Клас ацидофілів

Ацидофільні (або оксифільні, або еозинофільні) клітини інтенсивно забарвлюються кислими барвниками. В більшості випадків мають розміри, менші порівняно з базофілами, і більш правильної овальної або округлої форми. Ядра в ацидофілах розміщуються в центрі клітини. Комплекс Гольджі щільно прилягає до ядра, часто покриває один із полюсів останнього у вигляді шапочки.

Ацидофіли мають добре структурованою ендоплазматичною сіткою. Специфічні гранули ацидофілів складаються з фосфоліпідів і білків, які містять сірку.

Клас хромофобних або головних клітин

Їх поєднують групу за відсутністю грануляцій, які можні розрізнити в світловий мікроскоп.

Romeis (1940) вважає, що серед хромофобів маються, окрім недиференційованих елементів і хромофілів, які розвиваються, іще особливі форми, яким він дає назву гамма-клітини. Гамма-клітини близькі до недиференційованих, виникають безпосередньо з останніх, але є самостійним спеціалізованим видом, рівноцінним базофілам і ацидофілам.

Цитоплазма гамма-клітин забарвлюється азаном у світло-сірий або світло-фіолетовий відтінок, дрібно вакуолізована і частково дрібнозерниста, але гранули їх дуже нечіткі і забарвлюються в невизначений світло-фіолетовий колір. Гамма-клітини можуть ставати досить великими, але включень, схожих з гранулами базофілів або ацидофілів, у них ніколи не виникає, тому гамма-клітини не можна розглядати як початкову стадію диференціювання або дегрануляції хромофілів. У той же час гамма-клітини мають численні мітохондрії у вигляді зерен, паличок і ниток, розсіяних по всій цитоплазмі, а також добре розвинений комплекс Гольджі. Секреторна діяльність гамма-клітин інколи проявляється продукцією колоїдоподібної субстанції, спочатку виникає в цитоплазмі у вигляді дрібних крапель, що інтенсивно забарвлюються, потім екструзуються в щілини між вершинами сусідніх клітин трабекули.

На думку Romeis, гамма-клітини діляться в більшості випадків амітотично, але зрідка у них зустрічаються мітози. В результаті амітотичних відшнурувань ядра гамма-клітини дають початок симпластам, із яких потім утворюються молоді недиференційовані клітини.

Клітини кастрації

Окрім описаних вище основних клітинних форм (базофілів, ацидофілів і головних клітин), у передній долі гіпофіза при різних порушеннях гормональної рівноваги організму можуть з’являтися деякі характерні різновиди залозистих клітин, які мають патологічні ознаки. Клітини кастрації, як видно з їх назви, виникають у гіпофізі в умовах відсутності або значної недостатності статевих гормонів.

При дослідженнях, пов’язаних з видаленням статевих залоз спостерігаються чітки зміни в гіпофізі. Спочатку збільшується вага та об’єм гіпофізу, при цьому зміни клітинного складу розцінювалися як збільшення кількості та розмірів ацидофілів, тобто як гіпертрофія. Але в 1912 році Zacherl, вперше дослідив гіпофізи кастрованих щурів, виявив появу як у самців, так і самок своєрідних великих вакуолізованих клітин, які він вважав видозміненими “активними” ацидофілами.

Уже з перших днів після видалення гонад у гіпофізі починається зростання кількості базофілів і збільшення їх розмірів. Збільшення кількості викликало тим, що численні хромофобні клітини, розміщені переважно НП периферії трабекул, сильно набухають і набувають вигляду альфа-базофілів. Одночасно в цитоплазмі альфа-базофілів у зростаючій кількості відокремлюються дрібні вакуолі, кількість і розміри яких швидко зростають. Спочатку вакуолі з рідким вмістом, що погано забарвлюється, виникають навкруги комплексу Гольджі, який спочатку значно гіпертрофується. Тому деякі автори припускали, що вакуолі є секретом, що надлишково синтезується комплексом Гольджі. Однак у подальшому зі збільшенням вакуолей і злиттям їх у спільний крупний пухирець сіточка Гольджі редукується. В кінцевому рахунку утворюється велика світла вакуоля, що розтягує базофіли настільки, що вони набуває вигляду кільця або, точніше великої кулі, в якій цитоплазма стає вузьким обідком цієї вакуолі, а ядро нерідко підлягає пікнозу, відтісняється на край клітини і сплющується. Такі кільцеподібні клітини кастрації виникають в гіпофізі у більшості досліджених ссавців і, мабуть, людини, але у кастрованого кролика вони не розвиваються.

Хоча для клітин кастрації найбільш характерним є розвиток великої вакуолі, що перетворює ці клітини в кільцеподібні утворення, більш поглиблене дослідження за допомогою електронного мікроскопа виявляє серед них дві варіації. В одних випадках цитоплазма, що охоплює вакуоль, порівняно гомогенна і містить дрібні гранули і мітохондрії. У другій варіації цитоплазма набуває ниткоподібного характеру, вона пронизана дрібними витягнутими нитками неправильної форми, а ядро ущільнюється і набуває кутоподібних обрисів.