6. Правове регулювання інших спеціальних режимів господарювання

 У ВЕЗ встановлюється спеціальний режим господарювання, якому притаманна сукупність певних ознак, зокрема: 

І. Юридична підстава встановлення - загальні закони (статті 401-404 ГК України та Закон України від 13 жовтня 1992 р. “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, спеціальний закон (про створення конкретної ВЕЗ, що визначає її параметри, зміст спеціального режиму господарювання на території ВЕЗ), низка підзаконних нормативно-правових актів, що конкретизують зміст цього режиму.

II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з урахуванням її виду. 

ІІІ. Особливість режиму господарювання, що встановлюється індивідуально для конкретної ВЕЗ та передбачає (може передбачати):

- по-перше, створення сприятливих умов для господарювання для певних груп суб'єктів (суб'єктів господарювання ВЕЗ) шляхом встановлення: а) пільг - митних (пільги у сплаті ввізного мита, податку на додану вартість та сплаті акцизного збору), податкових (в оподаткуванні прибутку, звільненні від оподаткування інвестицій, а також від сплати низки платежів: плати за землю, зборів до Державного інноваційного фонду, збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття); б) гарантій захисту майнових інтересів цих суб'єктів: загальні для інвесторів та спеціальні - для суб'єктів ВЕЗ (а) стабілізаційна гарантія від змін законодавства протягом функціонування конкретної ВЕЗ; б) гарантія забезпечення інтересів суб'єктів ВЕЗ у разі її ліквідації протягом встановленого строку реалізації інвестиційного проекту; в) гарантія розгляду спорів між органами управління ВЕЗ, суб'єктами ВЕЗ та ліквідаційною комісією, пов'язаних з ліквідацією ВЕЗ в судах України, а спорів за участю іноземних суб'єктів господарювання - у судах за погодженням сторін, у т. ч. за кордоном);

- по-друге, обмеження для суб'єктів ВЕЗ (встановлюються з метою захисту публічних інтересів) у формі: а) заборон, що можуть встановлюватися для суб'єктів конкретної ВЕЗ (наприклад, заборони грального бізнесу та створення казино, інших гральних домів, як це передбачено ст. 11 Закону України від 21 грудня 2000 р. “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та у спеціальну економічну зону “Порт Крим” в Автономній Республіці Крим”; б) встановленням спеціальних господарсько-правових санкцій (у формі, наприклад, позбавлення наданих пільг у разі порушення суб'єктом ВЕЗ умов їх надання; тимчасового припинення господарської діяльності суб'єкта ВЕЗ у разі порушення ним законодавства України, установчих документів, договору щодо умов реалізації інвестиційного проекту; скасування наданих дозволів; розірвання договору; скасування реєстрації суб'єкта ВЕЗ);    IV. Спеціальний порядок управління ВЕЗ, що здійснюється за допомогою системи органів - місцевої державної адміністрації, органу місцевого самоврядування та спеціально створеного органу/органів з розмежуванням компетенції між ними, а також передбачає контроль за дотриманням суб'єктами ВЕЗ вимог чинного законодавства, установчих документів та укладених договорів (контрактів) на реалізацію інвестиційних проектів на території конкретної ВЕЗ; виконання контрольних функцій здійснюється зазначеними органами, а також уповноваженими державними органами відповідно до чинного законодавства (в т. ч. Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. № 184 “Про Порядок проведення аналізу результатів функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності” та Розпорядження Президента України від 16 січня 2002 р. “Про Комісію з перевірки додержання законодавства про здійснення імпортних операцій суб'єктами спеціальних (вільних) економічних зон та суб'єктами пріоритетного розвитку, на яких запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності”).    V. Спеціальний порядок набуття статусу суб'єкта господарювання ВЕЗ (спеціальний порядок легітимації). Цього статусу можуть набуту лише суб'єкти господарювання, створені та/або зареєстровані відповідно до загального порядку. Спеціальний порядок легітимації передбачає: 1) затвердження поданого заявником-суб'єктом господарювання інвестиційного проекту відповідно до встановлених для конкретної ВЕЗ вимог (відповідність проекту пріоритетним напрямам розвитку економіки регіону та вимогам до мінімальної вартості, наявність позитивного висновку інвестиційної експертизи) та порядку (встановлюється для певної ВЕЗ; наприклад, постанова Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 1999 р. № 1860 “Про порядок розгляду і затвердження інвестиційних проектів, що реалізуються на території спеціальної економічної зони “Славутич”); 2) укладення органом управління ВЕЗ з суб'єктом господарювання договору на реалізацію затвердженого інвестиційного проекту на підставі Типового договору (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1999 р. № 1199 “Про затвердження Типового договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, в спеціальній (вільній) економічній зоні”); 3) реєстрація заявника, який уклав такий договір, як суб'єкта господарювання певної ВЕЗ (здійснюється органом господарського розвитку та управління конкретної ВЕЗ за умови дотримання заявником встановлених вимог, після чого йому (заявникові) видається свідоцтво про реєстрацію суб'єкта ВЕЗ - основної підстави для надання передбачених законом пільг для суб'єктів конкретної ВЕЗ).    VI. Регулювання відносин між органом управління ВЕЗ та суб'єктом ВЕЗ актами законодавства конкретної ВЕЗ та укладеним між ними договором (контрактом) на реалізацію інвестиційного проекту на території конкретної ВЕЗ (предметом договору є реалізація належним чином затвердженого інвестиційного проекту, основними зобов'язаннями сторін: Інвестора - щодо реалізації на власний ризик і під власну відповідальність інвестиційного проекту з дотриманням встановлених законодавством вимог та умов договору; Органу управління - щодо забезпечення передбачених чинним законодавством та договором умов для реалізації інвестиційного проекту; у разі порушення сторонами договірних зобов'язань можливе застосування передбачених законом та договором господарсько-правових санкцій у формі відшкодування збитків, штрафних санкцій, оперативно-господарських санкцій (у т. ч. розірвання договору) і навіть адміністративно-господарських (зокрема, тимчасове зупинення діяльності суб'єкта ВЕЗ, скасування наданих йому дозволів, скасування реєстрації суб'єкта ВЕЗ).

У ГК є дві статті, норми яких встановлюють правила щодо спеціальних режимів здійснення господарської діяльності: в умовах надзвичайного стану і надзвичайної екологічної ситуації (ст. 416 ГК) і в умовах воєнного стану (ст. 417 ГК).

Господарська діяльність в умовах надзвичайного стану — особливого правового режиму діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, передбаченого Конституцією України, який тимчасово допускає обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки, — може здійснюватися з урахуванням обмежень та зобов'язань, встановлених виданим відповідно до Конституції України указом Президента України про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо учасників господарських відносин, заходи, що вживаються в умовах надзвичайного стану, а також відповідальність за порушення режиму надзвичайного стану визначаються Законом України від 26 червня 1992 р. «Про надзвичайний стан»1.

Правила ст. 416 ГК щодо здійснення господарської діяльності застосовуються також у разі оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації відповідно до Закону України від 13 липня 2000 р. «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»2.

У період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі Закону України від 6 грудня 1991 р. (в редакції Закону від 3 квітня 2003 р.) «Про оборону України», інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану3.

Згідно зі ст. 418 ГК запровадження спеціальних режимів господарювання, не передбачених ГК, якими встановлюється обмеження прав суб'єктів господарювання, не допускається.

Держава гарантує суб'єктам господарювання та іншим учасникам господарських відносин право на звернення до суду за захистом їх майнових та інших прав від незаконного обмеження в умовах будь-якого спеціального режиму господарювання, передбаченого ГК.

Стаття 415. Особливості здійснення господарської діяльності на території пріоритетного розвитку (питання 7)

1. Законом може бути визначено за поданням відповідного органу місцевого самоврядування в межах міста, району територію, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови і на якій на підставах та в порядку, передбачених законом, вводиться спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць (територію пріоритетного розвитку).

2. Порядок здійснення господарської діяльності на території пріоритетного розвитку встановлюється законом.

Коментар:

1. Частина 1 ст. 415 Кодексу дає визначення території пріоритетного розвитку як території в межах міста, району, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць.

Визначення території пріоритетного розвитку дають закони про створення конкретних територій пріоритетного розвитку, доповнюючи вказане визначення також посиланням на несприятливі екологічні умови та незадовільний стан зайнятості населення.

Території пріоритетного розвитку, як і спеціальні (вільні) економічні зони, створюється законодавством України: законами України (указами Президента). Крім того, як правило, Верховною Радою України приймається один закон щодо створення економічної зони та території пріоритетного розвитку у певній області.

Окремими законами про території пріоритетного розвитку передбачається, що на території пріоритетного розвитку запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності, який має пільгову спрямованість для спеціальних суб'єктів.

Мета запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку України співпадає з метою створення спеціальних (вільних) економічних зон, але має більш конкретний характер, оскільки передбачає залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників, які вивільняються у зв'язку із закриттям, реструктуризацією та перепрофілюванням підприємств; для впровадження новітніх технологій, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення обсягів високоякісних товарів та послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури, ефективного використання природних ресурсів.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності запроваджується на територіях пріоритетного розвитку на певний строк, як правило, на 30 років.

Характерною ознакою території пріоритетного розвитку є наявність суб'єктів, до яких застосовуються різні пільги та гарантії, передбачені законодавством, так само, як у спеціальних (вільних) економічних зонах, спеціальні суб'єкти. Законодавство про території пріоритетного розвитку не містить терміна "суб'єкт території пріоритетного розвитку", але передбачає, що він застосовується для суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують у визначеному порядку інвестиційні проекти, затверджені компетентним органом. Закон України від 25.03.2005 р. "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" скасував пільги, що надавалися суб'єктам господарювання на територіях пріоритетного розвитку.

На територіях пріоритетного розвитку управління здійснюють такі органи:

а) органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації. Вони здійснюють свої повноваження згідно з законодавством України з урахуванням особливостей, визначених відповідним законом про територію пріоритетного розвитку;

б) рада з питань території пріоритетного розвитку. Рада є спеціально уповноваженим органом управління спеціальним режимом інвестиційної діяльності і створюється обласною радою або обласною державною адміністрацією. Функції Ради з питань території пріоритетного розвитку визначаються окремими законами по створенню території пріоритетного розвитку.

2. Порядок запровадження та функціонування спеціального режиму інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку визначається спеціальним законом про певну територію пріоритетного розвитку: безпосередньо визначається територія, на якій запроваджується такий режим, строк, мета, особливості дії законодавства України на території пріоритетного розвитку, органи управління території пріоритетного розвитку та їх повноваження, умови провадження підприємницької діяльності на території пріоритетного розвитку. Зокрема, спеціальний режим інвестиційної діяльності запроваджувався на територіях пріоритетного розвитку Законами України: "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" від 24.12.98 р.; "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в Луганській області" від 15.07.99 р.; "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області" від 03.12.99 р.; "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальній економічній зоні "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим" від 21.12.2000 р.; "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області" від 05.04.2001 р.; "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області" від 18.11.2003 р. та ін.

Стаття 416. Порядок здійснення господарської діяльності в умовах надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації

1. Господарська діяльність в умовах надзвичайного стану - особливого правового режиму діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, передбаченого Конституцією України, який тимчасово допускає обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки, - може здійснюватися з урахуванням обмежень та зобов'язань, встановлених виданим відповідно до Конституції України указом Президента України про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

2. Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо учасників господарських відносин, заходи, що вживаються в умовах надзвичайного стану, а також відповідальність за порушення режиму надзвичайного стану визначаються законом про надзвичайний стан.

3. Правила цієї статті щодо здійснення господарської діяльності застосовуються також у разі оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

Коментар:

1. Частина 1 ст. 416 Кодексу, говорячи про спеціальний режим господарювання в умовах надзвичайного стану, вказує на головні особливості цього режиму: обмеження та зобов'язання щодо здійснення господарської діяльності. Такі обмеження встановлюються Указом Президента України про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Зміст правового режиму надзвичайного стану, порядок його введення та припинення дії, особливості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах надзвичайного стану, додержання прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб та відповідальність за порушення вимог або невиконання заходів правового режиму надзвичайного стану визначає Закон України від 16.03.2000 р. "Про правовий режим надзвичайного стану". Закон України від 08.06.2000 р. "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" визначає організаційні та правові основи захисту об'єктів виробничого і соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Надзвичайний стан в Україні може бути введено на строк не менше як 30 діб і не більш як 60 діб в окремих її місцевостях. У разі необхідності надзвичайний стан може бути продовжений Президентом України, але не більш як на 30 діб. Указ Президента України про продовження дії надзвичайного стану набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

Надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Метою введення надзвичайного стану є усунення загрози та якнайшвидша ліквідація особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, нормалізація обстановки, відновлення правопорядку при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, для відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших інститутів громадянського суспільства.

2. Частина 2 коментованої статті звертає увагу безпосередньо на повноваження державних органів щодо учасників господарських відносин, заходів що вживаються, а також на відповідальність за порушення режиму надзвичайного стану.

Заходи правового режиму надзвичайного стану вводяться з метою запобігання заворушенням або злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей на період надзвичайного стану. Згідно зі ст. 16 Закону України від 16.03.2000 р. "Про правовий режим надзвичайного стану" Указом Президента України про введення надзвичайного стану можуть запроваджуватися такі заходи:

1) встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан;

2) обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;

3) посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

4) заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких

5) заборона страйків.

У разі введення надзвичайного стану з підстав виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров'ю значних верств населення, можуть здійснюватися додаткові заходи щодо учасників господарських відносин:

1) встановлення для юридичних осіб квартирної повинності для тимчасового розміщення евакуйованого або тимчасово переселеного населення, аварійно-рятувальних формувань та військових підрозділів, залучених до подолання надзвичайних ситуацій;

2) тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об'єктів, діяльність яких не пов'язана з ліквідацією надзвичайної ситуації або забезпеченням життєдіяльності населення та аварійно-рятувальних формувань;

3) мобілізація та використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності, для відвернення небезпеки та ліквідації надзвичайних ситуацій з обов'язковою компенсацією понесених втрат;

4) зміна режиму роботи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, переорієнтація їх на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт.

У разі введення надзвичайного стану з усіх інших підстав, визначених ст. 4 Закону України від 16.03.2000 р. "Про правовий режим надзвичайного стану", додатково можуть здійснюватися такі заходи щодо учасників господарських відносин:

1) обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, а також алкогольних напоїв та речовин, вироблених на спиртовій основі;

2) тимчасове вилучення у громадян зареєстрованої вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів, а в підприємств, установ і організацій - також навчальної військової техніки, вибухових, радіоактивних речовин і матеріалів, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин;

3) заборона виготовлення і розповсюдження інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку;

4) регулювання роботи цивільних теле- та радіоцентрів, заборона роботи аматорських радіопередавальних засобів та радіовипромінювальних пристроїв особистого і колективного користування.

В умовах надзвичайного стану органи державної влади та місцевого самоврядування, а також військове командування та його представники здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України та законами України, які не можуть бути відповідно припинені чи обмежені і забезпечують виконання заходів, передбачених Законом України від 16.03.2000 р. "Про правовий режим надзвичайного стану":

• Верховна Рада України приймає рішення про продовження сесії або її роботи в пленарних засіданнях протягом усього періоду дії надзвичайного стану. Якщо Указ Президента України про введення надзвичайного стану на всій території України чи в окремих її місцевостях виданий у міжсесійний період, Верховна Рада України збирається у дводенний строк без скликання і працює у сесійному режимі. У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування надзвичайного стану.

• Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності зобов'язані сприяти негайному прибуттю народних депутатів України на засідання Верховної Ради України та здійсненню їх повноважень.

• Органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування у взаємодії з відповідним військовим командуванням під час дії надзвичайного стану здійснюють заходи, передбачені Законом України від 16.03.2000 р. "Про правовий режим надзвичайного стану", та забезпечують контроль за додержанням громадського порядку, забезпеченням конституційних прав і свобод громадян, їх безпеки, захисту інтересів держави на відповідних територіях. Вказані органи мають право видавати, в межах своєї компетенції, обов'язкові до виконання на відповідній території, в тому числі спільні, рішення, розпорядження, накази і директиви з питань забезпечення режиму надзвичайного стану. Координує діяльність цих органів Рада національної безпеки і оборони України, а в частині, що не належить до повноважень Ради національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України.

В умовах надзвичайного стану органам, що здійснюють управління на відповідній території, Указом Президента України про введення надзвичайного стану, затвердженим Законом України, визначаються межі додаткових повноважень для здійснення заходів, необхідних для якнайшвидшої нормалізації обстановки, відновлення конституційного правопорядку і законності, а також для ліквідації загрози безпеці громадян згідно зі ст. 13 Закону України від 16.03.2000 р. "Про правовий режим надзвичайного стану".

Порушення вимог або невиконання заходів правового режиму надзвичайного стану тягнуть за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

3. Правила щодо здійснення господарської діяльності в умовах надзвичайного стану також застосовуються при оголошенні окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації. Крім Закону України від 16.03.2000 р. "Про правовий режим надзвичайного стану", спеціальний режим господарювання в зазначених зонах також регламентується Законами України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" від 13.07.2000 р.; "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.91 р., "Про аварійно-рятувальні служби" від 14.12.99 р. та іншими законами, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 13.07.2000 р. "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" зона надзвичайної екологічної ситуації - це окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація, тобто надзвичайна ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави.

У випадку запровадження в межах зони надзвичайної екологічної ситуації правового режиму надзвичайного стану відповідно до Закону України від 16.03.2000 р. "Про правовий режим надзвичайного стану" можуть запроваджуватися, зокрема, такі заходи щодо учасників господарських відносин:

- встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду;

- встановлення тимчасової заборони на будівництво нових і розширення діючих підприємств та інших об'єктів, діяльність яких не пов'язана з ліквідацією надзвичайної екологічної ситуації або із забезпеченням життєдіяльності населення;

- проведення мобілізації ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, зміна режиму їх роботи та профілю виробничої діяльності в межах, необхідних для проведення аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт;

- примусове відчуження об'єктів права приватної власності з обов'язковим наступним повним відшкодуванням їх вартості;

- виконання комплексу робіт щодо нормалізації екологічного стану на території зони надзвичайної екологічної ситуації.

Згідно зі ст. 12 Закону України від 13.07.2000 р. "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" рішенням про встановлення правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, з метою здійснення заходів для нормалізації екологічного стану, можуть встановлюватися обмеження на здійснення певних видів діяльності шляхом встановлення тимчасової заборони на:

- будівництво та функціонування об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку;

- застосування в господарській та іншій діяльності особливо небезпечних речовин (хімічних, радіоактивних, токсичних, вибухових, окислювальних, горючих, біологічних агентів тощо), засобів захисту рослин, сукупність властивостей яких і/або особливості їх стану можуть погіршувати екологічну ситуацію в цій зоні;

- функціонування санаторно-курортних закладів;

- провадження будь-якої іншої діяльності, що становить підвищену екологічну небезпеку для людей, рослинного, тваринного світу та інших природних об'єктів.

Стаття 417. Порядок здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану

1. У період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі закону про оборону України, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.

Коментар:

Спеціальний режим господарювання в умовах воєнного стану визначається Законом України від 06.04.2000 р. "Про правовий режим воєнного стану" та вводиться Указом Президента України про введення воєнного стану, який підлягає затвердженню Верховною Радою України: в ньому зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Зазначений режим має обмежувальний характер для суб'єктів господарювання. Згідно зі ст. 15 Закону України від 06.04.2000 р. "Про правовий режим воєнного стану" військовому командуванню надається право в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, разом з органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, а якщо це неможливо, - самостійно запроваджувати та здійснювати такі заходи правового режиму воєнного стану, що стосуються суб'єктів господарювання:

• використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їх роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю;

• вилучати для тимчасового використання необхідне для потреб оборони майно міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних громад, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та громадян, у тому числі, згідно з Положенням про військово-транспортний обов'язок, транспортні засоби, споруди, машини, механізми, обладнання та інші об'єкти, пов'язані з обслуговуванням транспорту, та видавати про це відповідні документи встановленого зразка;

• здійснювати контроль за роботою підприємств зв'язку, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, театральних, концертно-видовищних та інших підприємств, установ і організацій культури, використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз'яснювальної роботи серед військ і населення; регулювати роботу цивільних телерадіоцентрів, забороняти роботу аматорських приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп'ютерні мережі;

• у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану вилучати у підприємств, установ і організацій усіх форм власності, окремих громадян радіопередавальне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапаратуру, комп'ютери, а також у разі потреби інші технічні засоби зв'язку;

• забороняти торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі;

• вилучати у громадян вогнепальну зброю та боєприпаси, холодну зброю, а у підприємств, установ і організацій також навчальну та бойову техніку, вибухові, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини;

• встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців та розміщення військових частин, підрозділів і установ;

• встановлювати порядок використання сховищ, споруд та інших об'єктів для захисту населення, а також для задоволення потреб оборони.

Порядок встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначається законами України.

Закон України від 06.12.91 р. "Про оборону України" встановлює наступні обов'язки підприємств, установ та організацій усіх форм власності у сфері оборони:

- виконувати державні оборонні замовлення, в тому числі проводити наукові дослідження та виконувати розробки у сфері оборони, створювати і підтримувати в готовності мобілізаційні потужності, зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву;

- здійснювати на договірних засадах виробництво і поставки Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам продукції, виконувати інші роботи, надавати комунально-побутові та інші послуги, що не входять у державне оборонне замовлення;

- здійснювати згідно із законодавством заходи щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації;

- забезпечувати та брати участь у здійсненні заходів цивільної оборони.