Сімейство помк проміжної долі гіпофізу

Кортиколіпотрофи середньої долі гіпофізу дають експресію гена проопіомеланокортину (ПОМК), процесінг якого дає різні активні пептиди (пакет сигналів). ПОМК містить 265 амінокислот, синтезується у проміжній долі гіпофізу, гіпоталамусі, а також в деяких частинах мозку та Т-лімфоцитах. Можливо виявити наступні послідовності. Гама-меланоцитстимулючий гормон (γ-МСГ)., АКТҐ (у структурі останнього можливо виявити α-МСГ і кортикотропіноподібний проміжний пептид – CLIP), β-ліпотропін (з нього процесується γ-ліпотропін, а фрагмент останього – β-МСГ), β-ендорфін (амінокислотні залишки № 61-91), α-ендорфін (61-76), γ-ендорфін (61-77), N-кінцевий глікопептид з 76 залишків (міоген для адренокортикоцитів клубочкової зони наднирників. Між АКТГ і β-ендорфіном ділянка гомологічна α-інтерферону, а ділянка β-ліпотропіну гомологічна мет-енкефаліну (утворюється з іншого попередника). У кров можуть надходити ПОМК та усі його окремі частини, крім β-МСГ і мет-енкефаліну. Продукція ПОМК стимулюється кортиколіберином (або катехоламінами) і вазопресином, локалізована у середній долі гіпофізу. N-кінцева частина ПОМК зветься проопіокортином, він містить фрагменти з мітогенним ефектом (1-28, 2-59), а фрагменти 1-76 і 51-76 мають відповідно властивості стимуляції синтезу РНК та холестеринестерази у наднирниках. Утворюється ПОМК і в плаценті.

Виділення МСГ стимулюється тим же ліберином підзгір’я, що і АКТГ – кортиколіберином, а гальмується його утворення спеціальним підгірним фактором – меланостатином. Окрім своєї дії на гіпофіз, меланостатин має прямий вплив на функції мозку. Цей маленький пептид, який складається лише із трьох амінокислотних залишків, – могутній активатор емоційності й рухової активності. Крім того, меланостатин має антидепресивний ефект і застосовується при лікуванні нейродегенеративного захворювання – хвороби Паркінсона, при якій гинуть нейрони, що містять дофамін.

Одна з основних функцій МСГ – стимуляція синтезу темного пігменту меланіну в шкірі та деяких інших тканинах, у результаті чого шкіра темніє. Меланін виконує функцію екрану, який захищає організм від шкідливої дії ультрафіолетового випромінювання. Крім того, меланін зв’язує у шкірі шкідливі речовини, які утворюються під дією сонячної радіації. Він відіграє значну роль у загальній системі гормональної регуляції, стимулюючи секрецію АДГ і окситоцину. Як і переважна більшість інших гормонів, МСГ здатний регулювати роботу мозку. Так, сам гормон і навіть його фрагменти, спільні з АКТГ, здатні стимулювати увагу, короткотермінову пам’ять, підсилювати позитивні емоції. Прямих патологій в організмі людини, які викликаються саме нестачею або надлишком МСГ, не виявлено.

Ліпотропіни мають слабкий лі політичний ефект, γ-МСГ є агоністом (синергістом) АКТГ, β-МСГ стимулює стероїдогенез у плоду,

У гіпофізі також утворюються еритропоетин, фактор росту фібробластів.

Нейрогіпофіз

Нейрогіпофіз накопичує та секретує вазопресин та окситоцин, що синтезувалися у гіпоталамусі (див. відповідний розділ).

Основним органом – мішенню для АДГ виступають нирки. Виробляється він переважно в нейронах надзорового ядра підзгір’я, по аксонах поступає в задню долю гіпофіза, а звідти з током крові досягає збиральних трубочок і вивідних протоків нирок. Під дією АДГ підвищується зворотне всмоктування води із сечі, що запобігає великим втратам рідини. Крім того, в підвищених концентраціях АДГ діє на м’язи стінок артерій: відбувається їх скорочення, судини звужуються і тиск крові підвищується (звідси назва – вазопресин, або “ звужуючий судини ”). Особливо посилюється попадання цього гормону в кров при великих утратах крові, коли тиск падає до загрозливого рівня і його необхідно підняти. АДГ як нейрогормон здійснює також виражений вплив на функції мозку, виступаючи природним стимулятором навчання і пам’яті. В дуже малих дозах цей гормон і навіть деякі продукти його розпаду, які не мають гормонального ефекту, здатні прискорювати навчання, сповільнювати забування, відновлювати пам’ять після важких ушкоджень.

При зменшенні секреції АДГ, що виникає після черепно-мозкових травм, пухлинах мозку, менінгітах, виникає захворювання, яке зветься нецукровим діабетом: у хворого спостерігається різке збільшення об’єму сечі, але надлишку цукру в сечі, як при цукровому діабеті, немає. Це відбувається через те, що без АДГ неможливо забезпечувати зворотне всмоктування води із сечі у кров. Зараз АДГ отримують шляхом синтезу і ним можна лікувати нецукровий діабет. Більш складною є ситуація, яка виникає у випадку, коли рецептори АДГ, розміщені у збиральних трубочках і вивідних протоках, втрачають чутливість до гормона, орган – мішень перестає реагувати навіть на велику концентрацію АДГ.

При шоці, стресі секреція вазопресину збільшується у 1000 разів, а звичайно з 2 пг/мл до 500 пг/мл. Одним з найсильніших стимуляторів секреції вазопресину є крововтрата, при цій ситуації вазопресин є вазоконстрікором. В секреції вазопресину беруть участь волюморецептори, осморецептори та барорецептори. Вазопресин є вазоконстрікром для судин шкіри та м’язів. Вазопресин стимулює у печінці гліколіз, глікогеногенез, глюконеогенез, захоплення жирних кислот. У гіпофізі вазопресин стимулює секрецію кортикотропіну, у мозку – пам'ять. Солі літію блокують аденілатциклазний механізм дії антидіуретичного гормону у нирках, так як і гіпокаліемія, гіперкальціємія. Секрецію вазопресину стимулюють β-адреноміметик, ацетилхолін, ангіотензин, препарати наркотичної, седативної, протисудомної дії. Гальмують секрецію антидіуретичного гормону α-адреноміметики, опіати, глюкокортикоіди, етанол.

Окситоцин (ОТ) утворюється переважно у нейронах біляшлуночкового ядра підзгір’я, транспортуються аксонами в нейрогіпофіз і звідти поступає в кров. Основними органами – мішенями ОТ є непосмуговані м’язи матки і м’язово-епітеліальні клітини, які оточують протоки молочних залоз і сім’яників. У кінці вагітності (після 280-го дня) секреція окситоцину підвищується, що проводить до скорочення непосмугованих м’язів матки, плід переміщується до шийки матки і піхви. Отже, цей процес перетворюється на пологи. Після пологів секреція ОТ гальмується. При недостатній секреції ОТ пологи неможливі: доводиться застосовувати штучну стимуляцію, вводячи жінці, яка народжує, синтетичний окситоцин.

При годуванні молочними залозами смоктальні рухи дитини подразнюють рецептори соска, й ампули через спинний мозок надходять у підзгір’я, посилюючи виробку окситоцину. З током крові окситоцин поступає в молочну залозу, викликає скорочення м’язово-епітеліальних клітин, в результаті чого молоко виділяється із залози. Цей рефлекс продовжується до тих пір, доки все молоко не виділиться, не перестає акт смоктання. У чоловіків окситоцин, можливо, стимулює непосмуговані м’язи сім’яних проток при рухові по них сім’яної рідини. Окситоцин – антагоніст АДГ. Він погіршує навчання і пам’ять, має інсуліноподібний вплив на ліпогенез у жировій тканині.

Нейропептид когерин стимулює перистальтику кишечника.

Патології гіпофізу найбільш репрезентовані аденомами – це пухлини, причому 30% – пролактиноми, 25% – продукують СТГ, 10% – АКТГ, вони відповідно описані для кожного гормону гіпофізу (див. 3.4.2-3.4.8).