Список рекомендованої літератури

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. — С. 51—65.

Синтаксис словосполучення і простого речення. — К., 1975. — С. 5—45.

Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Біполі­да. — К., 1972. — С. 10—14.

Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К., 1994. — С. 34-^44.

Вправи

Вправа 29. Використовуючи речення з наведеної поезії, схарактери­зуйте основні ознаки його як мовної одиниці. Доведіть, що між предикативністю і модальністю існує тісний зв'язок.

Мамо, не печалься, я прийду. Хату влітку вибілим з тобою. Вирвем на городі лободу, Приженем корову з водопою... Мамо, крізь негоди я прийду, В твої очі гляну сумовиті І на тебе — рідну і святу — Помолюся тихо в цьому світі.

Н. Півторацька

Вправа ЗО. У поданих реченнях визначте засоби вираження модаль­ності.

І. 1. Є тисячі доріг, мільйон стежинок, є тисячі ланів, але один лиш мій. 2. Світе мій гучний, мільйонноокий, Пристрас­ний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, Сонцем душу жадібну налий. 3. Можна жить, а можна існувати, можна думать — можна по­вторять (З те. В. Симоненка). 4. Була весна, море було спокійне і синє, небо — так само, сонце обливало помаранчеві сади по горбах (М. К.). 5. Якби не руки та не ноги, то був би гарний барабан для тривоги (Я. те.). 6. Утекти б од себе геть світ за очі У небачене, нечуте, у немовлене, Де нема ані осмут, ні ра­дощів, Де ніщо не збавлене, не здолане (В. Ст.). 7. Так мерщій на борзі коні і летім, де Дон шумить, Де об землю половецьку я волію спис зломить (О. О.). 8. Е, сину, сину! Щоб научитись плавать, треба води набрать в уха; щоб научитись жить, треба настраждатись у житті... (/. К.-К.). 9. —Давайте краще сядемо на лавку, — закликає вона. Під кленом лавка сіра, старенька (М. /.). 10. Нехай тобі колись насниться, Немов міраж чи тиха даль, Смарагд любисткового листя, І повінь вуст, і душ печаль (Я. Я.).

II. 1. Долини сплять... Собі б заснути... 2. Долини сонце вже стрівають... Мені б його стрівать, вітать... 3. Сядь, схились і слухай пісню. 4. О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань, вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. 5. Роси, роси, дощику, ярину, Рости, рости, житечко, на лану, На крилечках, вітрику, полети, Колосочки золотом об­мети (З те. О. Олеся). 6. Давай говорити мовою осені (О. П.).

7. Як чисто надворі, як біло і зимно... Немовби так буде довіку.

8. Тихий вітер зів'яв на мелодії пізньої ночі... Може, й пам'ять любові на високих згоріла зірках... . 9. Задихнутися б серцю у цій відчайдушній красі (З те. Я. Півторацької).

Вправа 31. Доведіть тісний зв'язок семантичної, інтонаційної і грама­тичної завершеності речень. Які з речень семантично і граматично неза­вершені? Як компенсується така неповнота у процесі комунікації?

1. Відчиняла ти лагідно двері для нового життя й добра, друзів кликала до вечері, рідна хато моя стара. 2. Вічна мудрість простої людини в паляниці звичайній живе {3 те. В. Симонен-ка). 3. Тут рідна у поле водила... Сюди. І тиху красу дарувала. О мамо! 4. Сад осінній в листі золотім невимовно душу роз­тривожив. 5. Що думці? — Жага безкрая... А пісні? — Веселі крила. Дитиночці? — Гожі дні. Жар-птиця над короваєм голі­воньку нахилила. О серце, а що ж мені? (З те. Я. Півтораць­кої). 6. На лугах весна намалювала граченя тривожне і смішне. 7.1 пахне дощ, і хата похилилась (З те. І. Павлюка). 8. Мажорні гами сум дощів осушать (С. О.). 9. Перед ним — драбина, вни­зу — коловорот, збоку — стіна... (Вал. Ш.). 10. Той — мамі, а той — дружині, той — сестрам, а той — братам. А я напишу — Україні! (О. Г.).

Вправа 32. Утворіть повні парадигми простих двоскладних речень, використовуючи подані вихідні форми.

1. Тиша хмарою проплива (В. Сим.). 2. На осінній синій про­холоді верби промерзають до кісток (/. Павл.).

Вправа 33. Визначте типи речень за метою висловлювання. Схарак­теризуйте особливості інтонації кожного з них.

1. Чи ми ще зійдемося знову? Чи вже навіки розійшлись? І слово правди і любові в степи і дебрі рознесли! 2. І смеркає, і світає, день Божий минає, І знову люд потомлений, і все спочи­ває. 3. Смеркалося... огнем кругом запалало. 4. Всі гуляють. А де ж Гонта? Чом він не гуляє? Чому не п'є з козаками? Чому не співає? (З те. Т. Шевченка). 5.1 ще довго потім було чуть музики та співи між вербами та поміж хатами (/. Н.-Л.). 6. Іди вперед, людино (К. Ч.). 7. Як мало хто уміє з нас любить (М. Р.). 8. Степ навкруги. В траві стежина біла (/. Павл.). 9. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені (Л. К.). 10. Хай дитинство з мокрим чубом знову скочить на поріг (В. К.). 11. Доля спить, не ціка­виться. Чи зла, чи добра — все одно. Не кричіть, не будіть її, ходіть на пальцях... (У. С).

Вправа 34. Визначте типи речень за метою висловлювання. Серед роз­повідних виділіть стверджувальні, частковозаперечні та загальнозаперечні речення.

I. Розпочинається прилучення дитини до краси рідної мови з милих бабусиних казок і материнської колискової пісні. Кожен день дає нам урок пізнання. І завжди і скрізь наш учитель — мова. Мова — дивосвіт, духовна планета, на якій живе ви- плекана людиною незліченна кількість слів. Скільки ж слів ство- рив наш народ? Чи спроможні ми порахувати усі слова?.. На жаль, ніхто не відповість на питання: скільки ж слів у су- часній українській мові? Не відповість навіть найталановиті- ший мовознавець. Це важко зробити з багатьох причин (/. Ви- хованець).

II. 1. Я не тебе люблю, о ні. Моя хистка лілеє, Не оченька твої ясні, Не личенько блідеє. Не голос твій, що, мов дзвінок, Мою бентежить душу, І не твій хід, що кожний крок Відчути серцем мушу... Я не тебе люблю, о ні, Люблю я власну мрію, Що там у серденьку на дні Відмалечку лелію (/. Ф.). 2. Не су- діте, люди! Ніхто того не відає, де по смерті буде... Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати: Треба всюди, добрі люди, приятеля мати (С. Р.). 3. Він грав не так. Але не міг не грати. 4. Тут в небі тихо. Ані шум потічка, Ні вітру шум, ні пташка лісова, І тільки десь Іванова Марічка Із того світу кличе його: — Йва-а-а! (З те. Л. Костенко).

Вправа 35. Схарактеризуйте різновиди питальних речень. І. — То ти, Оксене?

• Я.

Біла постать у довгій полотняній сорочці з'явилася у две­рях.

• Поспав би ще. Чого так рано?

• їдемо у Власівку за лісом.

• То ти й обідати не прийдеш?

• Ні, — якось сердито відповів Оксен і, загорнувши в газе­ту хліб та сало, ступнув до дверей.

• Оксене...

• Ну?

• У Сергійка чобітки зовсім порвалися, босий у школу хо­дить. Може, ти в район їхатимеш, то попитаєш? Я тобі й міроч­ку приготую.

• Привезуть у магазин під заготовку, тоді й купимо, — похмуро сказав Оксен і вийшов з хати.

2. Біля двору Прокопихи зупинилися. З берега ледве видно хатку в тополях, малесенький погрібничок.

• Ну, чого стали? — сердито зашипів Тимко.

Денис перший поліз через тин, зачепився холошею за кілок, впав у бур'яниння. Всі попадали на землю, притаїли дух.

3. — Навидумували всього: танків, гармат, літаків — і все на людину. А хіба багато треба? Камінчиком у висок удар — і нема чоловіка. Кажуть, що дуже мудрий чоловік оту всю військову техніку видумав, а я мислю так, що якби знайшовся такий, що все оте попалив, то був би наймудріший (3 роману Г. Тютюнника «Вир»).

4. 1. В зів'ялих листочках хто може вгадати Красу всю зеленого гаю? Хто знає, який я чуття скарб багатий В ці вбогії вірші вкла­даю (/. Ф.). 2. Чи не славен наш край людьми! (К. Г.). 3. Та хіба ж не завжди молодь молодша од усіх! (П. Т.). 4. Хіба ж бо може вмерти назавжди, хто, смерть здолавши, гине на війні (М. Дж.). 5. Хліб — найбільш добра й наймиролюбніша справа людства! Невже ж ми всі так зачерствіли, що позабували про його справж­ню вартість і ціну? Кусень для кожного в країні — і то скільки ж це потрібно хліба! (О. Кр.). 6. Хіба їй [землі] можна одцвісти, Коли зоря горить рожева, Коли шумлять-дзвенять світи Від рику ранено­го лева, Лисиці брешуть на щити І кличе див поверху древа! (М Р.).

Вправа 36. Прочитайте. Визначте засоби вираження питальності у по­даних реченнях.

І. А може, це любов, якщо так гарно серцю, коли приходять ті ясні хвилини в буденщину, в турботи й метушню? Коли так радісно відзвучує у серці луна співуча образу твого? 2. Окинеш оком шлях чималий. Що зроблено? А що зробити міг? Що проросло? А що зів'яло? (З те. К. Чернишова). 3. Чому смуток з тобою поруч час­то ходить у світлі дні? (В. Сим.). 4. Щастя, а де ти живеш? (Г. С). 5.1 як в лісах знайду я трав на рани? (О. О.) 6. Чом не співа душа про сонце, квіти і про Дністер, що води каламутні аж з-під Карпат несе? (М. Д. -X.). 1. Княгиня я чи Мавка лісова у різнотрав'ї росяної мрії? 8. Де ж рай, що виплекала я, що ти пообіцяв? Невже він згас, невже зів'яв? А був же — без кінця... (З те. Н. Півторацької).

Вправа 37. За допомогою інтонації розповідні речення перетворіть на питальні.

1. Мажорні гами сум дощів осушать (С. О.). 2. Отож, і зрячі ми були сліпі (К. Ч.). 3. Твої чорні шовкові коси припорошила вже сивина (В. Сим.). 4. І пахне дощ (/. Павл.). 5. І всі болючі драми часу в моє життя вписали слід (Д. Г.).

Вправа 38. Прочитайте. Випишіть спонукальні речення. Визначте, за до­помогою яких засобів граматично оформляється у них спонукання до дії.

1. 1. Іди вперед, людино. 2. О серце! Витримай і кривду, і наругу, І попрану любов, і зраду друга. Все витримай і все пе­реболи, І пломенем здіймись із денної золи. 3. Землю зігрій-но, дай волю траві, весно імлиста, запізня! (З те. К. Чернишова). 4. Співай пісень, козацький рід, дай жити слову молодому (В. Шовк.). 5. Хай же щастям завжди ясніє некриклива твоя краса (В. Сим.). 6. Щоб краплі калини яріли, мов кров, де зраді виноситься докір. 7.1 чиста радість юним солов'єм нехай тобі співає довго-довго! (З те. 77. Півторацької). 8. Давайте верта­тись [А. Г.). 9. Пан іще гірше розгнівався: —Геть ту дитину! — гукнув, — геть! (М. В.). 10. — Гей! ти! — гукнув голова. — Відчи­ни! Чув? Чіпко! 11. — Дивіться, дивіться-бо! — крикнув Коліс­ник, упираючи очі на середню дівчину (3 те. Панаса Мирного).