1.4. Накопичувачі на жорстких дисках

Більшість накопичувачів на жорстких дисках відомих виробників мають приблизно однакову продуктивність і практично не розрізняються за вартістю і якістю.

Найпоширенішим є інтерфейс ATA (IDE). При установці одного або двох жорстких дисків перевагу віддають саме йому, тому що він забезпечує найбільшу продуктивність. Що стосується SCSI, то цей інтерфейс краще використовувати при роботі більш ніж із двома жорсткими дисками або із багатозадачними операційними системами.

Пристрої з інтерфейсом SCSI більш “інтелектуальні”, вони можуть брати на себе частину роботи процесора по виконанню операцій вводу-виводу. Інтерфейс SCSI є більш універсальним у порівнянні з ATA – він дозволяє підключати від 7 до 15 різних пристроїв, у число яких входять сканери, накопичувачі на магнітній стрічці, оптичні дисководи, жорсткі диски й накопичувачі зі змінними носіями.

У сучасних системах на зміну стандартному паралельному ATA прийшов послідовний інтерфейс Serial ATA (SATA).

1.5. Накопичувач CD-ROM/CD-R/RW/DVD або DVD+RW

У наші дні накопичувач CD/DVD є невід'ємним елементом комп'ютера, тому що більша частина програмного забезпечення зараз поширюється на компакт-дисках, особливо програми мультимедіа. Крім того, практично усі сучасні системи уже давно мають можливість завантаження з накопичувача CD-ROM, що дозволяє встановлювати операційні системи та запускати діагностичне програмне забезпечення без використання накопичувача на гнучких магнітних дисках.

1.6. Відеоадаптер і монітор

При збиранні комп'ютера обов'язково знадобляться відеоадаптер і монітор. Особливу увагу варто приділити вибору монітора. Він є основним засобом спілкування із системою, і в залежності від його якості робота за комп'ютером перетвориться на насолоду, або страждання.

Як правило, монітори підключаються до звичайного аналогового порту VGA, але більш сучасні моделі працюють тільки з роз’ємом DVI, убудованим у більшість новітніх відеоадаптерів. Якщо постійно використовувати “рідну” роздільну здатність екрана (як правило, 1024х768), то в цьому випадку найбільш прийнятним варіантом є рідкокристалічний монітор. 15-дюймовий рідкокристалічний дисплей еквівалентний по видимій області екрана 17-дюймовому електронно-променевому монітору. Якщо ж доводиться постійно міняти роздільну здатність (наприклад, у комп'ютерних іграх), краще все-таки скористатися електронно-променевим монітором.

Для роботи із дрібними зображеннями варто використовувати монітор з розміром діагоналі екрану мінімум 17 дюймів, оскільки монітори меншого розміру не зможуть якісно відобразити дрібні деталі зображення з роздільною здатністю 1024х768 точок і доведеться використовувати режим 800х600. Це може внести деяку плутанину, оскільки насправді 15-дюймові монітори можуть показувати зображення з роздільною здатністю 1024х768 і більше, але проблема в тому, що при такій роздільній здатності дрібні деталі зображення будуть виглядати на екрані занадто малими. Якщо є необхідність працювати із дрібними зображеннями, використовуйте 17-дюймовий монітор, а ще краще 19-дюймовий (останнім часом вони значно здешевіли). Звертайте увагу на електронно-променеві монітори з меншим кроком розташування точок (0,28 точок на дюйм і менше), що визначає розмір точок і відстань між ними в тіньовій масці монітора. Чим менше відстань між точками, тим вище роздільна здатність екрана і якість зображення.

Відеоадаптер і монітор повинні бути сумісні по частоті регенерації. Щоб зображення не мерехтіло, частота кадрів повинна становити не менше 85 Гц (чим більше, тим краще). Останнім часом виробники відео адаптерів використовують стандарт PCI Express.

Також треба звертати увагу на можливості відеоадаптера в дво- і тривимірній графіці. Даний критерій вибору стає на перше місце в тому випадку, якщо ви збираєтеся інтенсивно працювати із графічними зображеннями, системами автоматизованого проектування, а також грати в сучасні ігри.