Список рекомендованої літератури

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. — С. 279—354.

Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­ської мови. — К., 1982. — С. 193—208.

Грищенко А. 17, Складносурядне речення в сучасній українській літера­турній мові. — К., 1969.

Дорошенко С. І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній україн­ській мові. — К., 1980.

Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. — К., 1984. — С. 224— 247.

Курс сучасної української літературної мови: У 2 т. / За ред. Л. А. Була-

ховського. — К., 1951. — Т. 2. — С. 142—359. Мельничук О. С. Розвиток структури слов'янського речення. — К., 1966. —

С. 190—250.

Русская грамматика. Синтаксис. — М., 1982. — Т. 2. — С. 461—656.

Синтаксична будова української мови. — К., 1968. — С. 17—43.

Слинько 1.1., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної україн­ської мови: Проблемні питання. — К., 1994. — С. 416—656.

Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Біполі­да. — К., 1972. — С. 310—430.

Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К.,

1994. — С. 121—194. Чередниченко І. Г. Складносурядні речення в сучасній українській мові. —

Чернівці, 1959.

Шульжук К. Ф. Складні багатокомпонентні речення в українській мові. — К., 1986.

Вправи

Вправа 150. Перепишіть речення, підкресліть граматичні основи. Ви­значте, які з них прості, прості ускладені, а які — складні. Схарактери­зуйте ознаки складних речень. Чому термін «предикативна частина» щодо частини складного речення точніший порівняно з практикованим у школі терміном «речення»?

1. Смарагдом сяли щедрі береги, І розливалось небо понад Россю, І мріли птахи у многоголоссі, І на іконах кращали боги (Я. Я.). 2. Провільглий ранок іволгу збудив, І солов'ї промін­ня проволожили (В. Сим.). 3. Сніжинки падали, і запорошені стежки були розквітчані слідами численних людських ніг (М. Д.-Х.). 4. Стрибав, качався у ярку, Лякав джмелів на коню­шині. Горіли щоки у пилку, Як в золотому ластовинні (Л. Т.). 5. Селяни знов заворушилися, зачувши різкий той крик, і ще більше зблідли (В. В.). 6. Перехиляючись всім тілом вліво, Масюченко витяг ліву руку і кінчиками пальців хапається за рамку кватирки (В. В). 7. Віки летять, а в неозорім морі Єдине сонце для землі горить (Я. Ф.). 8. На озері туман то лежить пе­леною, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду (Л. У.). 9. Де-не-де видніється з-посеред того зо­лотого, шумливого та пахучого моря синє, чаруюче око блава­ту, або квітка куколю, або дівоче паленіюче лице польового маку (І. Ф.). 10. Хоч на щастя життя багате, Але кожну людину ждуть І печалі, і сум, і втрати (В. Сим.). 11. Держімося землі, бо земля держить нас (Я. те.). 12. Все, що дає життя, іскристе і багате, мов медоносний сік, збираємо для вас (О. Т.). 13.1 час­то серце запалає болем, А щось гаряче аж за горло стисне, Коли над рідним, тим же самим полем Зависне інша, незнайома пісня (О. Т.). 14. Небо то ніби плакало тихими дрібними сльозами, то цілі дні ніби ливцем лило сльози (І. Н.-Л.).

Вправа 151. Визначте, які з поданих складних речень двочленні, а які багаточленні.

1. А віхола віє, а серце німіє (Я. Я.). 2. Солома у грубі погас­ла, і жар укривається тремтливим попільцем (Гр. Г.). 3. У шибці дві зорі, мов дві свічі, І молодик бере пітьму на вила. 4. А дощ тим часом стих, і день засяяв, як нова світлиця. 5.1 серцю праг-неться добра, І наша доля не вмира, І провіщає красну днину (З те. Я. Нікуліної). 6. Гуде, мов дзвін, минувшини луна, І серце спрагло дня нового просить (К. Ч.). 7. Майдан зоріє так убого, і лине тінь, і вітер зник (П. Ф.). 8. Сонце вже перейшло за по­лудень. Червонясте, по-осінньому линяве його проміння нав­скіс лежить поміж соснами, прогріває жовті вощані стовбури, точить з подряпин та надчухрів густу жовтогарячу живицю, і від неї в бору пахне ладаном (Гр. Т.). 9. Тим озером пливуть човни — золотодонні — пливуть торжественно і зграйно, і в темно-синіх водах полум'яніють їх вітрила (М. Д.-Х.). 10. Тим-ко, налягаючи руками на чепіги, часто задирав голову, про­воджав даленіючі косинці журавлів, і тихий смуток облягав серце (Гр. Т.). 11. Планета велика, а тісно... (Н. 77.). 12. В кали­новім цвітінні живе запашна моя мова, І Шевченкове слово новим поколінням горить — Правдиво, безсмертно, громовно Сьогоденню світає, непідкупному серцю ятрить (Н. П.). 13. Нас розлучали з рідними, життям і навіть мрією, Але ніщо й ніколи нас не розлучить з вірою (Б. Ол.). 14. Війна скінчилася, але в душі вона вирувала (О. Г.). 15. Соняшник лежить неподалік, переїханий колесом, але він ще цвіте, цвіте в пилюці, і пахне цей квітчастий брат сонця і дитинства, і бджола заклопотано лазить по його тугому, передавленому колесом щільникові, впивається в кожну чашечку, бере нектар (О. Г.).

Вправа 152. Проаналізуйте речення за структурою: 1) сполучникові — а) складносурядні; б) складнопідрядні; в) складні синтаксичні конструкції: 2) безсполучникові.

1. Світ широкий, і мрія крилата (Жур.). 2. Колихнулося зо­лоте море хлібів, і жайворонка не стало чути. 3. Мине кілька днів, і степ виповниться голосами людей та гудінням машин. 4. Бур'ян загине, а зерно даватиме нові врожаї (З те. Д. Тка­ча). 5. Ви, заглядаючи вниз, іноді кричали отуди, в безодню, в загадку, в таємницю — і криниця відповідала луною (Є. Гуц.). 6. Я завжди з радістю їхав на вітряк і з дідусем, і з батьком, а тепер уперше їду сам (М. С). 7. Ціле літо дід Данило живе на пасіці в лісах, а увесь рік пахне вощиною, медом і травами (М. С). 8. Ще не зійде сніг, а вже крізь весняну ніздрювату сні-го-льодову скоринку пнеться цупкий паросток (Ю. С). 9. Ген-ген попереду з ранкової мли вогняними скалками заблища­ли великі кам'яні гряди, і назустріч плотам долинув могутній шум водоспадів (Я. Б.). 10. Ще над Дніпром клубочиться заду­ха, І пахне степом сизий деревій (Л. К.). 11. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, І берізка гола мерзне за вік­ном (В. Сос). 12. Як син тобі доземно уклонюсь І чесно гляну в чесні твої вічі, І в смерті з рідним краєм поріднюсь (В. Ст.). 13. Не знаю я, що буде після нас, В які природа убереться шати.

Єдиний, хто не стомлюється, — час. А ми живі, нам треба по­спішати (Л. К). 14. Заметемо вогнем любові межі, Перейдемо убрід бурхливі води, Щоб взяти повно все, що нам належить, І злитись знову зі своїм народом (О. Т). 15. Дивлюсь у воду — місяць у воді сміється {О. Довж). 16. На білу гречку впали роси, Веселі бджоли одгули, Замовкло поле стоголосе В обіймах зо­лотої мли (М. Р). 17. Говоріть, кричіть, щоб всі узнали, Втями­ли нарешті до пуття: Смертні вам безсмертя дарували, Смерт­ні вам продовжили життя (В. Сим.). 18. Кучерявилися верби, зеленіли трави, лежали лагідні поля (Я. 3). 19. Я заплющую очі: чи не сниться мені? (В. Д.). 20. Заходить ніч — сонце давно зайшло (В. Коз.). 21. Та що б я не бачив, і що б не знайшов, І де б я не був, і куди б не пішов, А серце і думка — у рідних степах ІД. Б.).

Вправа 153. Визначте засоби поєднання предикативних частин склад­носурядних речень (сполучники сурядності, інтонація, співвідношення ви­дових, часових і способових форм дієслів-присудків усіх компонентів складносурядного речення; займенники і спільні члени речення або спільні слова; порядок предикативних частин).

1. В мовчанні вод пригнічено веселих Застигли зорі на хо­лоднім дні — І озеро нагадує мені Великий таємничий келих. 2. Десь вітер грає на віолончелі, Морозні пальці приклада до скла, І ти одна в зажуреній оселі Замріяно схилилась до сто­ла. 3.1 озвалися долини Гомоном знайомим, І упала на коліна Тиша перед громом (З те. В. Симоненка). 4. Віє холодом ран­нім — І лелеченькам тоскно. 5. На блакитному вітрі Клени дзво­нять янтарні, І сльозою на соснах журавлине — прощай. 6. Поет приходить до народу, А до поета—люди йдуть. 7. А сад розрос­тається кронами ввись, І яблука пахнуть медові (3 те. Я. Півто-рацької). 8. Все менше і менше на вікнах казок, І кольору мен­ше стає голубого ІЛ. Т.). 9. Тоскний тріск у порожнім лісі, І пташиний колючий свист ІВ. Ст.). 10. А ранок стрівав їх холодним дощем, І плакав десь вітер в саду за кущем (О. О). 11. Скоро ходором заходить щирим злотом кута брама Лісу, пралісу, узлісся — і розтане благовість (Я. Ст). 12.1 розійдеться та хмара, І біля віконця Ми у своїй рідній хаті Діждемося сон­ця... {М. Верб). 13. І чітко тоді строчили кулемети й гаркали залпи (А. Г). 14. Десь у сутінках зітхнула мати і дітвора за­скиглила (А. Г). 15. Забреду в ці сніги — і душею нараз охоло­ну ІД. Т). 16. Або глибина відзначається, або зелене жабурин­ня укрило чисте дно (Я. М.). 17. Чекає юність знов біля воріт, а я ж дитинству йду екзамени здавати (Г. Митюк). 18. Сірий осінній ранок куривсь дрібною мжичкою, а в ній пливли, наче напівзабуті казки, дерева, поле, оселі (М. К). 19. Це було друге життя, і, мабуть, воно не давало йому розслабитись ІЮ. М).

Вправа 154. Поясніть, як слід розуміти твердження «Предикативні час­тини складносурядного речення є рівнозначними». Доведіть на прикла­дах з попередньої вправи та на власних прикладах.

Вправа 155. Класифікуйте подані речення. Що береться за основу кла­сифікації складносурядних речень?

1.1 знов цвітуть черешні, і зеленіє луг (М. Д.-Х.). 2. А вітер ховає слова, рве прямо біля порога і штовхає мене в сіни; а кру­па, як тертушкою, — по ногах, по ногах... (Гр. T.). 3. Мати ту­жила і рвалася, а на полу в куточку кричали діти (А. Г.). 4. У вестибюлі затишно й прохолодно, а там надворі пашіє спека (О. Г.). 5. Ще ранок диха прохолодою, Від сну підводиться трава, Та вже за першою підводою Шляхом куриться курява (А. М.). 6. Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї зби­тись у гурті (Л. У.). 7. Кругом широколистії тополі, А там і ліс, і ліс, і поле, І сині гори за Дніпром (Т. Ш.). 8. Ім'я співака зна­ють у всіх куточках нашої Батьківщини, та й за кордоном ба­гато людей зачаровані українською піснею (О. Біл.). 9. В про­вулках, поміж тинами, клубочилася темрява, але небо було світле і зоряне (Гр. T.). 10. Били блискавки ще тривогу, Розти­наючи небосхил, І веселка тобі під ноги Опустилась, чудна, без сил (В. Сим.). 11. Ми чуємо тебе, Кобзарю, і голос твій нам душі окриля (В. Сим.). 12. Чи комиш впаде в око, чи дим тріпоче в повітрі (А. М.). 13. То пронесеться над болотом чайка, то промайне бистрий чибіс і грудкою впаде в ситу землю (А. Ш.). 14. Нас ні бурі не скосили, Ані шторми не взяли (П. T.). 15. То не риба в морі розгулялась, То не пави в небеса знялися (M. P.). 16. Або перемогу здобути, або вдома не бути (H. me.). 17. Ме­лодія була проста, проте Лесі довелося чимало потруди­тися... (М. О.).

Вправа 156. Перепишіть речення, підкреслюючи сполучники. Визначте семантико-синтаксичні відношення між їх предикативними частинами.

1. Заграв юний баяніст, а далі все завихрилося, змішалося (/. Ц.). 2. Щось наче свердлить там небо, наче струже метал, а вниз спадають тільки дрібні, просіяні згуки (M. К.). 3. На воді лежали широкі темно-зелені листки латаття, а поміж них жовті­ли голівки лілей (Д. T.). 4. Шпаки — то імітатори веселі; То іволга у пісні їх дзвенить, То хлопчик, друзів кличучи, свис­тить, То соловейко розсипає трелі, То колесо немазане скри­пить (M. P.). 5. Порожні засіки Гарно налаштуєм, Ще й сусід своїх насущним Хлібом нагодуєм (П. К.). 6. Кожна пелюсточ­ка була окремо від інших, але всі разом вони утворювали таку дивовижну гармонію форм і фарб... (Д. T.). 1. А навколо гречки вже покошено, і біло-жовті присадкуваті ожереди двома веле­тенськими крижинами застигли на яскравій стерні (Є. Гуц.).

8. Дорога була слизька, і сани йшли в затоки (М. К.). 9. Ва­силько вйокнув на коні, і вони побігли підтюпцем (М. К.). 10. Та ось ріка завернула вбік, і течія одразу стала посилюватися (Я. Б.). 11. Ні в березні води, ні в квітні трави (Н. те.). 12. І серцю дано не бідніти, і думам не дано всихать (М. С). 13. Ви помиляєтесь зовсім, або я вас не розумію (О. Коб.). 14. Або наші очі звикнуть до темряви, або ми нічого не побачимо (А. X.).

15. Я підвів голову, й раптовий дрож пронизав мене (Є. Гуц.).

16. Сонце зійшло, а відблиски неба ще живуть на стрілчастих блискучих ракетах (О. Г.).

Вправа 157. Перепишіть речення, вставляючи розділові знаки, поясніть їх уживання. Підкресліть сполучники сурядності, з'ясуйте, в яких випадках вони сполучають предикативні частини складного речення, а в яких — однорідні члени.

1. Чи то так сонечко сіяло Чи так мені чого було! (Т. 777.). 2. Ми в тебе в домі тільки бути смієм а жити нам не можна (Л. У). 3. А літа, хто ж їх відає, чи вони вийшли чи вони не вийшли? (Л. У.). 4. Я до неї і звідтіль і звідсіль а вона тільки було спідню губу копилить (/. Н.-Л.). 5. В здоровому тілі здо­рова душа Та часто буває не варта гроша (7. Ф.). 6. Сей за нею у тропу точиться а той знов збоку поглядом забирає (М. В.). 7. Віконниці, бачте, позакривані: ні сонце у вічі не лізе ні мухи не кусають, от ми й заспались (О. Стор.). 8. Старшина роз­сердився. Вони затялися і він не з клоччя (М. К.). 9. Я краще кози доїтиму а не їстиму його хліба (А/. К.). 10. Баба Оксана була під літами та ще кріпка собі жінка (Б. Г.). 11. То він по­спішає в Білоцерківку то ловить себе на думці, що весь час думає про Бабаї (М. Ч.). 12. Живіт товстий а лоб пустий (А/. Ном.). 13. Крихти й уламки хліба ніколи не викидали а віддавали птиці чи худобі (Укр. мин.). 14. Гості, як виявилось, були не тільки шумливі але й надміру цікаві (С. Баб.). 15. Ці маленькі славні гарматки можна було бачити то в обвалено­му під'їзді то вони, причаївшись, визирали з вікна підвалу то стрибали по брухту вздовж вузької вулиці (О. Г.). 16. Майор лаявся проте злості не чулося в його словах (О. Г.). 17. На футбольний матч зійшлися не тільки яснозорівці а й молодь з сусідніх колгоспів (В. Мин.). 18. Багато ми пережили за ці роки та ніякі чорні сили не збили нас з обраного шляху (7. Ц.). 19. Чи так, до слова, сказав це Корнюша чи навмисне кинув тінь на Любу (М. С). 20. Долітала безладна луна канонади від недале­кого Чопу але це було вже конання смертельно пораненого звіра (С. С.). 21. Вік короткий, треба жить! Хай гуде земля під нами й Січа кипенем кипить (Я. 77/.). 22. Нема речей непізнан­них а є лише досі ще не пізнані (М. Р.). 23. Якесь слово висіло в неї на губах проте зів'яло несказане (С. Туд.). 24. Минуло п'ять років і Корній господар (У. С). 25. Нова весна і молодість нова (С. Черк.). 26. Гарячий день і враз достигне жито і доп'яніють обважнілі грона (О. T.). 21. І хтось простий сопілкою у полі дзвінке срібло піснями розсипає а я різьблю свої сонети в тиші (Б. К.). 28. А в лісі співають солов'ї і хтось раз у раз заливається сміхом (Г. Ж.). 29. Литовські князі прагнули не тільки якнай­більше зідрати із київських ремісників але й задушити у них будь-яке прагнення до вільного життя (Підр.). ЗО. Ні деревця ніде ні доріг ні людського житла (О. Г.). 31. А в тих тернах або ж великий концерт або ж окружне змагання або ж і весілля со­лов'їне (В. Коз.). 32. Земля моя м'яка і добра і люди в ній з м'я­ким серцем (П. 3.).

Вправа 158. Перепишіть речення, вставляючи, де потрібно, розділові знаки. Поясніть, у яких випадках у складносурядних реченнях не ставиться кома.

1. Скоро проліски з-під снігу Глянуть синіми очима І повіє теплий вітер Над розкованим Дніпром (В. Сос). 2. Тієї весни рано прокинувся ліс і недовго дрімали дуби (В. Куч.). 3. Так по зимі приходять весни І по грозі сіяє синь (В. Сос.). 4. Хай доб­ром красується засіяна нива і не марнується хліборобська доля вітрами бита дощами омита (/. Пільг.). 5. Зрідка пробіжить тут заєць або спиниться на кручі вовк {А. Ш.). 6. Де-не-де біля вирв синіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (M. К.).

7. Часом на цій вересневій сині вилитими дзвіночками коли­халися грона жолудів або виділявся обрис пташини (M. К.).

8. Коли він торкався смичком до струн скрипки все на світі зни­кало і залишалася тільки музика (В. Соб.). 9. На селі хутенько як сонечко закотилось помовкли голоси й рух усякий завмер (М. В.). 10. Тільки що Марія розпалила в печі й приставила гор­щики у вікнах замиготіла чорна смушева шапка й блиснули чорні брови (/. Н.-Л). 11. Коли із-за хмари виглянуло сонце все навколо засяяло і на обличчях усіх з'явилися усмішки (А. Г.). 12. Тиша і грім (В. Сим.). 13. Жовте листя на вітах тремтить і летять журавлі у небо (В. Лаз.). 14. Надходить вечір і за столом збирається родина (В. Скурат.). 15. Основою вінка є волошки а поміж ними вплітають квітучий любисток (М. Кр.). 16. Ідеш по грузькому піску а з обох боків над тобою здибилися білі пахучі хвилі (Є. Гуц.). 17. Ця техніка і досі є улюбленою в Петриківці, але барвниками стали акварель і гуаш (О. Варк.). 18. Взимку або вони ідуть на вечорниці або дівчата до них при­ходять {О. Вороп.).

Вправа 159. Побудуйте невеличкий зв'язний текст, використовуючи складносурядні речення з різними сполучниками. Речення складіть і з комою на межі предикативних частин, і без неї. Поясніть поставлені роз­ділові знаки.

Вправа 160. За наведеними початками утворіть речення таким чином, щоб перше було простим реченням з однорідними членами, друге — склад­носурядним зі сполучником і, третє — складносурядним зі сполучником а, або, але. Поясніть семантико-синтаксичні відношення між компонен­тами речень.

Зразок: Птахи прилетіли з вирію... 1. Птахи прилетіли з вирію і почали вити гнізда. 2. Птахи прилетіли з вирію, і перед ними постали нові клопоти. 3. Птахи прилетіли з вирію, але сади ще були засипані снігом.

1. Студент виконав завдання... 2. Дівчина вишила рушник... 3. Сонце уже заходило... 4. Пролунав дзвоник... 5. Ми йшли вузенькою стежкою... 6. Відкрилися захмарені гори... 7. Бла­китне повітря струмувало над зеленими вершинами...

Вправа 161. Побудуйте складносурядні речення за такими схемами:

, і , і; не тільки , а й ; , та й ; , ще й ; .

тобто ; зате ; , а ; не тільки , але й; чи , чи ;

або , або ; ані , ані ; ні , ні .

Вправа 162. Виконайте повний синтаксичний аналіз складносурядних речень з такою схемою:

1. Речення.

2. Зі скількох предикативних частин складається? Назвіть їх. До відкри­тої чи закритої структури належить?

3. Засоби зв'язку предикативних частин.

4. Семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами.

5. Аналіз кожної предикативної частини як простого речення.

6. Розділові знаки.

7. Графічна схема речення.

1. Молодим витязем звівся Василь Симоненко у нашій поезії, і так виразно чуємо його свіжий, мажорний, бадьорий голос (О. Г.). 2. Дід був щасливий з дітьми, а діти були щасливі з ним (Б. Г.). 3. Жінка-берегиня стоїть у витоках життя, і вона це життя плекає, зміцнює (В. Супр.). 4. Або гори Карпати сповиті в синяві мряки, або непроглядні густі проліски синіють здалека (О. К).

Вправа 163. Прочитайте текст, визначте у ньому складнопідрядні ре­чення, поясніть характер підрядного зв'язку.

Коли ми йшли удвох з тобою Вузькою стежкою по полю, Я гладив золоте колосся, Як гладить милому волосся Щаслива, ніжна наречена... А ти ішла поперед мене, Моя струнка, солодка згубо, — І я помітив, як ти грубо Топтала колоски пшениці,

Що нахилились до землиці. Немов траву безплідну, дику Топтала і не чула крику Тих колосочків. Без оглядки

Ти йшла собі, а в мене —

згадки

Про те, як на чужому полі Збирав я нишком колосочки

В поділ дитячої сорочки. О, я хотів тобі сказати, Що те колоссячко вусате — То невсипущий труд

мозільний, То молодим калач весільний, То для дітей пахуча булка, То хліб, що матінка-гуцулка

З долівки вчила піднімати, Як батька в руку цілувати; Та я змовчав. Я йшов покірно, Бо я любив тебе надмірно, Але мені тоді здалося, Що то не золоте колосся, Що то любов мою безмежну Стоптали так необережно.

Д. Павличко

Вправа 164. Розмежуйте складнопідрядні і складносурядні речення. Доведіть, що сполучники чи сполучні слова у складнопідрядних речен­нях належать тільки підрядній частині, а в складносурядних перебувають між предикативними одиницями, не належачи жодній з них.

1. Що мені з того, що сонце весняне дивно засяє в проміннях ясних. 2. В провалля розпачу, де плив я без весла, знов ти при­йшла. 3. Коли на крилах хмари злотні На землю вечір при­несуть, Вони летять на верхогір'я І там солодкий спокій п'ють. 4. І все, що в'язало ще вчора Мене з цілим світом ясним, Од­ним ти ударом розбила І знищила словом одним (3 те. О. Оле­ся). 5. Та сніжинка вже проліском стала — Сподіванням на­дії відталим І любов, що повік не згоря. 6. Живи, людино! Ти єдина мить, яка у всьому Всесвіті найкраща. 7. На родинний поріг воскреснути Ти вертав, хоч і даль, і сніг (3 те. Н. Пів-торацької). 8. Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе. 9. Ще в дитинстві я ходив у трави, В гомінливі трепетні ліси, Де дуби мовчали величаво У краплинках ранньої роси. 10. Понеси мене на крилах, Радосте моя, Де на пагорбах і схилах Сонця течія (3 те. В. Симоненка). 11. Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав... (Л. У). 12. Ча­сом на цій вересневій сині вилитими дзвіночками колихалися грона жолудів або виділявся обрис пташини (М. К.). 13. Зем­ля не може жити без сонця, а людина — без щастя (М. С). 14.1 Пенелопа Одіссея жде, І Ярославна у Путивлі тужить, Мені ж бентежать серце молоде Оті, що споконвіку йшли за мужем (С. Л.). 15. Вірші линуть із серця у світ, наче з лука оперені стріли... (П. Р.). 16. Я з Яковом прямувала на північ, а наші друзі — на схід (Ю. 3.). 17. Люди орють землю, а літа — душу (М. С).

Вправа 165. Перепишіть речення, визначте, до чого відноситься підряд­на частина у кожному з них. Назвіть речення розчленованої і нерозчле-нованої структури. Відповідь обгрунтуйте.

1. Не можна так мислити і жити, коли земля пахне торішніми травами і молодою м'ятою, вічністю і миттю (Гр. Т.). 2.1 куди не гляну, видно скрізь — зима господарює (Д. Луц.). 3. Сумую знов за невідомим, що завжди манить далиною (Я. В). 4. Зне­нацька блиснуло таке сліпуче сонце, що хлоп'ята примружи­лися (О. Довж.). 5. Я син землі, що родить хліб і мрію (Д. П.). 6. Такі хащі в тім лісі, що ні пройти, ні проїхати (Л. Т.). 7. Нав­коло стояла така тиша, що чути було золотий дзвін переджнив-ності. 8. А була ж у мене одна пригода, про яку й досі нікому не казав. 9.1 здається мені, що минувши потемнілі вітряки, я вхо­джу в синє крайнебо. 10. Жаль, що так мало у нього бійців (З те. М. Стельмаха). 11. Міста ми бачили, де котиться з узбіч хвиля­стий виноград (А/. Р.). 12.1 в мріях ввижалась їм казка ясна, де квіти не в'януть, де вічна весна. 13. Твої очі -— тихий вечір, Що спускається безгучно, Несучи на землю спокій На своїх срібля­стих крилах. Твої очі — сизі хмари, Крізь які у день похмурий Пробивається проміння Твого серця золотого (3 те. О. Олеся).

14. Пробач, що я не вберегла тебе від сліз у цьому світі (Я. Я.).

15. Всі ці дні, що він уже вдома, мати тільки ним і живе. 16. Вчу­лось, наче десь коні крізь вітер озвалися з темряви. 17. З око­лиці села видно, як далі, у бік річки, лютує стихія (3 те. О. Гон-чара). 18. Хто садить дерево, благословен! Благословен, хто ви­копав криницю (А/. Р.). 19.1 хто в хвилини ті гадати міг, Що це згасає наша ніч остання (Л. 17.).

Вправа 166. Визначте структурні та семантичні типи складнопідрядних речень. Назвіть і схарактеризуйте сполучні засоби. Чи завжди семантика сполучного засобу відповідає семантиці підрядної частини?

1. На березі хвилястої Десни, Де білі піски й дерева зелені, Де слід віків одкопували вчені, Стояло місто, оповите в сни (А/. Р.). 2. Вони пішли до ставу, де лунко серед ночі шумів потік і де здалеку було видно покроплене відблисками вогнів плесо (С. С). 3. Дівчинці спало на думку, що такими зграйками синиці літають по лісу тільки восени (О. Д.). 4. Першою думкою в Ос­тапа було довідатись, де вони (А/. К.). 5. Маковей не розібрав, хто перший дав цю команду (О. Г.). 6. Я пам'ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом (А/. С). 7. Він і не постеріг, що коні звернули з дороги і побігли праворуч (А/. К.). 8. В селі не бачили й не чули, де вона поділась (Т. Ш.). 9. А ще я люблю, коли з лісу несподівано вигулькне хатина. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка. І люблю во­сени по коліна ходити в листі, коли так гарно червоніє калина (А/. С). 10. Найстрашніше, мабуть, тільки тиша карає, Коли поруч з тобою повзе по житті (В. Сим.). 11. Коли ти любиш рідний край, радій, співай! (Я. В.). 12. Коли в огонь живої мови Чуття святого надаси, Ти станеш лицарем краси, І визволення, і любові (Я. В.). 13. І страшно так мені, о мила, щоб ранок з

вечором не зливсь. 14. Ти почнеш казати, як на струнах грати. 15. Не беріть із зеленого лугу верби Ні на жовті піски, ні на скелі, Бо зів'яне вона від жаги і журби По зеленому лузі в пус­телі... 16. Не жди докорів і погріз, Ні зайвих слів, ні зайвих сліз, Бо я їх всі в собі спалю, Бо я люблю тебе, люблю. 17. Покинь журбу, не плач, що розлюбила. 18. Які б то звуки розіткнулись, Коли б ви дивних струн торкнулись. 19.1 що орел, коли його орлина зграя Не рве з землі в блакить ясного дня. 20. А море і сердиться, й лає вітри, Що нишком його підслухають згори. 21 Єсть дивні лілеї, що вранці родившись, надвечір уже умира­ють (З те. О. Олеся).

Вправа 167. Перепишіть складнопідрядні речення, визначте в них го­ловну і підрядну частини. Підкресліть сполучні засоби. Усно схарактери­зуйте вказівні слова: їх морфологічне вираження, якими членами речення виступають, з якими словами у головній частині співвідносяться. Назвіть структурно-семантичні типи цих речень.

1. Славен той, кого назвали другом (Я. Я.). 2. Той господар в просторі безмежному, Хто душею відрікся меж (В. Сим).

3. Там, де пахощі ріки і рути, Все життя старий поверне зміст.

4. За все, чим жив і буду жити, Я віддавав свої пісні. 5. Власним щастям можна вбити душу так, як не вб'є її спільне горе (3 те. Л. Первомайського). 6. Наскільки вчорашній лист твій звеселив мене, настільки нинішній засмутив (А/. К.). 7. Де рух, там і твор­че натхнення {Д. Л.). 8. Я той, хто хліб, а не полову сіє. 9. А злива так само почала відходити, як і надійшла. 10. Усе було так, як і багато років тому. 11. А дощ тріщить так, що аж ліс гуде. 12. Кисіль поморщився і так провів рукою, наче хотів одігнати від себе сміх. 13. У грудні вдарили такі морози, що тріскалися дерева (3 те. М. Стельмаха). 14. Які діла, така і на­города (Л. У). 15. Море так невинно голубіє над стінами скель і так світить ласкаво, що аж каміння сміється (А/. К.). 16. За довгий гарячий день сонце наплавило стільки золота, що воно затопило увесь захід — землю, обрій, хмари (Ю. 3.). 17. Там, де ми танки водили, жалібні я склав пісні (О. О.). 18. По дворах понавертало такі кучугури, що страшно дивитись (Я. А/.). 19. Може, в цю замріяну годину, Коли місяць жевріє в сні­гу, Ти з хатинки йдеш на верховину Зустрічати згадку дорогу (Я. В.). 20. Де плачуть, там немає вже краси (Я. Г.). 21. Там, де в осінній мряці линяли будяки, розцвітали купчасті троянди (В. Бабл.). 22. Він так любив гриміти, Що аж тремтів, що аж горів На трави і на квіти (А/. Вінгр.). 23. Так, сердешний, за-неміг, ніби ніс він збіжжя міх (Д. П.). 24. Та тільки обережнень-ка така, що й квітки не зачепить (В. Т.).

Вправа 168. Згрупуйте означальні речення так, щоб підрядна частина у них стосувалася: іменника; іменника із займенниковим означенням;

8 Сучасна українська мова

209

субстантивованого слова; займенника у ролі іменника. Назвіть різнови­ди складнопідрядних означальних речень, схарактеризуйте сполучні за­соби. Поставте пропущені розділові знаки.

1.0 ні не можна забути юність і все те прекрасне що лишило­ся на все життя (А. Ш.). 2. У безсмертя обернулося те що без­смертям і було (А/. Р.). 3. Матері народили синів можливо тих які не знатимуть страхіть і завірюх війни не знатимуть кривди (А/. С). 4. Доля дала йому до рук такий «життєвий матеріал» що він як справжній художник не міг обійти його і не відтвори­ти. 5. Попав у такі обставини і зніс сам такі муки бачив на власні очі такі падіння такі високості піднесень безсмертного людсько­го духу що їх міг бачити і відчувати далеко й далеко не кожен митець. 6. Він зустрівся з таким про що мусило потім довідати­ся і не забувати ціле людство (З те. В. Козаченка). 7. Свіжі тра­диції волі такі свіжі що часом трудно було відрізнити сьогодні од вчора (А/. К.). 8.1 весь ефір звучав новою музикою, якої ще не відало життя (О. Довж.). 9.1 тепер стає чутнішою мова роси, напівроздягнутих дерев і постарілих соняшників, що вже не тягнуться ні до сонця, ні до зірок (А/. С). 10. Стоїть навкруг блаженна тиша, Яку душа так довго жде (В. К.). 11. Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу (Л. К.).

Вправа 169. Перепишіть присубстантивно-атрибутивні складнопід­рядні речення. Визначте серед них власне атрибутивні й атрибутивно-поширювальні. Підкресліть сполучні засоби, схарактеризуйте їх.

1. Біля кринички дорога розходиться двома чорними рукава­ми, що охоплюють велике, з непересохлими плесами, болото (М. С). 2. Життя, яке важко вмістити навіть у кілька книг (І. Я.).

3. Прислухаєшся до того співу і відчуваєш гомін степу, його нескінченну пісню, що вічно хвилює душу хлібороба (О. Г.).

4. Не тріпоче листя на одинокій вдовиці-вербі, що завмерла над холодною безоднею (В. Р.). 5. Сім'ї у нас такої нема і не було, Де б слави бойової проміння не лягло (А/. Р.). 6. Яз тих країв, де над Дніпром Цвітуть, шумлять гаї, Де з дня народження мені співали солов'ї (А/. Я.). 7. Сталося це надвечір одного з днів, коли вони кружляли по горах (Я. 3.). 8. Тут я зробив пер­ші кроки по землі, вбирав у серце ніжність колискової, що співає мати, чув батькові напутні слова (Я. Гур.). 9. Його поло­нили розумні й сильні люди, які знайшли таке місце для свого поселення (О. Ч.). 10. Я знову скучив за тобою, Чудесне море, де не раз Я слухав мірний шум прибою У надвечірній тихий час (С. К.). 11. Із днів дитинства чомусь найбільше врізалися в пам'ять весняні дні, коли в селах починають цвісти вишні (Я. Гур.).

Вправа 170. Перепишіть складнопідрядні речення, визначте серед них присубстантивно-атрибутивні, займенниково-співвідносні і з'ясувальні. Вкажіть обов'язковість — необов'язковість підрядної частини у кожно­му з них. Проаналізуйте сполучні засоби. З'ясуйте, в яких випадках що виступає сполучником, а в яких — сполучним словом, назвіть критерії їх розмежування.

1. Настрій у нього був такий, що він хотів обняти весь світ (О. Д.). 2. Народ, що вільним став, нікому не зломити (В. Сос). 3. Вирування водяної бурі відтворено з такою силою реально­го відчуття, що ти, здається, не тільки бачиш, а й чуєш її неса­мовите ревище (Я. Б.). 4. Зникла добра шептуха бабуся-верба, яка навівала стільки казок (В. Р.). 5. Слово — ще раз повто­рюю — це очі, що бачать красу (В. С). 6. Не одна юна полтав­чанка замилується о цій порі першим вишневим цвітом, що вже оповиває всю околицю, мов фата весільна (О. Г.). 7. Корній і не помітив, як ці сміливі рожеві хмаринки, що ринули на бій з нічним мороком, посвітлішали (А. X.). 8. То найперше бачення світу, яке запам'яталося йому в житті (/. Я.). 9. Нічого, що в повітрі осінь, що відходять жовтогарячі заметілі і скоро на зміну золотій віхолі закружляє біла (/. Я.). 10. Під іскристим півднем зелено шумить Великий шлях, упираючись широким, туго на­тягнутим луком у високі жита, що вже заквітували на все поле (М. С). 11. Я славлю життя людей, що діють навколо мене, і своє життя (О. Довж.). 12.1 здається мені, що я входжу в синє небо, беру з нього свою зірку та й навпростець полями по­спішаю в село (М. С).

Вправа 171. Запишіть з'ясувальні складнопідрядні речення. Визначте, до яких слів відноситься з'ясувальна частина, якими сполучними засоба­ми поєднана з головною.

■•vi. Збагнув тільки, що Київ безконечний, пишний, запамо­рочливий, таємний (Я. 3.). 2. Він сказав, що саме сила волі і бажання виграти часто дають змогу слабшим перемагати силь­ніших (В. Соб.). 3. Буває, що людині в ім'я вирішення спіль­ного для багатьох людей завдання доводиться зазнати тяжких страждань, не отримуючи навзамін (в нагороду) радості, щастя (В. Пек.). 4. Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри (М. К.). 5. Книга вчить, як на світі жить (Я. те.). 6. Я простягаю руки, беру в жменю кілька колосків і почуваю, як тіло моє наливається земною силою ІД. Т.). 7. Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую тобі (/. Я.). 8. Ви навіть і не підозрювали, що у вашому селі стільки криниць (Є. Гуц.). 9. Ніколи не думайте, що ви уже все знаєте (І. Я). 10. Він владним рухом показує, що тут буде спорудже­но місто {О. Ч.). 11. Люблю, коли в вікно розкрите Шумлять безжурно дерева {В. Сос). 12. Лук і стріли свідчать, що братам доводиться відбивати наступ ворогів (О. Ч.). 13. Ніколи я не знав, що так люблю... (М. Р.). 14. Ніколи я не знав, як тяжко жить без солов'я (Л/. Р.). 15. Догадався, чому єхидно захихикав сусіда вслід (В. Сим.). 16. Я знаю, знаю, що не мови людей на світі поділили на злих і добрих (Д. П.).

Вправа 172. Перепишіть складнопідрядні речення, визначте серед них займенниково-співвідносні та з'ясувальні. Підкресліть слова, до яких відноситься підрядна частина, та сполучні засоби, схарактеризуйте їх.

1. В зів'ялих листочках хто може вгадати Красу всю зеленого гаю? Хто знає, який я чуття скарб багатий В ці вбогії вірші вкла­даю? (/. Ф.). 2. Я буду щасливим і задоволеним лише тоді, коли щасливим і задоволеним буде мій народ. Я буду щасливий тільки від самої думки про те, що віддам життя за мій народ, Батьків­щину, свої переконання (В. Коз.). 3. Треба пам'ятати, що дали­на чи близина у селянина залежить від того, чи він ходить, чи він їздить (В. В.). 4. Хвала тому, хто людям у приполі Несе сло­ва, подібні хлібу й солі, І співи, гідні слави сіяча! (М. Р.). 5. Куди не лягає худоба, туди й людині краще не йти (К. М.). 6. Не забу­ло серце ще й понині, Що тут стояв мого дитинства дім (А. П.).

Вправа 173. Визначте структурно-семантичні типи речень. У яких з них предикативні частини поєднуються сполучниками, а в яких — спо­лучними словами? Відповідь обґрунтуйте.

1. Окрім краси суму, що промовляє до людського серця, верба дарує багато корисного (Л. Павл.). 2. Ось уже понад 15 століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір'ю міст руських» (Р. Р.). 3. Мабуть, ото й буде ідеальне суспільство майбутньо­го, коли потребою для кожної людини стане робити для інших тільки щось добре, приємне, корисне, може, навіть саможер­товне (О. Г.). 4. Сонце тільки-тільки виглядало з-за якогось ліска, що темнів по краєвиду тоненькою смужкою (В. В.). 5. Пречиста блакить ясніє у безмірній високості України, як пра­ведна душа народу (Я. Г.). 6. О, сором мовчки гинути й страж­дати, Як маєм у руках хоч заржавілий меч (Л. У.). 7. Хочеться дивитись, як сонечко сяє, Хочеться послухать, як море заграє (Т. Ш.). 8. Ходив чумак до голубого Дону, де давній предок умочив шолом (М. Р.). 9 Яка це добра і світла година, коли село йде на Великдень до церкви (Я. Г.). 10. Глянь, як сяють срібні води... 11. Сам я бачив, як гриміли сірі камені в яри. 12.1 часом чує ліс в пітьмі нічній, Як десь на кобзі золотій струна застигне і порветься (3 те. О. Олеся).

Вправа 174. Випишіть речення розчленованої структури. З'ясуйте, до чого відносяться їх підрядні частини, підкресліть сполучні засоби, сха­рактеризуйте їх. Назвіть семантичні типи речень.

1. Придумати казку—діти мастаки. Найкраща ж та, що мама розказала. 2. Хто в полі дитинства свого не ходив — той мами­ну зраджував долю. 3.1 хто не вертався із дітьми сюди, До поля своєї вітчизни, Той душі дітей своїх не освятив І сам півдуші собі знищив (3 те. Я. Півторацької). 4. З жалем, з болем Понад полем Крик розноситься чаїний, Наче в давні дні безславні Плач рабині на чужині (Г. Ч.). 5. Хто сміється в той час, як повинно ридати, Той навік збожеволів давно {О. О.). 6. Там, де розлився сонцеграй в степи, в роздолля неозоре, Спинився запорізький край, уздрівши диво дивне — море. 7.1 щастя від того, як в па­м'яті встануть, немов явина, прикмети зеленої днини. 8. Посієм, сину, до схід сонця долю, Щоб вдень до столу був, як сонце, хліб (3 те. К. Чернышева). 9. Коли осокора зрубали, помер то­полиний вітер (Я. Я.). 10. В хаті повиднішало так, що по стелі стало чітко видно сині плями (Гр. Т.). 11. Пилипко бачив у вікно, як далі, сутінями, подалися вони на город і десь у бур'янах загу­билися (А. Г.). 12.1 хлопці мовчали, тривожно прислухалися, як билося сполохане село (А. Г.). 13. Дівчина цмокнула старого в щоку, після чого обернулася до бійців (О. Г.). 14.1 несуть мене по полю, де здобув я нашу волю, коні вороні (Я. В.). 15. Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літа­ти, Щоб вітер розносив луну (Л. У).

Вправа 175. Прочитайте речення. Визначте, чи всі вони належать до складнопідрядних з підрядними часу. Обгрунтуйте свою відповідь.

1. Коли ми обминаємо липовий шлях і опиняємось у долинці, нас оточує воркування струмків (М. С). 2. Так літував Іван у полонині, аж поки вона не спустіла (М. К.). 3. Як тільки смеркне і небо щільно укриє землю, далекий образ враз розцвітає чер­воним сяйвом (А. Г.). 4. Уже сонце потроху почало визбирува­ти росу, коли я доїхав до Якимівської загорожі (М. С). 5. Вона настане, та визвольна днина, Коли я поверну його тобі, Цей шмат землі твоєї, Україно (В. Бр.). 6. Любив гупання яблук в саду вечором у присмерку, коли падають вони несподівано нишком додолу в траву {О. Довж.). 7. Коли я погляд свій на небо зводжу, Нових зірок на ньому не шукаю (Л. У.). 8. Коли копають картоплю, Ключ угорі журавлиний Рідною мовою кли­че у невідомі краї. 9. Діти зібралися на своєму майданчику, як тільки пригріло сонечко. 10. Недовго ждать, коли степи примх­ливі Почують шум зелених лісосмуг (З те. О. Підсухи). 11. Хіба можлива дряглість для стратега? Чого ж поет, коли ідуть бої, Бере із допотопного ковчега І образи, й епітети свої (Я. Т.).

12. Та царські упадуть чертоги, І правда кривду спопелить, Коли навчиться люд убогий Громадою обух сталить (М. P.).

13. Розкуймо на зброю плуги! Що орать, — коли наше поле не вільне? (Л. У.). 14. Коли в людини є народ, тоді вона уже людина (Л. К.). 15. Благословен той день і час, Коли прослалась кили­мами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами... (М. Р.). 16. Найпрекрасніше слово — коли воно звучить природно... (Журн.). 16. Людині завжди краще і веселіше працюється, коли вона знає, що її праця приносить користь (І. Ц). 17. Коли не ко­валь, то й кліщів не погань (Я. те.). 18. Коли не тямиш, то й не берися (Я. те).

Вправа 176. Перепишіть складнопідрядні речення з підрядною части­ною часу, поділивши їх на дві групи: з відношенням одночасності і різно­часності. Назвіть засоби поєднання предикативних частин.

1. Мабуть, і криницю тоді ж викопано, коли хату зведено та тополю посаджено (Є. Гуц.). 2. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, Поти серце українське 3 панським не зживеться (Я. Кул.). 3. Не забудеш мене, поки віку твого, моя нене Вкраїно (Я. Кул.). 4. Людина сильна, поки вірить (І. Гол.). 5. Не заспокоїмось ми доти, аж поки з поля весь бур'ян не вирве­мо (Я. Т.). 6. Люблю цю тишу мрійну, вечорову, коли виходить місяць у діброву (/. Я). 7. Безмежні степи запорізькі. І не­вимовно чарівні вони прозорого ранку у пору зачину жнив, коли море колосся дорідного і дозрілого, стрічаючи сонце, ту­маниться червоним золотом (Я. Б.). 8. Я буду щасливим і задо­воленим лише тоді, коли щасливим і задоволеним буде мій на­род (В. Коз.). 9. Бринять живою радістю ліси, Як ранок спалах­не на небокраї, Як сонце огняне завісу піднімає Із їх первісної і чистої краси (В. Сим.). 10. Як тільки Харитя увійшла межи жита, гарний краєвид зник (М. К.). 11. Навесні, під час розливу, коли дніпровська вода поміж кучугурами добиралася до самої саги, Катратий рівчачки струмочками прокопував, травичку зелену прогортав, заманюючи весняну воду та рибу в сагу. 12. Сков­заючись і витягаючи один одного за руки, воїни перебирались через насип, аж доки знову темна пустеля залягла перед ними. 13. Як тільки кінчився артналіт, Хому викликали до командира полку (З те. О. Гончара). 14. В годину грізну Здолати нас не може навіть смерть, Допоки під ногами маєм твердь — Хоч острі­вець, хоч клаптичок Вітчизни {В. Бр.). 15. Коли ж гармати з-під узлісся У бубни вдарили свої, Ще дужче, ще дзвінкіш зайшлися У верховітті солов'ї (Л. Я). 16. Доки сонце зійде, роса очі виїсть (Я. те.).

Вправа 177. Перепишіть речення, поясніть розділові знаки. Визначте структурно-семантичні типи підрядних речень. З'ясуйте, в яких реченнях слово як є сполучником, а в яких — сполучним словом.

1. Немає в світі святішого почуття, як любов до Батьківщи­ни, вірність друзям (Я. Кол.). 2. А все було, як добрий тон ве­лить (М. Р.). 3.1 защеміло серце, як перед лихом щемить (М. С). 4. Є для душі щось наймиліше в світі, як тепла сніжність мами­них хустин (К. Ч.). 5. Дощ, як впав на зело, вже безсмертний, мов безсмертна напруженість рук (К. Ч.). 6. І крізь сльози ба­чив я, Як в журбі моїй тонули Море, небо і земля (О. О.). 7. Як тільки смеркне і чорне небо щільно укриє землю, далекий обрій враз розцвітає червоним сяйвом (М. К.). 8.1 задзвенів, як в бурю дзвенить бір, Метал могутньо змахнутих сокир (М. Б.). 9. Так яблуками пахне у хаті, як пахнуть хати тільки восени (М. Б.). 10.1 не хочу я іншої долі, як народу служити завжди (В. Сос).

11. Ви чуєте, як дзвонить колос у вікна по вечірніх зір! (М. Синг.).

12. В безсмертя не увійдеш, як не знайдеш броду, Щоб перебрес­ти через неправди боротьбу (77. Т.).

Вправа 178. Розмежуйте складнопідрядні речення з підрядними по­рівняльними частинами і речення з порівняльними зворотами. Мотивуй­те свій вибір.

1. Настала година, що вся Україна Заридала по Тарасу, як мала дитина (77. Кул.). 2. Бувають пісні, які відзвучать, відда-леніють і зникнуть, мов хмарина в далекому небі, залишивши по собі неясне почуття. 3. Високо над головою клубочиться Чумацький шлях, неначе по ньому проїхали возами-мажами чумаки, збивши в небі імлисту куряву. 4. І той хлопчик (не віриться, що то був ти) дзвінко сміється, неначе в густій кроні пахучого дерева озиваються сотні дзвіночків. 5. Тиха жура ллється з рояля, потім вона обертається на повів вітру, як бу­ває в хвилину передгроззя (З те. І. Цюпи). 6. Мистецтво було його життям, ділом, без якого не можна жити, як без повітря (В. Коз.). 7. Шануй учителя, як родителя (77. те.). 8. Два рядки білих хат попід горами біліють, неначе два рядки перлів на зе­леному поясі (7. Н.-Л.). 9. Сивина блищить у чорному чубі, наче озимина взялась інеєм на осінньому полі (Є. Гуц.). 10. З берега у воду зазирали, мов малі діти, кущі ліщини і верболозу (Д. Т.). 11. По ньому то сюди, то туди літали іскорки сонячного світу, то закручуючись у круги, то вистрибуючи одна поверх одної, як сніг у завірюху (77. М.). 12. Небо чисте, високе, ніби шнурком відбите від моря (ТО. 3.). 13. Кожної миті море ставало зовсім іншим, ніби хтось незримою рукою підливав у нього фарби (ТО. 3.). 14. Далі все більше та більше випливав з-за землі ши­рокий серп, мов хтось невідомий підсував з того боку гаряче іскристе коло (П. М.). 15. Все синє небо було засноване білим, як пух, легким, як шовкові нитки, павутинням (7. Н.-Л.). 16. Київ криється туманом голубим, як отчий дім (М. P.).

Вправа 179. Визначте семантичні типи обставинних складнопідряд­них речень, з'ясуйте особливості їх структури, схарактеризуйте семанти­ко-синтаксичні відношення між предикативними частинами, сполучні засоби. Поясніть розділові знаки.

1. Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали (М. К.). 2. Тяжко несемо через усю історію хрест своєї долі, бо і досі в складних боріннях здобуваємо собі на власній землі і рідну школу, і незалежну Україну (Я. Г.). 3. Воскреснемо, брати і сес­три, бо земля наша хоч і розп'ята на хресті історії, але свята (Я. Г.). 4. Якщо певне місце п'єси, фільму не працює на основ­ну думку, не поглиблює її, значить, воно працює проти неї, і його слід викинути (О. Довж.). 5. Любіть працю, бо в ній най­більше щастя (І. Багм.). 6. Дрімали й дерева густого лісопарку над кручею, не шуміли вітами, бо забарився десь пустун-вітер (А. X.). 7. Прощай, коли я не вернусь назад (Л. П.). 8.1 не люб­лю я двох облич, коли вони в одній людині (А. М.). 9. А я на березі мого Дніпра, Де слід ходи твоєї не загасне, Про зустріч нашу, про останню, мрію (Л. 77.). 10. Довкола могили земля стодоріжна, де спить невідомий солдат (77. В.). 11. Виходить, уже не мертвий ліс, бо лебеді принесли на своїх крилах весну і життя (М. С). 12. Я так боюся вітрів, бо вони тут страшні, особ­ливо осінні (М. ТС). 13. Коні водилися в нас різні, бо батько часто їх міняв на ярмарку (О. Довж.). 14. Пошли мені, Боже, хоч ворога, коли друга послати жаль {В. Сим.). 15. Ні, він рішуче має до нас симпатію, що видно з його обличчя (М. ТС.). 16. Дівчинка цмокну­ла старого в щоку, після чого обернулася до бійців, енергійно піднявши догори стиснутий кулачок (О. Г.). 17. Шевченкова поезія стала рідною мільйонам людей, що видно з численних перевидань його «Кобзаря» багатьма мовами світу (О. Г.).

Вправа 180. Перепишіть речення, вставляючи пропущені розділові зна­ки. Визначте межу між головною і підрядною частинами кожного речен­ня, схарактеризуйте сполучні засоби, назвіть семантичний тип підрядних речень.

1. Літо тихе з полів зайшло в село, постояло біля кожного тину, городу та й взялося до свого ділечка щоб усе росло, роди­ло (М. С). 2. Щоб зовсім прогнати сон і підбадьоритись трохи я почав уявляти собі нових хазяїв (М. ТС.). 3.1 вже не лишилося в старого дуба сили щоб вистояти проти вітру, і він зломився біля самої землі і впав, тяжко зітхнувши (Т7. 3.). 4. Одного по­гляду було досить щоб збагнути трагедію, яка розігралася тут під час бурі (77. 3.). 5.1 знову поспішав у поле Щоб нам подару­вати добрий сплав Землі і сонця, розуму і праці (Д. Луц.). 6. На те коня кують щоб не спотикався (77. те.). 7. Мені потрібні зустрічі з народом з моїми людьми аби помножити себе свої думки і почуття братаючись думками і почуттями з іншими (О. Довж.). 8. Докласти треба руки мозолясті Щоб красувався вбогий переліг Нечувано багатим урожаєм (М. P.). 9. Щоб при­йшло на землю сподіване щастя треба великої праці (М. К.).

10. Тут треба оглядатись добре щоб не оступитися (О. Г.). 11. Де­рева необхідно постійно обрізати для того щоб вони краще пло­доносили (Журн.). 12. Для того щоб правильно розв'язати за­дачу її необхідно зрозуміти (Підр.). 12. Для того щоб багато знати треба багато читати (Я. те.).

Вправа 181. Перепишіть речення. Підкресліть і поясніть засоби зв'яз­ку між предикативними частинами. Перестановкою розділових знаків змініть речення так, щоб усі вони належали до одного структурно-семан­тичного типу.

1. Робіть так, щоб усім було зручно, легко і приємно жити і бувати у вашій оселі (Журн.). 2. Влітку вишня ставала черво­ною від ягід, так що аж гнулася від багатого намиста (І. Я.). 3. Здоровенний дуб розлягся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним (М. К.). 4. Досить холодно, так що ми топимо уже грубки (Л. У). 5. І рости, і діяти нам треба Так, щоб аж гриміло з краю в край (Я. Т.). 6. Одного ра­зу приходить до мене Василько і, нічого не кажучи, все намага­ється стати так, щоб я звернув увагу на його кепку (О. К.). 7. На небі збиралися великі хмари, так що можна сподіватися дощу (Я. Р.). 8. Сидів у кущах, під густим кленом, так що йому було видно Десну аж до її коліна (О. Десн.). 9. Місяць, підводячись вгору, пірнає в загустілу хмару, так що видніється лише срібний край (М. С). 10. Хмари завирували, закипіли й тяжко рушили вперед, підминаючи під себе небо, опускаючись все нижче, так що на землі ставало все важче і важче дихати людям (Гр. Т.).

11. От Івашко підповз під самий буряк, так що й голови вже не видно (В. В). 12. Павутиною були переплутані дерева, так що проти сонця в перервах між стовбурами вона блищала тонкою, тремтячою сіткою (М. Жук). 13. Ручки туго позатягувані в пер­чатки, так що й пальців зігнути не можна (Я. М.).

Вправа 182. Перепишіть складнопідрядні речення. Визначте їх семан­тичний тип. Підкресліть засоби поєднання предикативних частин. Сха­рактеризуйте їх.

1. А цей спокійний, з уже сивуватим вусом чоловік, дарма що був родом не з Вовчугів, чимось привертав довіру (О. Г.). 2. Незважаючи на те що скло крихке, воно поки що є незамін­ним матеріалом для виготовлення спеціальних балонів, в яких зберігається ртуть (Журн.). 3. Підійшовши до неї, Дмитро, в той час як батько заборонив йому це робити, все ж таки при­вітався (М. С). 4. Дарма що стояло тихе, сонячне безвітря, ли­стя тріпотіло на деревах вздовж шляху (Ю. С). 5. Дарма що разом із клунками насіння вона кинула в порох свої колишні надії, вони тепер знову прохались до її серця (М. К.). 6. Незва­жаючи на те, що він був прикордонником не першого року служ­би, він так і не привчився бездумно висиджувати в секреті ви­значений йому час (Ю. 3.). 1. Дмитро, дарма що став ширшим у плечах і наче побільшав на зріст, легко зіскочив на ще пругку землю (М. С). 8. Незважаючи на таку рань, було вже зовсім тепло (О. Г.). 9. Україно! Ти для мене Диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо, горда і вродлива, 3 тебе дивуватися повік (В. Сим.). 10. А більш нічого я не знаю, Хоч я за це і пропадаю в далекій стороні (Т. НІ.). 11. Нехай там збирається гірша, страшніша негода, Нехай там узброїться в гостру, огненную зброю, Я вийду сама проти неї і стану — поміряєм силу (Л. У). 12. Хай мало в нас іще своїх звитяг, Та ми повинні про святе все — знать (В. М.). 13. Я долю цю нікому не віддам, Хоч, може, вдосталь нагорююсь з нею (Н. 77.). 14. Хай хвилі часу непе­рервні, Все ж в плин думок і почувань Ота злопомна ніч у червні Круту, різку поклала грань (А. К.).\5. Нехай зоря в світах таєм­них Не ллє вже сяйва й не живе. Та промінь ще в проміннях темних До нас з країв ясних надземних Ясною хвилею пливе (О. О.).

Вправа 183. Перепишіть речення. Поставте пропущені розділові зна­ки, поясніть їх уживання. Назвіть семантичні типи аналізованих речень, схарактеризуйте сполучні засоби.

1. Коли ж було хто стане біля лавки та сюди-туди розгляда то Трохим — без сорому казка—такого було і прожене (Г. К.-0.). 2. Щоб запобігти в неї ласки треба було безперестанку кадить перед нею фіміами лестощів (/. Н.-Л.). 3. Для Вас Єфросино Сидорівно я готовий познакомитись з вашими родичами хоч би й у десятому коліні хоч би вони й яблуками та медяниками торгували (7. Н.-Л.). 4. Не до пари голубоньці горобець Хоч який він прехороший молодець (Я. Г.). 5. Герман любив обіда­ти сам так щоб ніхто інший не сидів при його столі (/. Ф.). 6. Як ви їх розлучите то дочка плакатиме на вас а у вас одна дитина не годиться їй світ зав'язувати (А/. К). 7. Поки бряжчали ще тітчині карбованці було й за холодну воду не візьметься (М. ТС). 8. Ходить і вона по ярмарку мов гроші загубила (М. В.). 9. Хоть він і розумом і славою узяв над усіма да й йому не дають гетьма­нувати (77. Кул.). 10. Незважаючи на певний розвиток науко­вих знань українці навіть на початку XX ст. користувалися у повсякденному житті досвідом предків (Укр. мин.). 11. Діти так уминали пісну страву що аж за вухами лящало (А/. С). 12. Уся обстановка в хаті кружляла довкола нього бо дістав заворот голо­ви (Л. М.). 13. Тільки що стало на світ займатись заскрипіли залізні ворота під баштою (О. Стор.). 14. Через те що в лоб «тигра» не могла взяти його рушниця він стріляв по тих танках що йшли боком до нього (Л. П.). 15. Я б тебе, каже, і сватав коли б ти не крива (Г. Баре.). 16. У душі господарям лізуть щоб потім са­мим панувати (M. 3.). 17. Коли вже пообіцяв провірити то дійсно провірить (/. P.). 18. Коли приїхав до мене то кепкував над тобою (А/. Ч.).

Вправа 184. Побудуйте речення за такими моделями: хто... той, той... що, той... як, той... щоб, такий... як, так... наче, стільки... як, такий... що, стільки... щоб. Схарактеризуйте побудовані вами речення.

Вправа 185. Зробіть синтаксичний аналіз поданих речень за такою схемою: 1 ) довести, що речення складне; 2) з'ясувати тип складного ре­чення (складносурядне чи складнопідрядне); 3) у складнопідрядному вка­зати головну і підрядні частини, визначити структурно-семантичний тип речення; 4) у складносурядних визначити смислові відношення; 5) у кож­ному реченні пояснити розділові знаки, схарактеризувати засоби поєднан­ня предикативних частин.

1. Ходім туди, де явори високі Над воду гнуться з берегів, Де комишам сичать осоки Серед заквітчаних лугів. 2. У долині, поміж горами, Де розсипались хатки, На городі під чинарами Я угледів нагідки. 3. [Надіє] А схочеш знов мене віддать на глум людський, То підніми мене в краї ясні й таємні, І — звідти кинь в безодні темні, І об граніти їх розбий (3 те. О. Олеся). 4. На нашій високій палкій любові, на праці, на битві, на лагіднім нашім слові стоять Україні—допоки стоїть земля (/. Ж.). 5. Не­забаром з обох боків звелись справа круті, розмиті береги, з яких соковитими жилами звисало у воду і гуло від найменшо­го дотику міцне берестове коріння. 6. їхні крони, осяяні низь­ким місяцем, займаються червоним і тремтять, як полум'я на свічках. 7. Може, тому й зараз, коли я бачу на голівці якогось хлопчика батьківську руку, мені теж хочеться стати малень­ким. 8. Доки злаштувалися, сонце за байрак скотилося (3 те. Григора Тютюнника). 9. Доки мова для внуків звучить солов'їна І дзвенить, мов кришталь, мов трава степова, Ти не вмреш, ти не вмреш, ти не вмреш, Україно, Не загине народ, що в негоду співа (С. Л.). 10. Ніби краплі жовті, в темну воду Стиглі зорі падають вночі (В. Сим.). 11. Хто спить, хто не спить — поко­рись темній силі. 12. Щасливий, хто сни має милі. 13. Мій час пливе собі так тихо-тихо, Як по ставку пливе листок сухий. 14. На гору доступитися нелегко, Зате з гори зручніше борони­тись (3 те. Лесі Українки). 15. Жіноча постать зникає у лісі, а я починаю придивлятися, чи не лишила вона за собою якогось сліду (А/. С). 16. Розкажи, як за горою сонечко сідає. 17. Треба вчитись, ще змалечку треба вчитись, як на світі жити. 18. В селі й не бачили й не чули, де вона поділась. 19. Немає гірше, як в неволі про волю згадувать (3 те. Т. Шевченка). 20. Хай би один-однісінький раз отам, де вони бувають, і собі побувати (О. Г.).

21. Тоді, коли небо грозиться грозою, Порох той треба розвести сльозою (/. Д.). 22.1 минуле було прожито для того, щоб ствер­дити майбутнє (М. С). 23. Все таке велике, що аж наче і сам підростаєш (О. Г.). 24.1 підійшла цариця спека, І тільки гляну­ла навкруг, — Як заніміли серед степу Типець, костриця і вов­чуг (Л. Т.). 25. Бо тільки те, що щиросердно мовиш, У музиці і слові оживе (Я. Я.). 26. Під небом, як очі бездонним, Де луг свіжим сіном пропах, Ви можете стріти мадонну 3 граблями в засмаглих руках (І. Я.). 27. Ой, не пропаду я, ой не загину, Бо солодко вмерти за Україну (/. Н.-Л.). 28. Коли приходить ста­ровинна шхуна, А в небі серпень розкида зірки, Охриплу мову сивого Нептуна В його хатині чують моряки. 29. Ми працю любимо, що в творчість перейшла... ЗО. Усіх вела на всенарод­ний бій Єдина воля, віща і крилата, І маршальський таївся жезл ясний В похідній сумці простого солдата (3 те. М. Рильського). 31. А я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов'яне стали добрими братами... (Т.Ш.).

БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ