Лабораторна робота №2 Вивчення параметрів setup для bios та налагодження setup bios на максимальну продуктивність

Мета роботи: Сформувати вміння визначення параметрів апаратної частини персонального комп’ютера (ПК), діагностування ПК та конфігурування ПК засобами CMOS SETUP.

SETUP BIOS

Як відомо, раніше операційної системи в комп'ютері запускається убудована в чіп материнської плати програма BIOS (Base Input/Output System, основна система уведення-виведення). Призначення цього невеликого (256 Кб) програмного коду - звести до "загального знаменника" апаратні розходження комп'ютерного устаткування.

Надійна й ефективна робота ПК неможлива без правильно зконфігурованного BIOS. Конфлікт між новітнім устаткуванням і застарілим кодом чіпа – річ досить часта. У такому випадку вихід один: перепрошивання. Але якщо заміна BIOS вимагає певних навичок і знань (без яких перетворюється в електронний варіант "російської рулетки"), то первинне настроювання цілком під силу середньому користувачеві. Більше того, розуміння правил включення комп'ютера необхідно для грамотного його використання.

BIOS являє собою програму, записану в мікросхему по тій або іншій технології ROM і, отже, не потребує живлення, для того щоб зберігатися там навіть після вимикання комп'ютера. У сучасних чіпах використовується технологія Flash ROM, що дозволяє перезаписувати BIOS без додаткового устаткування. Але, у кожному разі, перезапис BIOS – операція серйозна. Інша справа – налаштування (SETUP) BIOS. Налаштування дозволяє "підігнати" стандартну версію BIOS під конкретну конфігурацію комп'ютера або ОС. Змінювати налаштування BIOS можна хоч по кілька разів у день.

Параметри налаштування BIOS зберігаються в енергозалежній CMOS RAM, що живиться від батарейки на материнській платі. Звідси висновок: якщо у вас часто "злітають" установки комп'ютера або "вередують" годинники – швидше за все, настав час замінити батарейку.

Роль bios при завантаженні пк

Після включення живлення напруга подається на центральний процесор та інші мікросхеми материнської плати. "Прокинувшись", CPU запускає з мікросхеми програму BIOS – і починається процедура POST (Power On Self Test, ініціалізація при першому включенні). Її завдання – просканувати і налаштувати всі пристрої.

Насамперед формується логічна архітектура комп'ютера. Подається живлення на всі чіпсети, у їхніх регістрах встановлюються потрібні значення. Потім визначається об'єм ОЗП (цей процес можна спостерігати на екрані), включається клавіатура, розпізнаються LPT- і COM-порти. На наступному етапі визначаються блокові пристрої – жорсткі диски IDE і SCSI, флоппі-дисководи. Для пристроїв SCSI процедура трохи ускладнюється наявністю власної BIOS, що бере на себе роботу з відповідним устаткуванням і має власну програму налаштування. На заключній стадії відбувається відображення підсумкової інформації.

Після закінчення роботи POST BIOS шукає завантажувальний запис. Цей запис, залежно від налаштування, перебуває на першому або другому жорсткому диску, флоппі-диску, ZIP або CDROM. Після того як завантажувальний запис знайдено, він завантажується в пам'ять – і керування передається йому.

Якщо в настроюваннях SETUP BIOS є помилки, то вони можуть виявитися вже на цих стадіях, і до запуску ОС справа не дійде. Але можливі й інші прояви неправильного настроювання BIOS – повільна або нестабільна робота системи, раптові перезавантаження. Тому давайте запустимо програму настроювання BIOS і почнемо невелику екскурсію по її лабіринтах.