- •Організація розслідування, склад комісій з розслідування, основні документи.
- •5.Види державного соціального страхування від нещасного випадку та професійного захворювання.
- •Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійної захворюваності.
- •7.Проведення державного нагляду за охороною праці. Види та основні параметри проведення наглядових заходів
- •8. Особливості розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру
- •9. Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •10. Розслідування нещасних випадків
- •11.Санітарно-гігієнічні вимоги до умовв праці в галузі.
- •12. Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці
- •13.Регіональні системи управління охороною праці, мета, принципи та основні функції
- •14. Законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі
- •15.Напруженість праці. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці
- •16. Державний пожежний нагляд
- •17. Страховий ризик і страховий внесок
- •18.Політика в галузі охорони праці
- •19.Права і відповідальність посадових осіб Держгірпромнагляду.
- •20. Охорона праці – частина соціальної політики єс
- •21. Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі
- •Вимоги безпеки до навчальних приміщень до обладнання.
- •Протипожежне водопостачання.
- •24. Засоби гасіння пожеж
- •25. Визначення чисельності складу служби охорони праці
- •26. Дослідження та профілактика виробничого травматизму
- •27. Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •28. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •29. Мікроклімат робочої зони.
- •30. Види планування та контролю стану охорони праці
27. Спеціальне розслідування нещасних випадків
Спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки групові (одночасно з двома і більше працівниками); із смертельним наслідком. Державний інспектор з нагляду за охороною праці має право вимагати спеціального розслідування кожного нещасного випадку, що може призвести до важких наслідків, або брати особисту участь у такому розслідуванні. Про кожний груповий нещасний випадок і нещасний випадок і» смертельним наслідком власник підприємства зобов'язаний негайно повідомити: відповідний місцевий орган державного нагляду за охороною праці; санепідстанцію у разі гострих професійних отруєнь (захворювань); місцевий орган державної виконавчої влади; профспілкову організацію свого підприємства; вищестоящий профспілковий орган; прокуратуру за місцем знаходження підприємства. У разі, коли груповий нещасний випадок, нещасний випадок з смертельним наслідком стався на підприємстві, заснованому на загальнодержавній власності, керівник цього підприємства повідомляє також міністерство, інший орган, до сфери управління якого належить це підприємство. Про груповий нещасний випадок, внаслідок якого загинуло два і більше чоловік, власник підприємства надсилає повідомлення Держнаглядохоронпраці, а також МОЗ, якщо люди загинули від гострого професійного отруєння (захворювання). Повідомлення передається по телефону (телефаксу) або телеграфу (телетайпу) за схемою. Якщо нещасний випадок стався за кордоном і представника органу дерясавного нагляду за охороною праці доставити на місце події неможливо, розслідування може бути проведене під головуванням/ особи, уповноваженої відповідним центральним органом/державного нагляду за охороною праці.
28. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці охоплює наступні основні напрямки:— вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації' охорони праці, покращення умов та техніки безпеки;
— участь у міжнародних інституціях з соціально-трудових питань та у роботі їх органів; — одержання консультацій зарубіжних експертів та технічної допомоги у питаннях вдосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці; — проведення та участь у міжнародних наукових чи науково-практичних конференціях та семінарах; — підготовка кадрів з охорони праці за кордоном.Плідне співробітництво налагоджено між Україною та Міжнародною організацією праці — однією з найдавніших міжурядових організацій, яка була створена ще у 1919 році. З 1946 року МОП — спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. Україна є членом МОП з 1954 року. Із 181 конвенції, що прийняті на цей час МОП, Україна ратифікувала 50, серед яких найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини. У МОП діє система контролю за застосуванням в країнах-членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава, член МОП, зобов'язана подавати доповіді про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформації про стан законодавства і практики з питань, що порушуються в окремих, не ратифікованих нею конвенціях. За фінансової підтримки міжнародних інституцій з 1996 року в Україні реалізується проект МОП „Мобілізація підприємств і працівників на запобігання зловживанням шкідливими речовинами в країнах Центральної та Східної Європи".Налагоджується співробітництво в галузі охорони праці України із Європейським Союзом.