§ 58. Відокремлені прикладки

Відокремлюватися (як інтонаційно, так і пунктуаційно) мо­же й такий різновид означення, як прикладка. В одних випад­ках відокремлені прикладки мають тільки атрибутивне зна­чення, в інших до нього приєднуються різні обставинні відтінки, що пов'язано з лексичним обсягом відокремлюваної конструк­ції, а також місцем її щодо означуваного (пояснюваного) сло­ва, його морфологічною природою. Відокремлюватися можуть і препозитивні, і постпозитивні прикладки, як поширені, так і непоширені, що виражені іменником чи субстантивовано або словосполученням. Основне (атрибутивне) значення відокрем­леної прикладки нерідко ускладнюється додатковим обставин­ним значенням.

Найчастіше відокремлюються:

1) поширені прикладки, що стоять після власної назви: Яри­на, Дмитрова мати, звеліла йому сидіти дома (М. К.); Сергійко, Василів хлопчик, трохи старшенький од неї (А. Т.);

2. поширені прикладки, що стоять після означуваного сло­ва: Поміж людьми ходила чутка, що молодиця — його небога — сестрина дочка — з далекого села (П. М.); Він Пушкіна, вигнан­ця і співця, Приймав колись (М. Р.);

3. пре- і постпозитивні прикладки, що відносяться до особо­вого займенника: На ослінчику вона, матуся, сидить (А. Т.); Він бо, той Роман, не такий уже поганий (М. К.); Солідна віком і творчою практикою людина, він був у розпачі (І. Ле.);

4. прикладки — власні назви при загальній назві: Потім устав із свого місця найстарший у зборі, Захар Беркут (І. Ф.); Обабіч Свирида сиділи Мурий, ще один муляр, Тимко (О. К.);

5. прикладки — загальні назви при власній назві: А на Ка­терину, на дитя своє єдине, тільки поглядає (Т. Ш.); Один лише Ярема Бобир, наш родич по дідовому коліну, не постраждав у цій пригоді (О. Довж.);

6. прикладки, які приєднуються до означуваного слова (іменника) за допомогою сполучників або, чи, тобто, цебто, як та інших уточнювальних чи роз'яснювальних слів, зокрема часток, прислівників, різних прийменниково-іменникових кон­струкцій (як-от, а саме, зокрема, особливо, навіть, переважно, родом, на імення, на прізвище тощо): Вальдшнеп, або лісовий ку­лик, — благородна птиця темно-рудуватого кольору, з довгим дзьобом і довгими ногами (О. В.); Подекуди блищав білий дрібний баламут, чи скумбрія (І. Н.-Л.); Опріч Горького є тут ще інші російські літератори — Бунін (академік, цебто член академії, дуже гарний поет і белетрист) та інші (М. К.); Гордій Байда, як колишній унтер-фіцер, розумівся на військовій справі (П. П.); Кожного ранку Ігнат об'їжджає село, щоб встановити..., чи немає ніяких порушень, як-от: крадіжка колгоспного майна, по­рубка дерев на шляху... (Г. Т.); Батьки та матері гострили на його зуби, як на корисного жениха, особливо убогі (П. М.); Цей виноградник слабий. Ти повинен його вартувати і не пускати ніко­го, навіть рідного батька (М. К.); Ні, людський хлопець, дядька Лева небіж, Лукаш на ймення (Л. У.).

Розгорнуті прикладки зі сполучником як відокремлюються не завжди: якщо перед прикладкою стоїть сполучник як і він не має відтінку причинності, то кома перед ним не ставиться і при­кладка з пояснювальними словами не відокремлюється: Мова як особлива система знаків; Предикат як центральна синтаксе-ма речення.

Уточнювальні або роз'яснювальні слова (сполучники, при­слівники, частки) не тільки приєднують прикладки до означу­ваного слова, а й слугують синтаксичним засобом відокрем­лення.