§ 8. Класифікація словосполучень

Залежно від принципу, що береться за основу, словосполу­чення можуть класифікуватися по-різному. За структурою (кількістю складових частин) вони поділяються на дві струк­турні моделі (типи): прості й складні.

Прості словосполучення переважно двочленні (бінарні), що складаються з двох повнозначних членів, з яких один є голов­ним (стрижневим), а другий — залежним. Такі словосполучення означають одне розчленоване поняття: зелений гай, духмяне поле, вчитися в університеті, написати листа, дуже швидко та ін. До простих словосполучень належать також словосполучен­ня з аналітичними синтаксичними формами, що нерідко екві­валентні двослівним словосполученням (пор.: буду читати книжку — читатиму книжку, прочитаю книжку, найбільш уживане слово — найуживаніше слово), а також словосполу­чення із залежним компонентом, вираженим нерозчленованим словосполученням чи фразеологізмом, що також може бути еквівалентним одному слову (пор.: любить точити ляси —лю­бить поговорити, хлопчина тринадцяти літ — тринадцяти­літній хлопчина, баскетболіст високий на зріст — високорослий баскетболіст).

Складні словосполучення — це словосполучення, в яких будь-який із компонентів поширений повнозначними словами. Вони можуть утворюватися поширенням: 1) простого слово­сполучення залежним від нього словом (швидко йти вулицею, захоплено читати роман, дуже рішучий у діях, найближчий друг брата); 2) головного слова залежним від нього словосполучен­ням (перевірка домашнього завдання, написати курсову роботу, будинок з гарним фасадом); 3) головного слова двома залежни­ми компонентами, які граматично між собою не пов'язані (пор.: написати листа братові — написати листа і написати братові; підвезти товариша на машині — підвезти товариша і підвезти на машині).

За характером зв'язку компонентів розрізняють такі словоспо­лучення: 1) синтаксично вільні; 2) синтаксично нерозкладні (невільні). Синтаксично вільні словосполучення, щоразу вільно утворюючись у момент мовлення, легко розкладаються на скла­дові частини, причому лексичне значення повнозначних слів, що є компонентами таких словосполучень, повністю зберігаєть­ся й обидва вони виступають як окремі члени речення (пор.: читає книжку — він із захопленням читає книжку, де читає — присудок, а книжку — додаток). Синтаксично нерозкладними (невільними) є словосполучення, що синтаксично не розчлено­вуються на складові компоненти й виконують у реченні єдину синтаксичну функцію, виступаючи одним членом речення, хо­ча й складаються з лексично самостійних, повнозначних слів. У таких словосполученнях один із компонентів лексично по­слаблений (словосполучення підвищеної потужності, високий на зріст, нової конструкції у висловах трактор підвищеної потуж­ності, баскетболіст високий на зріст, машина нової конструкції, де вони виступають у функції означення). До синтаксично не­розкладних належать також словосполучення три дні, кілька учнів, п 'ять зошитів, багато людей тощо, у яких стрижневі сло­ва (три, кілька, п 'ять, багато) лексично пов'язані з другим ком­понентом, а все словосполучення виступає як один член речен­ня. Такими є і фразеологізовані словосполучення, що в реченні виступають у ролі одного члена речення, а своїм значенням співвідносні з окремим словом (наприклад: замилювати очі — обманювати, прикусити язика — замовкнути, пекти раків — червоніти, продавати зуби — сміятися та ін.).

Залежно від морфологічного вираження головного сло­ва серед словосполучень виокремлюють три основні типи: 1) іменні; 2) дієслівні (вербальні); 3) прислівникові (адвер­біальні).

В іменних словосполученнях головним словом можуть бути іменник, прикметник, числівник, займенник. Залежно від того, яка з іменних частин мови виступає у ролі головного слова, розрізняють чотири підтипи їх: 1) іменникові (субстантивні); 2) прикметникові (ад'єктивні); 3) числівникові (нумеральні); 4) займенникові (прономінальні).

В іменникових словосполученнях головним словом є імен­ник, з яким поєднуються: 1) іменники в усіх непрямих відмінках як з прийменниками, так і без них: берег річки, вогні маяка, цвіт яблуні, вітер з моря, прогулянка до лісу, мрії про подорож, ніч перед боєм; 2) прикметники: чисте небо, київські каштани, бать­кова хата, свіже повітря, найвищі показники, студентський ансамбль; 3) порядкові числівники: перший рік, третій удар, двадцяте століття; 4) займенники, співвідносні з прикметни­ками: моя книжка, наша епоха, кожний день, якийсь поїзд, увесь місяць; 5) дієприкметники: пожовкла трава, написана стаття, замерзла вода; 6) прислівники: читання вголос, полювання взим­ку, шапка набакир; 7) інфінітив: бажання вчитися, майстер го­ворити.

У прикметникових словосполученнях у ролі головного сло­ва виступає прикметник, який поєднується: 1) з іменником у непрямих відмінках з прийменниками і без них: повний енергії, сильні духом, скупий на слова, хворий на грип, запальний з ди­тинства; 2) з прислівником: занадто запальний, дуже цікавий, завжди радісний; 3) з інфінітивом: схильний узагальнювати, здатний працювати, готовий відповідати; 4) із займенником: потрібний мені, справедливий до нього, зручний для мене, при­ємний для всіх.

У числівникових словосполученнях головним словом є по­рядковий, кількісний, збірний або дробовий числівник, який може сполучатися: 1) з іменником: перший за списком, три то­вариші, один з братів, п'ятеро дівчат, півтора відра; 2) з кількісним числівником: перші два, один із трьох; 3) із займен­ником: третій від нас, один з них; 4) з прислівником: другий знизу, третій справа.

У займенникових словосполученнях головним словом є означальний, неозначений або вказівний займенник, з яким по­єднуються: 1) прикметники: хтось чужий, щось нове; 2) імен­ники: дехто з дівчат, хтось зі студентів, той із пасажирів, щось із речей; 3) займенники: хтось із нас, кожний з них.

У дієслівних словосполученнях головним словом виступає дієслово в усіх його формах, а залежне може бути виражене:

1. іменником у непрямих відмінках як з прийменниками, так і без них: читати (читаю, читатиму, читав, читав би, читай­те, читаючи) книжку, допомогти порадою, писати олівцем, писати на адресу, приходити без запізнення, стукати у двері;

2. займенником у різних відмінкових формах: шанувати його, переживати за нього, працювати без нього (з ним, за нього); 3) прислівником: гарно малювати, повернутися влітку, йти на­зустріч, двічі приходити; 4) інфінітивом: учитися малювати, ре­комендував прочитати, просить залишитися; 5) дієприслівни­ком: іти не оглядаючись, писав не зупиняючись, читав захоплю­ючись.

У прислівникових словосполученнях головним словом є при­слівник, який може поєднуватися: 1) з іменниками (з приймен­никами і без них): вище дерева, нижче хати, високо над головою, низько над землею, далеко за річкою, вдосвіта перед ранком; 2) із субстантивованими словами: далеко від рідних і близьких, ра­зом зі старшими; 3) із займенниками (зрідка): далеко від нас, краще за всіх; 4) з прислівниками: зовсім повільно, досить швид­ко, трохи швидше, дуже рано, дуже добре.

Найпоширенішими словосполученнями в українській мові є іменникові й дієслівні.

Список рекомендованої літератури

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. — С. 181—213.

Дудик П. С. Словосполучення в українській літературній мові. — К., 1998. —С. 132.

Синтаксис словосполучення і простого речення. — К., 1975. — С. 85—

185.

Слинько І.1., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної укра­їнської мови: Проблемні питання. — К., 1994. — С. 19—68.

Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Біполі­да. — К., 1972. — С. 51—117.

Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К., 1994. —С. 21—33.

Удовиченко Г. М. Словосполучення в сучасній українській літературній

мові. — К., 1968. Украинская грамматика. — К., 1986. — С. 252—282.

Вправи

Вправа 1. Зіставте слова і словосполучення. Що означає слово? Що озна­чає словосполучення? Що спільного між ними?

гай синій

СМІЯТИСЯ

приміряти

швидко ліворуч

праворуч

три

моє

зелений гай синій від холоду голосно сміятися приміряти сукню дуже швидко повернути ліворуч дорога праворуч три роки моє бажання

Вправа 2. Зіставте словосполучення і речення. Що означає словоспо­лучення? Яку роль у мові відіграє речення? Чому змінюються (якщо зміню­ються) форми головних і залежних слів словосполучень у реченні?

блакитні річки Тихо пливе блакитними річками льон (М. К.).

тремтіти акордом Вечірнє повітря все ще тремтить живим акордом завмираючих звуків (М. К.).

дві берези Дві берези біля двору поклонилися до ніг

(А. М.).

перший льодок Вранці прокинешся — не засміється сон­це — на сонці вже перший льодок (П. Ф.).

такі вітри В такі вітри опадає кора з висохлого дере-

ва (Вал. Ш.).

дах хижки На даху хижки тривожно клекотіла леле-

чиха (В. Д.).

сухо поламатися Скляний тихий хруст зашерх у калюжах, сухо поламавсь, — перші подихи зими ви­сушили соки днів (В. Пол).

Вправа 3. Використовуючи наведені речення, поясніть особливості су­рядного та підрядного синтаксичного зв'язку.

1. Промінням ясним, хвилями буйними, прудкими іскрами, летючими зірками, палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова! (Л. У.). 2. А солов'ї ридають серед саду, а сад горить (А. М.). 3. Люблю, коли хвилі юрбою шумують, ла­маючи лід (В. Сос). 4. Щасливий, хто сни має милі (Л. У.). 5. Встала весна, Чорну землю сонну розбудила, Уквітчала її ряс­том, Барвінком укрила; І на полі жайворонок, Соловейко в гаї Землю, убрану весною, Вранці зустрічають... (Т. Ш.). 6. Тра­вонько, травонько, зеленись, Золотому сонечку поклонись, Щоб розквітла яблунька на горі, Щоб всміхалась весело дітворі (Г. Л.).

Вправа 4. Виділіть граматичні основи речень. Як називаються син­таксичні відношення, що характеризують граматичну основу речення? Чому граматичну основу речення не слід вважати словосполученням?

1. Косарі вмиваються до сонця Чистою, студеною водою З голубої, доброї криниці (М. Р.). 2. В зернині кожній на колос­кові ми думами переплелись (О. Ю.). 3. Над бродом тихенько-тихенько стрепенулася пісня (М. С). 4. Десна несла свої води повз верболози, омивала невисокі піщані береги (Ю. 3.). 5. Все довколишнє мов мармурове (П. В). 6. Раділи і садок, і поле, і долина (Л. Г.). 7. Сніг з морозом поморозив всі на полі квітки (Л. У). 8. Доки в серці зернина вогню не погасне, доти людина воістину в думі живе (Б. О.).

Вправа 5. З наведених прикладів випишіть словосполучення. Які по­єднання слів до словосполучень не належать?

Материнський рушник, мати вишивала, вишивала і раділа, просила долю, сповнений краси, розпростерти крила, на по­куті, жар-птиця, каганчик-бликунець, дзінь-дзінь, розквітла вишня, говорила з вітром, кидати на вітер, запах чебреців, на схилах балок, гомінке роздолля, більш вільний, дуже вільний, буду вірити, найчарівніший край, найбільш чарівний, дозрілий хліб, хліб дозріває, земля має родити колос, вишумовуючи зо­лотим литвом дозрілого хліба.

Вправа 6. Назвіть засоби вираження синтаксичних відношень у сло­восполученнях. Зіставте їх із засобами вираження синтаксичних відно­шень у реченні.

1. Слово — найтонше доторкання до серця; воно може ста­ти і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом... Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживи­ти, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію і одухо­творити, викликати посмішку і сльози, породити віру в люди­ну і зародити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину (В. С). 2. Люблю слова, що повнодзвонні, Як мед, пахучі та п'янкі, Слова, що в глибині бездонній Пролежали глухі віки. 3. Галява простора. За лісом, наче скибка кавуна, ущербний місяць. Мла напівпрозора (З те. М. Драй-Хмари). 4. Непорушна згода поля, людини, дня (П. Ф.). 5. Згода непорушна.

Вправа 7. Із кожного речення випишіть усі можливі прості словоспо­лучення. Визначте у них головне і залежне слова. Користуйтеся при цьому умовними позначками.

Зразок: Котиться марево над селом та нивами (М. К.)

де? де? І у І у

Котиться над селом; котиться над нивами.

1. Над берегом висів солоний туман од дрібних бризків (М. К.). 2. Хати примощувались над шляхом і темніли горбати­ми ластів'їними гніздечками (Є. Гуц.). 3.1 травинка щонаймен­ша вгору тягнеться, увись (О. Ю.). 4. Піднімуся вгору, вгору буровієм, буроломом з блиском, з громом (Г. Ч.). 5. Виходить дівчина із хати відро з криниці набирати (А. М.).

Вправа 8. Випишіть із речень прості словосполучення. Визначте, які складні найменування явищ дійсності вони позначають: предмет і його ознаку; предмет і особу чи інший предмет, яким цей предмет належить;

1. В річку золота згори Капле срібло щиродзвонне, Прилеті­ли, прибули жайворони (Я. С). 2. Зворохобилися айстри при-осіннім сонцелетом, Проминальною порою, падолистом деруч-ким (Л. К.). 3. Хай яблука останнього достою в мої червоно­бокі виснуть сни. 4. Вітчизно, матере, жоно! Недоля ця, коли б не ти, мене б косою підкосила... (З те. В. Стуса). 5. Ввійшовши, я поздоровкався, поцілував руку й сів у кріселку близько вікна (М. Д.-Х.). 6. Понесусь над сонним краєм, степом, гаєм (Г. Ч.). 7. Пішов кобзар по вулиці — з журби як заграє (Г. Ш.). 8. Що для безсмертя народилось, від зброї смертних не помре (М. Р.).

9. Стеля од вітру сиплеться, а при воді зовсім розкисне (В. Л.).

10. Не женись за похвалою, а з усіх сил намагайся робити по- хвально {Я. К.). 11. Сміливість від знань виростає (Я. те.).

Вправа 9. У поданих реченнях знайдіть синтаксично вільні і синтак­сично нерозкладні словосполучення. Випишіть їх у дві колонки.

1. Тисячі листівок пройшли через Юркові руки (В. Коз.). 2. Частина кімнат пустувала (Ю. 3.). 3. На перон вибігло двоє військових (Ю. Я.). 4. Серпень з вереснем стискають один од­ному правиці (М. Р.). 5. Трудитись має кожен, як бджола ІД. Я.). 6. Бистрі, дужі, сильні духом, ідемо у дружбі ми (М. Т.). 7. Три тополі в орнім полі посадили школярі (А. М.). 8. Хто що знає, тим і хліб заробляє (Я. те.). 9. Всю зиму піднімалися води Дніп­ра, заливаючи плавні, озера (О. Довж.).

Вправа 10. Утворіть складні словосполучення, поширивши головне або залежне слово (чи головне і залежне водночас) простих словосполу­чень пояснювальними словами. Складіть твір-мініатюру, використову­ючи опорні словосполучення.

Зелена галявина, сюрчання коників, чудний гомін, шелест жита, перебігати з нивки, освіжати билинку, розбуркувати душу.

Вправа 11. Усно виділіть з речень прості словосполучення і випи­шіть складні. Які особливості їх структури порівняно зі структурою про­стих? Поясніть значення слів крилас, нетрі, левади, лози, верболіз, вер-болозні.