Метод компонентного аналізу
Компонентний аналіз спирається на парадигматичні зв’язки в системі. Компонентний аналіз був розроблений і використовується в основному як метод розкриття семантики слів, але застосовувався й до інших галузей лінгвістики, наприклад у фонології, де фонема репрезентувалася як зв’язка чи пучок розрізнювальних (диференційних) ознак на основі ряду їх бінарних протиставлень. Метод виявився плідним і в морфології, і в синтаксисі.
У компонентному аналізі значення слова розкладається на його складники. Їх називають с е м а н т и ч н и м и к о м п о н е н т а м и, с е м а н т и ч н и м и м н о ж н и к а м и, д и ф е р е н ц і й н и м и с е м а н т и ч н и м и о з н а к а м и, с е м а н т и ч н и м и п а р а м е т р а м и, н о е м а м и і т. ін. У подальшому викладі буде прийнятий термін «сема». Цей термін найбільш прийнятний як центральний термін компонентного аналізу, поскільки відповідає вимогам лаконічності, прозорої мотивованості, що вказує на його належність до семантики як плану змісту, володіє гарним словотвірним потенціалом (пор. «семний склад», «класема», «гіперсема» і т. д.).
Семою ми будемо називати елементарний складник значення слова чи іншої мовної одиниці, яка відображає розрізнювальні мовою ознаки позначуваного.
Семи є найменшими лінгвістично релевантними далі неподільними елементами значення слова. З їх допомогою описуються лексичні чи граматичні значення слів. Семи утворюють ієрархічну структуру, котра будується за певними принципами. Виокремлюють такі типи сем:
категоріально-семантичні, що визначають лексему як частину мови: дієслова виражають процес, іменники – предметність, прикметники й прислівники – ознаку;
лексичні чи індивідуальні семи, котрі складають понятійне ядро значення слова;
диференційні чи семи-конкретизатори, котрі розрізняють окремі лексеми чи семеми (значення слів);
оцінні чи конотативні семи, що виражають оцінку мовця.
Прикладом може слугувати пара «лев» - «кішка». У структурі значення цих лексем виокремлюється сема предметності (бо ці слова належать до класу іменників). Далі обидві лексеми виявляють у своєму значенні семи «істота» і «тварина». Обидві тварини належать до родини кошачих. Ці семи можна охарактеризувати як лексичні/індивідуальні. Далі можна виділити такі диференційні семи, як дика тварина (лев), домашня тварина (кішка). Лев – велика тварина, кішка – маленька. Як конотативні можуть бути виокремлені такі: лев – небезпечна тварина, кішка – лагідна.
Центральною й ієрархічно головною в структурі значення слова виділяють також архісему – родову інтегративну сему, притаманну усім одиницям певного класу, що відображає їх загальні категоріальні властивості й ознаки.
У лексичному значенні слова «батько», як і в усіх інших термінах спорідненості, виокремлюється архісема «родичі». Решта сем є диференціальними, вони утворюють значення слова «батько», а саме: «чоловіча стать», «один з батьків», «пряма спорідненість», «кровна спорідненість», «перше покоління» і т.д., тобто постають як видові уточнювачі родового поняття «родич». Архісеми й диференційні семи перебувають у гіперо-гіпонімічних відношеннях.
Доцільно розмежовувати два основні варіанти компонентного аналізу: семний аналіз, тобто розкладання значення на елементарні, далі неподільні компоненти (семи), й аналіз за семантичними множниками, тобто розкладання значення на безпосередні складники.
Так, наприклад, з точки зору семного аналізу «тітка» - це «непрямий (не кревний) родич жіночої статі, що належить до попереднього покоління» (це значення включає семи «родич», «характер спорідненості», «покоління», «стать»), а з позицій аналізу за безпосередніми складниками «тітка» - це «сестра батька чи матері (рідна, двоюрідна чи троюрідна)».
За допомогою сем описується не лише лексичне, а й граматичне значення. Граматична сема – найдрібніша одиниця семантичної структури морфеми. Наприклад, у слові «пальто» одна граматична сема – значення середнього роду, а в слові «село» - три граматичні семи: значення середнього роду, називний, знахідний відмінок та однина.