Гістологія гіпофіза

За своєю здатністю забарвлюватися клітини передньої долі гіпофіза поділяються на головні, або хромофобні, ацидофільні (оксифільні) та базофільні. Кількісні співвідношення між цими формами значно варіює у хребетних і навіть у особин одного і того ж виду у зв’язку з загальним функціональним станом організму. Вони зазнають великих коливань при різних функціональних зрушеннях і патологічних станах. Як правило, при всіх коливаннях кількісно переважають головні клітини, потім слідують ацидофіли, тоді як типових базофілів нараховується відносно небагато. Так, в гіпофізі людини, за визначенням Rasmussen, головних клітин міститься 52% у чоловіків і 50% у жінок; ацидофілів 37% і 43% відповідно, а базофілів 21% і 7%.

Як правило, головні клітини займають середину трабекули, а ацидофіли і базофіли розміщуються по її краях, безпосередньо дотикаючись до кровоносних синусоїдів.

В більшості випадків клітини всіх трьох видів розподіляються в паренхімі передньої долі гіпофіза більш або менш рівномірно. Але інколи спостерігається переважаюче скупчення базофілів або ацидофілів у деяких ділянках паренхіми. Так, у гіпофізі бика в центральній зоні передньої долі гіпофіза спостерігалася підвищена концентрація базофілів (“базофільна зона”), тоді як ацидофіли переважають у периферичній (“кірковій”) зоні. В гіпофізі кролика і кішки багато базофілів на передньо-вентральному кінці передньої долі гіпофіза, які утворюють тут так звану туберальну зону, що забезпечується особливими гілками портальних судин. Подібна концентрація базофілів у вузькій периферичній зоні на передньому краї передньої долі гіпофіза кролика спостерігається не завжди. При фарбуванні зрізів альдегід-фуксином базофіли виявляються рівномірно по всій паренхімі передньої долі. В гіпофізі щурів відокремлюється так звана статева зона, розміщена по зовнішньому краю передньої долі і навколо гіпофізарної щілини. У вищих хребтових останнім залишком первинної порожнини гіпофізарного карману є гіпофізарна щілина, що розділяє передню і задню долі гіпофіза. Часто редукується і ця щілина (залишаючи інколи, як у гіпофізі людини, ряд невеликих порожнин), у результаті чого передні і задня долі гіпофіза зливаються.

Хоча передня доля гіпофіза виробляє велике число окремих гормонів, які відрізняються за специфічною дією і за хімічними властивостями, клітинний склад її паренхіми, що секретує, складає три класи клітин.

Клас базофілів

Всі різновиди базофілів характеризуються наявністю секреторних включень. Розміри базофілів варіюють від 20 до 25 мкм. В більшості випадків базофіли відрізняються округлою або овальною формою. Як правило, базофіли розміщуються в трабекулах по периферії. Ядра базофілів розміщуються ексцентрично, зміщені до краю клітини, мають пухирцевий характер, світлі, мають одне велике ядерце. Цитоплазма базофілів у світловому мікроскопі виглядає маловакуалізованою. Однією з ознак базофілів на ультраструктурному рівні є добре розвинений комплекс Гольджі. Мітохондрії в базофілах невеликі за розмірами і мають форму овальних тілець або коротких паличок. Ендоплазматична сітка з гладенькими стінками.

Виявлення природи базофілів було досягнуте гістохімічними реакціями. Гранули відносяться до глікопротеїнів. Забарвлюються основними барвниками