§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення

Складне речення, що складається з двох або більше преди­кативних одиниць, поєднаних в єдине семантичне й граматичне ціле підрядним зв'язком за допомогою сполучників підрядності чи сполучних слів та інших граматичних засобів, називається складнопідрядним.

Предикативні частини складнопідрядного речення синтак­сично нерівноправні: одна з них підпорядкована іншій. Отже, частина складнопідрядного речення, що перебуває в синтак­сичній залежності від іншої, головної частини, називається підрядною. Частина складнопідрядного речення, якій підпоряд­кована підрядна частина, називається головною.

Залежність підрядної частини від головної у складнопідряд­ному реченні мислиться як поняття синтаксичне. У семантич­ному значеннєвому відношенні обидві частини складнопідряд­ного речення бувають рівноцінні, однак нерідко саме підрядна частина передає основний зміст усього складнопідрядного ре­чення. Так, у реченнях Не диво, коли в сорок літ прийшлось поси­віти (П. М.); / важко було зрозуміти, чи жартує вона, чи гово­рить всерйоз (О. Г.); Навіть чути, як пливе в далечінь невтомна земля (М. С.) їхні головні частини (Не дивно, І важко було зро­зуміти, Навіть чути) не розкривають значення вислову; нав­паки, предметний зміст кожного з наведених складнопідрядних речень міститься саме в їх підрядних частинах, які, наповню­ючи головні частини реальним змістом, надають кожному з них певної семантичної завершеності. Головна частина складнопід­рядного речення не завжди є самостійною і з погляду струк­турного, що формально виявляється в її неповноті, у наявності вказівного слова, що потребує розкриття, пояснення, особли­вої форми присудка тощо: Писав щось, чого ніколи не повинно побачить стороннє око, тільки для себе (М. К.). Отже, предика­тивні частини складнопідрядного речення перебувають у тіс­ному взаємозв'язку, лише разом становлячи семантичне і струк­турне ціле.

Складнопідрядні речення дуже різноманітні за своєю будо­вою. В одних з них підрядна частина відноситься до окремого слова головної частини (іменника, дієслова тощо) як до лекси-ко-морфологічної одиниці, в інших — до головної частини в цілому як до предикативної одиниці; в одних підрядні частини приєднуються до головних за допомогою сполучників, в інших — за допомогою сполучних слів, які, однак, в обох ви­падках завжди супроводжують ці підрядні частини, будучи їх невід'ємними елементами; в одних складнопідрядних реченнях наявні співвідносні, вказівні слова як необхідні складники го­ловної частини, в інших вони відсутні; в одних реченнях місце підрядної частини щодо головної відносно вільне, в інших — стале, фіксоване; в одних реченнях співвідношення видо-часо-вих і способових форм дієслів-присудків головної й підрядної частин обмежені, в інших — відносно вільні. Таке розмаїття структури складнопідрядних речень значно ускладнює їх кла­сифікацію.

§ 75. Основні засоби організації складнопідрядного речення

Основними засобами зв'язку між предикативними части­нами складнопідрядних речень, крім інтонації, є: 1) сполуч­ники підрядності; 2) сполучні слова; 3) співвідносні (вказівні) слова.

Сполучники підрядності, належачи до основних засобів зв'яз­ку підрядної частини з головною, містяться у підрядній час­тині складнопідрядного речення, не будучи, проте, її членами. Виконуючи суто службову функцію, вони є лише засобом зв'яз­ку її з головною. Службовий характер цих сполучників вияв­ляється також у тому, що вони не можуть бути виділені за до­помогою логічного наголосу, а односкладові сполучники висту­пають як проклітики, тобто у вимові зливаються з наступним словом: Ой, не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі (П. Т.). Проте з погляду семантичного між сполучника­ми підрядності все-таки є істотна відмінність. Одні з них точно й однозначно вказують своїм лексичним значенням на відно­шення, які виражаються у складнопідрядних реченнях, у зв'яз­ку з чим вони дістали назву семантичних: Видно, що було вже пізно, бо ніде по хатах не світилось (П. М.); Якби ви з нами подру­жились, Багато б дечому навчились (Т. Ш.). У першому з наве­дених речень сполучник бо вказує на причинні відношення, а в другому сполучник якби — на умовні. Інші сполучники підряд­ності, будучи полісемантичними, не вказують однозначно на певний вид відношень, не мають точно визначеного значення і виражають лише залежність однієї предикативної частини від іншої, а отже, можуть вживатися в різних за значенням склад­нопідрядних реченнях. Такі сполучники називають ще асеман-тичними, функціональними. До них, наприклад, належать спо­лучники: що, який може виступати як у складнопідрядних реченнях з'ясувальних, так і означальних, тобто в присубстан­тивно-атрибутивних, займенниково-співвідносних; як, що вжи­вається в з'ясувальних, порівняльних та в деяких інших складно­підрядних реченнях. Пор., наприклад, речення, в яких підряд­на частина, залишаючись незмінною, приєднується до різних головних частин за допомогою того самого сполучника як: Я не помітив, як кімната спорожніла (з'ясувальне); Я прийшов після того, як кімната спорожніла (часове); Не встиг я прийти, як кімната спорожніла (часове).

Сполучні слова — це переважно відносні займенники і при­слівники займенникового походження на зразок який, чий, кот­рий, хто, що; як, де, куди, звідки, чому та ін. На відміну від спо­лучників вони не лише пов'язують підрядну частину складно­підрядного речення з головною, а й є одним із членів підрядної частини. Як і будь-який інший член речення, сполучні слова затримують на собі наголос, а односкладні сполучні слова що, хто, як виділяються ще й логічним наголосом, щоб не сплута­ти їх з омонімічними сполучниками.

Співвідносні, або вказівні, слова, на відміну від сполучників і сполучних слів містяться в головній частині складнопідрядно­го речення. Вони формально завершують головну частину, посідають місце необхідного за семантикою члена речення, проте, не будучи у повному розумінні повнозначними, не ви­ражають самого значення, а лише сигналізують про те, що воно буде виражене в наступній, підрядній частині. Отже, співвід­носні слова є немовби представниками і посередниками підряд­ної частини в головній. Уже сама наявність у головній частині співвідносного слова позбавляє її семантичної завершеності, незалежності, примушує чекати продовження — відповід­ної підрядної частини, яка й розкриває конкретне значення цього співвідносного слова: Я той, що греблі рвав (П. В.). У цьому реченні значення співвідносного слова той, що міс­титься в головній частині, розкривається підрядною части­ною.

У ролі співвідносних слів зазвичай виступають вказівні займенники або прислівники займенникового походження той, такий, там, туди, тоді, так та ін. Значно рідше в ро­лі співвідносних слів можуть виступати також займенники та займенникові прислівники інших розрядів: ніхто, ніщо, хтось, щось, кожний, всякий, все, всі; скрізь, всюди, завжди, десь та ін.

Важливим елементом побудови складнопідрядного речен­ня є порядок розміщення його предикативних частин. В одних складнопідрядних реченнях підрядна частина завжди стоїть у постпозиції, тобто після головної частини або після слова, до якого вона відноситься (складнопідрядні речення причини, за­йменниково-співвідносні, присубстантивно-атрибутивні й уза­галі означальні), в інших вона може стояти як після головної частини, так і перед нею (складнопідрядні речення часу, мети, місця), ще в інших — в середині головної частини (присубстан­тивно-атрибутивні, означальні, умовні, порівняльні). Пор., на­приклад: Поет не боїться від ворога смерті, бо вільная пісня не може умерти (Л. У.); Весело летіло полум'я під казанами, як лизало язиком бантину (І. Н.-Л.); Поки встало сонце, усе вже було готове (П. М.); І коли вони стали на вершечку, з прибереж­них скель знявся табун морських птахів (М. К.); Потреба кра­си, що жила в душі Антона, викликала в ньому потребу шукати її (М. К.); Під наметом кучерявої ялини, що росла посередині га­лявини, тіні зійшлись і змішались (С. В.); Вечори в роті, якщо солдати не йшли рити траншеї й тягти шпали, проходили в дов­гих розмовах (О. Г.).

Важливу роль в організації складнопідрядних речень відіграє також співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків їх головної і підрядної частин. Від цих спів­відношень у багатьох випадках залежать ті чи ті значення під­рядних частин складнопідрядних речень, проте в різних речен­нях роль їх не однакова, що буде видно з аналізу конкретних різновидів складнопідрядних речень. Зазначимо, що співвідно­шення видо-часових і способових форм дієслів-присудків зде­більшого відносно вільне лише в реченнях з підрядною части­ною, яка відноситься до окремого слова чи словосполучення головної частини, бо основні значення речення того чи того різновиду від нього не залежать. Пор., наприклад, речення, в яких підрядна частина залишається незмінною, в той час як у головній частині можливі зміни і видо-часових, і способових форм дієслова-присудка: Я написав товаришеві, якого давно не бачив; Я пишу товаришеві, якого давно не бачив; Я напишу това­ришеві, якого давно не бачив; Написав би товаришеві, якого дав­но не бачив. У більшості складнопідрядних речень з підрядною частиною, що відноситься до всієї головної, співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків зазвичай послідовно обмежені. До того ж ці обмеження пов'язані з гра­матичними значеннями речення того чи того різновиду. Так, у реченнях, що виражають часові відношення, спостерігається співвідношення часових форм. Наприклад, можна сказати: Коли вчитель заходить у клас, учні встають (теперішній час); Коли вчитель зайшов у клас, учні встали (минулий час); Коли вчитель зайде в клас, учні встануть (майбутній час), проте не можна сказати: Коли вчитель зайшов у клас, учні встануть (минулий час + майбутній час). У складнопідрядних реченнях з підряд­ними умови, підрядна частина яких приєднується до головної за допомогою сполучника якби, значення підрядної частини залежить від співвідношення форм способу дієслів-присудків у головній і підрядній частинах: Якби я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю (Л. У.); Якби не вийшов з хати чоловік, то не розійшлись би до світу (М. В.). У складнопідрядних ре­ченнях, що виражають причинно-наслідкові відношення, план причини, як правило, передує плану наслідку: Мабуть, тому що село коло річки близько, таке все свіже, зелене та яре (М. В.). У цьому реченні послідовність часових планів виражається співвідношенням теперішнього часу як у підрядній частині, що йде першою, так і в головній.

Важливу роль в оформленні складнопідрядних речень, як і будь-якого речення, відіграє, як уже зазначалося, інтонація. Вона об'єднує предикативні частини складнопідрядного речен­ня в одне інтонаційно завершене ціле, причому незалежно від того, з кількох предикативних одиниць складається складно­підрядне речення, інтонація завершеності (кінця) властива лише останній його частині.