§ 92. Складні безсполучникові речення з різнотипними частинами

До безсполучникових складних речень з різнотипними час­тинами належать складні речення неоднорідного складу, преди­кативні частини яких поєднуються в одне ціле зумовлювальною та пояснювальною інтонацією, а також такими засобами, як порядок розташування частин, співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків та типізовані лексичні еле­менти.

Предикативні частини безсполучникових складних речень з різнотипними частинами семантично неоднорідні, залежні, спів­відносні з головною і підрядною частинами складнопідрядних речень, що дає певні підстави для зближення цих типів речень між собою.

Зі структурного погляду складні безсполучникові речення з різнотипними частинами характеризуються тим, що вони, утво­рюючи замкнутий ряд, належать до речень закритої структури, тобто завжди складаються лише з двох предикативних частин і не можуть бути поширені третьою і наступними частинами.

Будучи співвідносними зі складнопідрядними реченнями, безсполучникові складні речення з різнотипними частинами можуть виражати різні типи відношень: 1) з'ясувально-об'єктні; 2) часові; 3) умовні; 4) причинні; 5) наслідкові; 6) порівняльні та ін.

Безсполучникові складні речення із з'ясувально-об'єктними відношеннями співвідносні із складнопідрядними з'ясувальни­ми реченнями. Присудок їх першої частини виражений дієсло­вом чи предикативним прислівником, а іноді й прикметником та іменником певної семантики, зокрема зі значенням мовлення, мислення, почуття, стану тощо: Йдемо вулицею і ще з другого кінця побачили: в хаті світиться (М. В.); / досі сниться: вийшла з хати Веселая, сміючись, мати (Т. Ш.); Знаю: з попелу сходять квіти. Вірю: з каменю б'є джерело (А. М.). В усіх наведених прикладах перед другою предикативною частиною можна вста­вити з'ясувальний сполучник що і в такий спосіб перетворити безсполучникове речення на сполучникове.

У безсполучникових складних реченнях з часовими відно­шеннями час дії другої предикативної частини зумовлюється часом дії першої: Зійшла вода — колеса стали (Л. Г.); Зійде сон­це — утру сльози, ніхто не побачить (Т. Ш.); Гаї шумлять — я слухаю. Хмарки біжать —милуюся (П. Т.). В усіх цих реченнях перед першою предикативною частиною можна вставити спо­лучне слово коли, внаслідок чого безсполучникове речення та­кож перетворюється на сполучникове.

До речень цього типу дуже близькі безсполучникові складні речення з умовними відношеннями, в яких перша предикатив­на частина виражає умову, за якої можливе здійснення того, про що йдеться в другій частині: Вам страшно — геть ідіть з дороги (Л. У.); Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне, вселюдське замовчиш — обчухраним зростеш (П. Т.). Для пере­творення цих речень на сполучникові до першої предикатив­ної частини треба додати сполучники коли або якщо.

У безсполучникових складних реченнях з причинними від­ношеннями друга предикативна частина розкриває причину того, про що йдеться в першій: Умовк кобзар сумуючи: щось руки не грають (Т. Ш.); День обіцяє бути погожий: на небі ні хмариночки, ні плямочки (П. М.); В такі ночі довго хвилюється серце косаря: йому згадується літо (М. С). В усіх цих речен­нях перед другою предикативною частиною можна вставити сполучник бо, внаслідок чого вони перетворяться на сполуч­никові.

У безсполучникових складних реченнях із наслідковими відношеннями друга предикативна частина означає наслідок дії чи стану, значення яких міститься у першій частині: Защебе­тав соловейко — пішла луна гаєм (Т. Ш.); Продержало з тиж­день морозом — земля заклякла, як кістка (П. М.); Змокли хлопці — рубця сухого не було (А. Г.). Усі ці речення можна пе­ретворити на сполучникові, вставивши між предикативними частинами їх сполучник так що або що аж.

У безсполучникових реченнях з порівняльними відношення­ми зміст першої предикативної частини порівнюється зі змістом другої: Погляне — холодною водою обіллє (М. В.); Подивилась ясно — заспівала скрипка (П. Т.). Для перетворення цих речень на сполучникові перед другою предикативною частиною до­сить вставити порівняльний сполучник мов, наче і т. ін.

Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами широко використовуються в художній літературі і є характер­ною ознакою розмовного стилю мовлення. У мові художньої літератури трапляються також безсполучникові речення усклад­неного типу, що об'єднують як однотипні, так і різнотипні без­сполучникові складні речення, а також комбіновані складні сполучниково-безсполучникові речення.

§ 93- Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні

Між предикативними частинами безсполучникових склад­них речень вживаються такі розділові знаки, як кома, крапка з комою, двокрапка і тире.

Між предикативними частинами безсполучникових речень з однотипними частинами, коли вони семантично тісно пов'я­зані між собою й означають одночасність перелічуваних явищ, часову послідовність дій, їх перелік, зазвичай ставиться кома. Якщо ж предикативні частини цих речень зберігають відносну самостійність і в своєму складі мають ще розділові знаки, зокре­ма коми, то між ними ставиться крапка з комою (приклади див. на с. 222).

У складних безсполучникових реченнях з різнотипними час­тинами нерідко ставиться двокрапка. Цей розділовий знак, зок­рема, вживається тоді, коли між предикативними частинами речень існують з'ясувально-об'єктні, означальні, а також при­чинні відношення (приклади див. на с. 224).

Між компонентами безсполучникових складних речень з однотипними частинами із зіставно-протиставними відношен­нями ставиться тире (приклади див. на с. 223). Тире ставиться також у складних безсполучникових реченнях з різнотипними частинами, що виражають часові, умовні, наслідкові, по­рівняльні відношення (приклади див. на с. 224).

Вправи

Вправа 186. Визначте різновиди складних речень. Подайте їх схеми. Поясніть принципову відмінність між схемами речень кожного різновиду.

І. 1. Чатує вітер на останнє листя старого дуба, що своїм корінням тримає схили урвища... 2. Дороги розмиті, і чується крик журавлиний. 3. Медові зорі в небі прокидаються, тополі білим листям лопотять. 4. Шелестіли дуби, і смарагдова тиша була. 5. Недумано, негадано Забігла в глухомань, Де сосни пах­нуть ладаном В кадильницях світань. Де вечір пахне м'ятою, Аж холодно джмелю. А я тебе, а я тебе, а я тебе люблю! 6. Не говори печальними очима те, що бояться вимовить слова (З пое­зій Л. Костенко).

II. 1.1 даленів брунатний світ, і морок даленів луною. 2. Упа­ли роси на зелені вруна, з діброви обізвався соловей. 3. На обрії, одразу за селом, де оболоню тишею сповито, горять кульбаби, тішачи півсвіту своїм цнотливим молодим теплом. 4. Пережди — минеться. 5. Тоді згадай: десь за стома морями, Десь на крайсвіті мати є твоя І ламле руки, ставши коло брами. А позад неї — вічна течія. 6. Коло горожі порозпускались такі півники, півонії, жоржини, що заберуть очі і не повернуть (3 поезій В. Стуса).

Вправа 187. Визначте засоби поєднання частин безсполучникових ре­чень: інтонація, співвіднесеність видо-часових та способових форм дієслів-присудків у предикативних частинах, порядок розташування частин, па­ралелізм їх синтаксичної структури, лексико-граматичні засоби.

1. Запарувала рілля, тьмяно заблищали на сонці одвернуті лемешами скиби землі (Гр. T.). 2. Вітри гули віолончеллю, пи­сали пальми акварель (Л. К.). 3. Тут, на березі зеленім, ллються пахощі чудові, шелестять казки осоки, роси сиплються вночі (О. О.). 4. Сизе пір'я в сокола, срібне листя в сокора (Я. Я.). 5. Падає листя з берези, капають роси з гілля (О. О.). 6. Вже розмололи вітряки Останній сніп тепла, Вже виморожує зірки Небесна чиста мла; Останній журавлиний ключ поквапно від­летів... (Г. Л.). 7. Колони йдуть — ріка струмить... (Я. T.). 8. Ми­кола пізнавав дівчину і не впізнавав: вона була не вербівська (І. Н.-Л.). 9. Посієш впору — збереш зерна гору (Я. те.).

Вправа 188. Визначте, які безсполучникові речення є реченнями з од­нотипними, а які — з різнотипними частинами. Як вони співвідносяться зі складними сполучниковими реченнями?

1. Там зелений лозняк тихе марево в'є, біла лілія зовсім не журиться (Я. Я). 2. І плаче коник серед трав — нема мелодій (Л. К.). 3. Відмріялись мрії, віддумались думи, всі радощі — вщухли, всі барви — погасли (В. Cm). 4. Чорними ярами по­котився білий туман, одежа вкрилася дрібненькою росою... (M. К). 5. Колись жила і не зітхала — уміла біль свій тамувать (Я. Ч.). 6. Сіли перепочити і раптом помітили: хтось до них іде (В. Кан.).

Вправа 189. Визначте, які із безсполучникових речень є реченнями відкритої, а які —закритої структури.

1. Там бубоніло радіо, співали пісні, низько слався дим, розбав­ляючи лугове повітря гірким тліном торішньої огудини (Гр. T.). 2. Тихі яблуні, щастя сліди... (Я. Я). 3. Осінній вітер, осінній шум дерев (Ю. М.). 4. В одчинені двері наліво кричала Мотря, в двері направо репетувала стара мати (І. Н.-Л.). 5. Чути: кру! кру! кру! в чужині умру... (Б. Л.). 6. Пахне сіном батьківської хати, мама тепле молоко несе... (Я. Я.). 7. Бушують, гудуть і піняться розбурхані хвилі на морі — Задивлені в пропасть без­донну спокійно горять ясні зорі (Б. Л.). 8. Холодніє сіре небо — більше радості не знать (Я. Ч.).

Вправа 190. Безсполучникові речення з однотипними частинами згру­пуйте за семантичними відношеннями. Назвіть найвиразніші засоби по­єднання предикативних частин у кожному випадку.

1. Які довкіл степи лежать, як духмяніє сіножать, як пахне пасіка медами (Я. Я.). 2. Лягли шляхи нові, степи, озера й ріки ожили (В. Сим.). 3. Жовтого листя повінь, туману срібляста нить (Я. Я). 4. Підніме ранок росяні ключі, пролине день за сонцем у короні (Я. Я.). 5. Читаю книжку—думаю своє... (Д. Г.). 6. Гус­тий туман, мов сизий крепдешин, Упав навкіл і не зникає з ночі, Даремно в небесах шукають очі Той сумовитий журавлиний клин (С. О.) 1. ... Милосердям в нас душа красива, людина гідна — доброти сівач (К. Ч.). 8. Спершу дали йому повечеряти, потім він до пізньої ночі гомонів з чабанами про їхнє життя (О. Г.).

Вправа 191. Випишіть з творів художньої літератури десять речень із зіставно-протиставними відношеннями.

Вправа 192. Доберіть п'ять прислів'їв із зіставно-протиставними відно­шеннями. Правильно проінтонуйте їх. Який розділовий знак відповідає змісту та інтонації?

Вправа 193. Визначте семантичні відношення у безсполучникових ре­ченнях з різнотипними частинами. Обгрунтуйте відповіді.

1. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палю­чих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні... 2. Осінь була дощова: від другої Пречистої як почалися дощі, так день у день лили — до самого Пилипа. 3. Вона знала добре цього Грицька: не було гарячішо­го чоловіка на селі, як він. 4. Чи квасолі, чи гороху треба буде — беріть скільки схочете... 5. Ви мене мов на світ народили: тепер мати не продадуть чобіт... 6. Зітхнули вільніше Пилип і Пріська: тепер же то вони поживуть на волі! 7. Правду Пилип каже: і кріпаки живуть на землі, а не під землею... 8. Обидві ухорка-лись — аж піт пройняв (З те. Панаса Мирного).

Вправа 194. Установіть зв'язок між семантичними відношеннями у без­сполучникових реченнях, типом інтонації та розділовими знаками.

1. Світило сонце, парувала земля. 2. Хочеться самому жити й любити: бажаєш кожному щастя. 3. Світ бігає по її виду, одежі — байдуже (3 те. Панаса Мирного). 4. Річка ставала ширшою і глибшою, починалося царство очерету (Я. С). 5. Сліпучим сяй­вом грають блискавиці. І серце полохливо терпне, жде: Ось грім розтулить пригорщу-правицю (Я. Я). 6. Неначе в літеплі, в зерні Купаються доспілі дні — аж тихе сяйво над токами (Я. Я.). 7. Стежки лісові біжать без упину і набігатися не можуть: такі вони вічні, такі несходимі (М. Сем.).

Вправа 195. Правильно проінтонуйте речення. Визначте типи інто­нації. Накресліть інтонаційні схеми.

1. Зраділа земля, усміхнулись високі могили срібною росою; закурілись положисті долини пахучим туманом; жайворонки, як не перервуться, щебечуть; перепели хававкають та підпа­дьомкають... (Я. М.). 2. Може, осінь—то іще не відчай: ще нею можна до зими брести? (Я. Я.). 3. Ридає щастя безутішно, надії в траурах стоять... (О. О.). 4. Тільки вірю: в надії оживатиме часто душа (Я. Я.). 5. Про оранку він уже і не нагадує; вдарив чоботом грудку — земля як кремінь (К. Г.).

Вправа 196. Поставте розділові знаки на межі предикативних частин безсполучникових речень, поясніть їх уживання.

1.1. Часом думає Решетняк хто щасливіший на світі за люди­ну? 2. Визорилось небо поля потонули в імлі, у синіх смерках. 3. Крізь проломи цегельні невтомно змигують вії зірок своїм життям живуть, вам ніби лиш натякають на щось незвідані зо­ряні глибини. 4. Обсерваторний люд, певне, ще спить ніякого руху. 5. Звідси людина намагається проникнути в глибини світо­будови звідціль чутливі антени ловлять таємничу, нерозшиф­ровану мову пульсарів. 6. Сергій у захваті весь цей рух, плав­кий, шукаючий, по невидимій градусній сітці, створює настрій урочистості, священнодійства (О. Гончар).

И. 1. Село віддалік темніє дими з димарів комусь пахнуть затишком, вечірнім солом'яним духом. 2. Закуто все тут панує диктатура льодів. 3. По міцному злеглому снігу наблизилися до крайніх хат, до чийогось садка з старезними яблунями по­кручені стовбури коліна свої старечо повигинали вивернуті гілки аж по снігу лежать. 4. Встає ліс, начаєний перед боєм ви­свистує темрявою нічний вітрюга небо свистить своїми небес­ними соснами. 5. За якусь годину до заходу сонця в радгоспі зчинилася колотнеча кілька пострілів віддалено пролунало в степу прокушпелили, ганяючи сюди й туди, верхівці. 6. Мимо­волі зітхнув стільки разів смерть зазирала в вічі, починаючи від самого кордону. 7. Не бігло щоб, а неслось, розтрясалось, летіло оце він любить. 8. Чиста-чиста, наближаючись, біліє хустина навстріч гарбі Пріся виходить до шляху (О. Гончар).

III. 1. Тепер тієї долини й не видно невеличкі гіллячки висо­чезних верб, мов тирчаки бур'яну, визирають з-під снігу вулиці забиті-заметені по дворах врівень з хатами стоять страшенні снігові баби... 2. Кинулась ранком Пріська з хати ніяким поби­том дверей відчинити! 3. Тепер же треба до соломи якось доби­тись не сидіти ж у нетопленій хаті! 4. Мар'янівщани кохалися у волах, а не в конях конем так — поїхати куди, прогулятися, а волом — робити. 5. Молода душа довго не здерже такої ваги, такого лиха вона знемагає під тим важким гнітом. 6. І то ма­тері утіха виросте поміч буде (Панас Мирний). Для перевірки: І. 1. : 2. , 3.; 4. : 5., 6. :

II. 1., 2. все, 3. — , 4.,, 5. :, 6.: 7. — 8.:

III. 1.;;;; 2. — 3. : 4. : 5.: 6. : —

Вправа 197. Зіставте безсполучникові речення, на межі предикатив­них частин яких стоїть кома і крапка з комою. Які основні мотиви розріз­нення цих розділових знаків?

1. Буря рвонула, аж затріщала стеля у хаті, загуркотіло у вік­на, заголосило в димарі, тонко та жалібно, аж у серці у Пріськи похолонуло. 2. Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі дум­ки обсіли голову. 3. У голові в неї гуде, у вухах дзвоне, в очах жовто... 4. Короткий день минає, настає ніч зимня, довга пили-півська ніч. 5. Пріська наказувала чоловікові солі купити, хоч з півпуда; Христя прохала батька привезти з міста гостинця — хоч перстень, хоч сережки, хоч стьожку яку-небудь... 6. Не диво, коли в сорок літ прийшлося посивіти; глибокі зморшки поріза­ли високе чоло, покарбували колись повне рум'яне обличчя, спершу висушивши та вив'яливши його; воно стало жовте, як вощане; високий стан осів, пряма спина зігнулася в дугу. 7. Сніг розтавав, калюжі текли під піл, під піч, під лави; у хаті, як у льоху, стало холодно, вогко... 8. У вухах його ще вчувався її голос свіжий, тонкий, її сміх молодий та дзвінкий; перед очима, як та причуда, манячила її постать метка, жвава; йому усміха­лося її личко, біло-рум'яне, з ясними очима, з чорними бровами; уся вона, з зеленою керсеткою, з червоною спідницею, приви­джувалась йому, як жива... (Панас Мирний).

Вправа 198. Виконайте синтаксичний аналіз безсполучникових склад­них речень за поданою схемою: 1) кількість і назва предикативних частин; 2) тип за семантико-структурними зв'язками між частинами (з однотип­ними чи неоднотипними частинами); 3) смислові відношення між час­тинами; 4) особливості структури (відкрита чи закрита); 5) розділові зна­ки; 6) схема.

І. Осінній дощ

Усміх пославши в останнім промінні,

Згинуло радісне літо;

Дощик уїдливий, дощик осінній

Сіється, наче крізь сито.

Сонце не вийде, не виглянуть зорі,

Мов поховались в будівлі;

Сіється, сиплеться дощик надворі.

Падає, капає з крівлі.

Сиплеться дощик, як з прірви безодні;

Стелються сиві тумани,

Сумно схилились дерева холодні,

Мокнуть діброви й поляни.

Вгору туман піднімається срібний,

Хмарками-смужками в'ється;

Дощик осінній, уїдливий, дрібний.

Падає, сиплеться, ллється.

Г. Чупринка

II. 1. Тіні довшають та й довшають, наче кажуть людям: скоро ми станемо ніччю. 2. У хаті стало поночіше: то скло на лампі закуріло. 3. Тільки рівненькі, посаджені під шнур кленоч-ки, тополі, дубки, ясени до сонця пнуться та напружуються в бруньках — ось-ось вони луснуть. 4. В лузі чути гомін, хтось мантачить косу — вжіть, вжіть, вжіть. 5. Толочу босими нога­ми прив'ялу гарячу траву в покосах, з неї раз по раз вилітають великі й дрібні, руді й зелені коники, хурчать крильцями і знову зникають, ховаються (Гр. Тютюнник).