вступає в дію той чи інший механізм, характерний для конкретно­го виду відповідальності.