
Пробні тести
ЗНО 2013
ВАРІАНТ І
Частина 1 Українська мова
Завд. 1—7 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ
1. Подовження та подвоєння приголосних відбувається в усіх словах рядка
А вугіл..я, осін..ій, щаст..я
Б священ..ий, пташин..ий, стат..я
В гіл...я, машин..ий, стат..ею
Г священ…ик, завдан…я, півден..ий
2. Звук [ґ] вимовляється в усіх словах рядка
А (ґ,г)роно, (ґ,г)онт, (ґ, г)елготати, (ґ,г)убернія
В (ґ,г)арний, (ґ,г)ава, (ґ.г)еографія, (ґ.г)віздок
В (ґ,г)анок, (ґ,г)едзь, (ґ,г)ава, (ґ,г)аздувати
Г (ґ,г)урт, (ґ,г)речний, (ґ,г)речаний, (ґ,г)удзик
3. Авторський неологізм ужито в реченні рядка
А Син міщанина... Анкета чиста, без жодної плямочки (О. Довженко).
Б В Настусі рано заворушилась фантазія (І. Нечуй-Левицький).
В Час – між двома безчассями антракт (Ю. Клен).
Г Увесь факультет знає, що вони — ще з першого курсу – закохана пара (Олесь Гончар).
4. Будову префікс, корінь, суфікс, закінчення мають усі слова рядка
А закінчений, висловлений, занесено
Б наказувати, домовлятися, причеплений
В заведений, стурбований, відпущений
Г спечено, умовляти, застелений
Прочитайте текст і виконайте завдання 5—7
(1) На схилі життя вертаюсь думками до початків свого свідомого буття з надією знайти відповідь на вічне питання. (2) Чому моє життя склалося так, а не інакше? (3) Що спонукало мене обрати шлях, який з самого початку віщував багато труднощів і небезпек? (4) Був це романтизм, чи реальність доби? (5) Чи, може, наслухані в дитинстві від батьків і їхніх ровесників оповідання про недавнє історичне минуле тінню падали і на моє життя? (М. Савчин).
5. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А першому
Б другому
В третьому
Г четвертому
6. Вставне слово вжито в реченні
А першому
Б другому В третьому Г п'ятому
7. Розповідним є речення
А перше
Б друге В четверте Г п'яте
Завд. 8-23 мають по п'ять варіантів відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ
8. Правильно записано всі власні назви в рядку
А майдан «Незалежності», місто Біла церква
Б Орден «Княгині Ольги», Заповідник Асканія-нова
В Чумацький Шлях, Президент України
Г собор святого Володимира, журнал Світогляд
Д вулиця Ярославів Вал, автомобіль мерседес
9. Від усіх прикметників можна утворити вищий ступінь порівняння в рядку
А гарний, смішний, лисий
Б синій, доцільний, активний
В тонкий, сліпий, працьовитий
Г охайний, русий, дорогий
Д чистий, рідний, старезний
10. Усі займенники слід писати через дефіс у рядку
А хтозна/який, будь/що, хто/небудь
Б де/хто, казна/як, будь/який
В будь/де, хтозна/як, скільки/сь
Г аби/який, бозна/хто, де/який
Д хтозна/на/чому, казна/коли, що/небудь
11. Дробовий числівник записано НЕправильно в рядку
А одна ціла і вісім тисячних
Б одна п'ята
В сорок дві цілих і сім десятих
Г нуль цілих і п'ять десятих
Д сім цілих і п'ять соті
12. Усі займенники написано правильно в рядку
А будь-до-кого, будь-що, будь-де
Б будь для чого, що будь, що-небудь
В з ким-небудь, будь з ким, з ким-будь
Г котрий-небудь, котрий-будь, з-котрим-небудь
Д скільки небудь, для скількох небудь, будь для скількох
13. Форму орудного відмінка кількісного числівника утворено правильно в рядку
А триста п'ятдесятьма чотирма
Б трьомастами п'ятдесятьма чотирма
В трьомастами п'ятдесятьма чотирма
Г тристами п'ятдесятьма чотирма
Д трьомастами п'ятидесяти чотирма
14. Не з дієсловом пишеться окремо в реченні
А Мати не/здужала, а дочка прийшла з весілля і, нічого не розповідаючи, сиділа мовчки (Г. Квітка-Основ'яненко).
Б І знов-таки Миколу не/покоїла думка: «Нащо його Нимидора повинна прясти не собі і йому на сорочки взимку, а комусь іншому...» (І. Нечуй-Левицький).
В Піщани довго не подавалися, а все-таки генеральської сили не/подужали(Панас Мирний).
Г Хлопець осміхнувся і сам не/стямився з подиву (О. Гончар).
Д Я чомусь теж пішов вслід за натовпом, хоч мене й не не/волили до того (Ю.Мушкетик).
15. До твердої групи належать усі прикметники рядка
А свіж…й, довш…й, мужн..й
Б ведмеж…й, син…й, мовн…й
В чистіш..й, тутешн..й, гнучк..й
Г кращ..й, кругл..й, підмерзл..й
Д крайн..й, справжній, укрит..й
16. Через дефіс слід писати всі займенники рядка
А будь/з/ким, хтозна/коли, бозна/як
Б де/хто, аби/хто, аби/з/ким
В ні/на/кому, казна/що, з/ким/будь
Г бозна/який, хто/небудь, аби/де
Д казна/коли, бозна/де, чий/небудь
17. Форму давального відмінка порядкового числівника утворено правильно в рядку
А ста тисячам дев'ятсот п'ятдесят другому
Б ста тисячам дев'ятистам п'ятдесят другому
В ста тисячам дев'ятистам п'ятдесяти другому
Г сто тисяч дев'ятсот п'ятдесяти другому
Д сто тисяч дев'ятсот п'ятдесят другому
18. Сполучне слово вжито в реченні
А Якби ви з нами подружились, багато б дечого навчились (Т. Шевченко).
Б Видно, що було вже піано, бо ніде по хатах не світилось (Панас Мирний).
В Хочу, щоб ви надихались цього повітря (О. Гончар).
Г Мені спочатку навіть здалося, що я кружляю на одному місці (Є. Гуцало).
Д Під наметом кучерявої ялини, що росла посередині галявини, тіні зійшлись і змішались (С. Васильченко).
19. Дієприкметниками НЕ є виділені слова рядка
А смажена картопля, мокре волосся
Б полонені турки, завідуючий відділом
В варені раки, учені досліджують
Г смажена на олії картопля, вечірні сутінки
Д кумедна зачіска, припорошений снігом
20. Дієприкметниковий зворот НЕ відокремлюється комами в рядку (розділові знаки пропущено)
А 3 глибин віків і гордо й величаво встає легендами овіяне ім'я (Б. Симоненко).
Б І от овіяний таємничими вітрами мандрів він знову з'являвся в аудиторії
В Старі дерев'яні доми оздоблені густою різьбою ось-ось попадають
Г Знаменитий воїн оспіваний в українських піснях і думах Вишневецький був грозою кримських татар (Із журналу).
Д А лист одержаний дівчиною зовсім відштовхнув її від хлопця (О. Гончар).
21. Замість коми можна поставити тире в реченні
А Жила в тій стороні бідна удова у земляній хатинці, і мала вона сина, на імення Івашко (С. Васильченко).
Б А на поріг пнеться вже друге маля, Орися (А. Головко).
В Як справжній митець, Галина Кальченко вміла захоплюватися (О. Гончар).
Г Геніальний композитор, М. Лисенко, надзвичайно тонко відчував піаніно.
Д Вірний син України, Шевченко став найглибшим виразником народних дум і надій (О. Гончар).
22. Кому НЕ потрібно ставити в реченні (розділові знаки пропущено)
А Любімо ліс і нас хай люблять в лісі (Леся Українка).
Б Хай би тато смикнув за вухо хай нагримав би раз чи два (В. Симоненко).
В Хай літають вітри хай сміються громи (Олександр Олесь).
Г Хай милі друзі вам щастить у дружбі вірній (П. Тичина).
Д Хай назустріч ідуть мені люди хай цілує непроханий (О. Ольжич).
23. Змістові відношення причини і наслідку між частинами складного речення
А Далеко ще до світла, а вже батько будить вставати (М. Коцюбинський).
Б А темна ніч узори сині пише, а гості веселяться (М. Рильський).
В А молодість не вернеться, не вернеться вона!.. (Л. Глібов).
Г А мати хоче научати, так соловейко не дає (Т. Шевченко).
Д Учитель заговорив - і всі затихли.
Завдання 24—28 передбачають установлення відповідності. До кожного рядка, позначеного ЦИФРОЮ, доберіть відповідник, позначений БУКВОЮ
24. Установіть відповідність між словом і синонімом.
Слово Синонім
1 надіятися А реготати
2 бажати Б зичити
З сміятися В промовляти
4 казати Г намагатися
Д сподіватися .
25. Установіть відповідність між числівником і його характеристикою.
Числівник Приклад
1 кількісний цілий А п'ятдесятитисячний
2 кількісний дробовий Б скількись
3 кількісний збірний В сто двадцять один
4 порядковий Г сто два цілих і сім десятих
Д двадцятеро
26. Установіть відповідність між обставиною і реченням, у якому її вжито.
Вид обставини Речення
1 способу дії А Батько дуже вболівав за сина.
2 міри і ступеня Б Дощ падав, незважаючи на сонце, яке проглядало з хмари.
3 причини" В Я читаю задля власного задоволення.
4 мети Г Хлопець щиро усміхався.
Д Учитель зопалу нагримав на учнів.
27. Установіть спосіб вираження означення.
Спосіб вираження Означення
1 прикметник А Він розповідав про мандрівників.
2 іменник Б Це була його розповідь.
3 займенник В Це була розповідь про мандрівників.
4 неозначена форма дієслова Г Це було бажання подорожувати.
Д Це була цікава розповідь.
28. Установіть відповідність між прямою мовою і схемою.
Схема Пряма мова
1 А: «П». А Писанка ще мало досліджена гово рить учений і додає Але є
2 «П» — а переконливі докази що вона була відома ще задовго до нашої ери
3 «П, — а, —п». Б Скиньте мого чемодана сказав скульптор (О. Гончар).
4 «П, — а. — П». В Той сивий старець прошепоче Сину... (В. Герасим'юк).
Г Вам здається запитала сусідка що тепер море як синій птах?
Д Так воно і є мовив дідусь, заглянувши в криничку Джерело
замулилось (В. Чухліб).
ЧИТАННЯ Й АНАЛІЗ ТЕКСТУ
Завдання 29—36 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ Франко незнаний
Загальноприйнято, що постать Івана Франка, його науковий і літературний доробок, його суспільна праця, врешті його життєпис - є широко знані.
Франко народився, жив і діяв на терені Галичини, отже, тієї частини Батьківщини, де панував режим австро-угорської монархії, де зв'язок з західноєвропейськими культурними осередками був ближчий, де національно-суспільне життя мало більш організований характер, де, врешті, культурно-історичний процес протікав без помітних перерв, криз чи й катастроф, що було так притаманне для такого процесу на Наддніпрянщині.
У Галичині було національне шкільництво. Був мінімум політичних прав. Була, хоч і досить звужена, свобода національної й особистої індивідуальності. Словом, «доктор» Віденського університету Іван Франко, хоч і ознайомлений з австрійською провінційною в'язницею, був, усе ж таки, повноправним громадянином старої європейської держави, членом міської львівської громади, знаним суспільним діячем, життя якого проходило на очах своїх людей, з дня на день, аж до самої смерті в травневий день 1916 року.
Дійсність, одначе, виглядає не так просто, як у теоретичних розумуваннях. В дійсності, доля «каменяра» Івана Франка, якщо зовнішньо й різниться, то суттю мало відрізняється від долі «кобзаря» Тараса Шевченка. Історична доля нації, що породила обох, тяжко позначилася і на їхній особистій долі.
Віддавна так повелося: приліпивши до того чи іншого ad hoc знайдену етикетку, на тім заспокоїтися і більш уже нічим не цікавитися, вважаючи, що справа залагоджена. Так було з етикеткою «кобзаря» стосовно Шевченка (а цієї етикетки й досі одчепити не можна). Тим же способом до імені Франка було прикладено отого «каменяра», що на довгі десятиліття придушив живу істоту Франка, передовсім Франка-поета.
Не в тім біда, що ці етикетки й алегорії (зрештою, взяті не безпідставно) прикладаються чи приліплюються, але біда в тім, що ці орнаментальні оздоби дають своєрідну індульгенцію на моральне ледарство і, властиво, маскують чуттєву та інтелектуальну байдужість загалу.
Що Франко є великий, в цім ледве чи сумнівається пересічний земляк. Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи з чужого голосу, але кожен, почувши ім'я Франка, сказати б, здіймає шапку, незалежно від свого місця народження - Київ, Карпати, Кубань чи Вороніжчина. Тут діє якийсь «інстинкт величі», який у так званих масах є значно більше живий, аніж припускають демагоги. Розуміється, це обставина немаловажна, але горе в тім, що визнавана й відчувана велич Франка залишається для надто багатьох книгою за сімома печатями, яку мало хто намагається читати.
Як поет, — ще більшою мірою як науковець і громадянин, — Франко був знаний і популярний у поколінні його сучасників і ровесників. Але вже друге покоління - з багатьох причин — знало його менше за своїх батьків, а, сказати б, «відчуття» Франка, зокрема і найважливіше Франка-поета, зникало і втрачалося. Для людей мого покоління, навіть причетних до літератури, Франко залишався вельмишановною «академією наук в одній особі», але, як поет, ставав, кінець кінцем, поетом незнаним, якого шанують, але не читають... Згублений був «смак» до його віршів, надто на строкатім тлі бурхливого, барвистого, але й дещо галасливого відродження нашої поезії (За Є. Маланюком).
29. Проблема, порушена в заголовку тексту, розкрита в рядках
А Словом, «доктор» Віденського університету Іван Франко, хоч і ознайомлений з австрійською провінційною в'язницею, був, усе ж таки, повноправним громадянином старої європейської держави, членом міської львівської громади, знаним суспільним діячем, життя якого проходило на очах своїх людей, з дня на день, аж до самої смерті в травневий день 1916 року.
Б В дійсності, доля «каменяра» Івана Франка, якщо зовнішньо й різниться, то суттю мало відрізняється від долі «кобзаря» Тараса Шевченка. Історична доля нації, що породила обох, тяжко заважила і на їхній особистій долі.
В Як поет, - ще більшою мірою як науковець і громадянин, - Франко був знаний і популярний у поколінні його сучасників і ровесників. Але вже друге покоління - з багатьох причин - знало його менше за своїх батьків, а, сказати б, «відчуття» Франка, зокрема і найважливіше Франка-поета, зникало і втрачалося.
Г Що Франко є великий, в цім ледве чи сумнівається пересічний земляк. Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи з чужого голосу, але кожен, почувши ім'я Франка, сказати б, здіймає шапку, незалежно від свого місця народження - Київ, Карпати, Кубань чи Вороніжчина.
30. Твердження «Віддавна так повелося: приліпивши до того чи іншого ad hoc знайдену етикетку, на тім заспокоїтися і більш уже нічим не цікавитися, вважаючи, що справа залагоджена» є загальним щодо
А В дійсності, доля «каменяра» Івана Франка, якщо зовнішньо й різниться, то суттю мало відрізняється від долі «кобзаря» Тараса Шевченка.
Б Так було з етикеткою «кобзаря» стосовно Шевченка (а цієї етикетки й досі одчепити не можна). Тим же способом до імені Франка було прикладено отого «каменяра», що на довгі десятиліття придушив живу істоту Франка, передовсім Франка-поета.
В Словом, «доктор» Віденського університету Іван Франко, хоч і ознайомлений з австрійською провінційною в'язницею, був, усе ж таки, повноправним громадянином старої європейської держави, членом міської львівської громади, знаним суспільним діячем, життя якого проходило на очах своїх людей, з дня на день, аж до самої смерті в травневий день 1916 року.
Г Не в тім біда, що ці етикетки й алегорії (зрештою, взяті не безпідставно) прикладаються чи приліплюються, але біда в тім, що ці орнаментальні оздоби дають своєрідну індульгенцію на моральне ледарство і, властиво, маскують чуттєву та інтелектуальну байдужість загалу.
31. Твердження «Франко залишався вельмишановною "академією наук в одній особі"» доповнює речення
А Загальноприйнято, що постать Івана Франка, його науковий і літературний доробок, його суспільна праця, врешті його життєпис - є визначені, зважені й широко знані.
Б В дійсності, доля «каменяра» Івана Франка, якщо зовнішньо й різниться, то суттю мало відрізняється від долі «кобзаря» Тараса Шевченка.
В Як поет, - ще більшою мірою як науковець і громадянин, — Франко був знаний і популярний у поколінні його сучасників і ровесників.
Г Словом, «доктор» Віденського університету Іван Франко... був, усе ж таки, повноправним громадянином старої європейської держави, членом міської львівської громади, знаним суспільним діячем...
32. У реченні «Розуміється, це обставина немаловажна, але горе в тім, що визнавана й відчувана велич Франка залишається для надто багатьох книгою за сімома печатями, яку мало хто намагається читати» вжито
А фразеологізм
Б порівняння
В неологізм
Г діалектизм
33. Речення «Як поет, - ще більшою мірою як науковець і громадянин, - Франко був знаний і популярний у поколінні його сучасників і ровесників» ускладнене
А відокремленою обставиною
В вставленою конструкцією
В відокремленою поширеною прикладкою
Г порівняльним зворотом
34. У реченні «Тим же способом до імені Франка було прикладено отого "каменяра", що на довгі десятиліття придушив живу істоту Франка, передовсім Франка-поета» виділене слово належить до
А власне української лексики
Б оказіоналізмів
В активної лексики
Г пасивної лексики
35. Текст належить до стилю
А художнього
Б розмовного
В наукового
Г публіцистичного
36. Тип мовлення аналізованого тексту
А розповідь
Б роздум
В роздум з елементами розповіді
Г роздум з елементами опису