1.5 Вибір системи конструювання одягу та її обґрунтування

Система конструювання – це різні способи визначення форми і розмірів окремих частин одягу на основі вимірювань фігури людини.

В останні роки серед країн Західної Європи найбільшого розвитку отримала Єдина Методика конструювання Одягу (ЄМКО). При розробці ЄМКО обрані оптимальні рішення різних вузлів конструкції з урахуванням загального досвіду країн Західної Європи в основу методики покладено єдиний метод побудови конструкції для жінок, чоловіків ,дітей.

ЄМКО є універсальною методикою ,тому що передбачає використання її в якості вихідної бази. Для розробки одягу різних видів покроїв, вона є науково обумовленою ,перспективною ,тому що створенні предпосилки для розробки і впровадження типізації ,уніфікації, стандартизації деталей одягу.

У методиці конструювання одягу ЦНИИШП (центрально научно исследовательский інститут швейной промышленности) в основу покладений розрахунково – аналітичний метод.

Будучи основаною на антропометричних даних про типові фігури і інженерних методах конструювання одягу ,вона дала можливість конструктору будувати вибір і видозмінювати за своїм бажанням будь – який вузол конструкції. Таким чином методика давала узагальнений спосіб побудови виробів незалежно від змін моди і варіації моделі.

Уніфікація методики конструювання одягу дозволяє створювати різні варіанти моделей на базі єдиних основ (базових конструкцій).

Методика конструювання ЦНИИШП переслідує мету максимального зменшення формування тканини за допомогою волого – теплової обробки рішення форми виробу конструктивним шляхом, що дозволяє підвищити якість виробу за рахунок конструктивних рішень, зменшити трудомісткість обробки за виключенням операції волого – теплової обробки.

В даній курсовій роботі обрано методику ЦОТШЛ(Центрально опитно – технічної лабораторії) Міністерства побутового обслуговування населення РСФСР, тому що я вважаю її найбільш оптимальною при побудові виробу для індивідуального замовлення, також можливо використання в умовах промисловості.

Ця методика була взята за базу, тому що по даному методу деякі розрахунки спрощені або замінені вимірюванням : введена показник осанки, вона найбільш зручна при моделюванні конструкції та нанесенні модельних особливостей.

Згідно з цим можна сказати, що дана методика є зручною при використанні та утворенні нових моделей, створення неповторних моделей враховуючи всі зміни в моді та в силуеті.

1.6 Вихідні дані для побудови креслення базової конструкції.

Тіло людини має складну просторову поверхню. Основна задача одягу полягає в тому, щоб форма його співпадала з тілом людини. Для цього необхідно враховувати розмірні ознаки людини, а для вільності pyxiв i зручності, прибавки. Все це враховується при побудові конструкції виробу i має велике значення. Необхідно також враховувати данні про тіло будову людини, форму майбутньої людини. Складність поверхні фігури людини визначає складність розгортки деталей крою, тому побудова конструкції одягу є складним процесом обраної системи конструювання.

Вихідними даними для розробки конструкції виробу є:

• Данні про тіло будову людини;

• Величини їх розмірних ознак;

• Відомості про форму моделі

• Конструктивні прибавки.

Тіло будова людини - це її зовнішня форма. Вона дає уявлення про форму людини в цілому. Відомо декілька класифікацій тіло будови людини в залежності від розподілу на тілі людини жирових відкладень. Типова ж фігура, на яку розподіляється модель, характеризується рівномірним розподілом жировідкладень по всьому тілу.

Poзмірнi ознаки - це окремі виміри тіла людини, що дають його розмірні характеристики. Розмірні ознаки бувають дугові i лінійні по засобу вимірювання.

Величина розмірних ознак залежить від тіло будови людини i повинні бути дуже точними.

Вихідними даними для розробки конструкції є i відомості про форму моделі. Форма - це зовнішній вигляд, зовнішній контур предмету. Сучасний одяг характеризується гнучкою м'якою формою, яка повторює форму тіла людини.

Данні для побудови основних креслень деталей одягу конкретизують залежно від обраної системи конструювання.

Poзмірнi ознаки фігури.

Розмірна характеристика фігури людини необхідна для отримання вихідних даних, необхідних для побудови креслень деталей одягу. Для моделей одягу, що виготовляють в індивідуальному виробництві розмірні ознаки визначають шляхом безпосереднього вимірювання фігури людини. В масовому виробництві розмірні ознаки визначені на ґрунті комплексної програми вимірювань, яка відображена в ДТСТ для чоловіків та жінок. Розмірні ознаки покладені в основу, але використовують в різних системах конструювань.

Розмірні ознаки фігури

Таблиця

№	Номер розмірної ознаки	Найменування розмірної ознаки	Умовне позначення розмірної ознаки	Абсолютна величина розмірної ознаки
	10	Висота верхушечної точки ріст	Р	164
	16	Обхват грудей ІІІ	ОгІІІ	96
	13	Обхват шиї	Ош	36,6
	14	Обхват грудей І	ОгІ	91,4
	15	Обхват грудей ІІ	ОгІІ	100,4
	19	Обхват стегон з обліком виступу живота	Об	104
	18	Обхват талії	От	74
	28	Обхват плеча	Оп	29,7
	31	Ширина плечового скату	Шп	13,3
	35	Висота груді	Вг	27,0
	36	Довжина талії спереду	Дтс	44,7
	37	Відстань від шийної точки до рівня заднього кута підмишечної впадини спереду.	Впрк	21,4
	40	Довжина спинки до талії з обліком виступу лопаток	Дтс	43,0
	41	Висота плеча коса	Впк	43,3
	45	Ширина груді	Шг	34,4
	46	Відстань між сосковими точками	Цг	20,2
	47	Ширина спини	Шс	36,4
		Довжина руки до зап’ястя	Др	62

В розрахунку креслень конструкції за запропонованому методу враховані виміри відповідних ділянок фігури і прибавок на вільне облягання.

Конструктивна прибавка – складову частина конструктивного відрізка ,котра збільшується або збільшується розмірний признак з урахуванням фізіолого – гігієнічних потреб ,товщини пакета, вільне облягання в залежності від значення одягу, модного направлення, силуету ,впливає на розмірні ознаки готового виробу.

Прибавка на вільне облягання – прибавка, враховуюча фізіолого – гігієнічні потреби, товщину повітряних шарів, залежних від назначеного одягу, динаміці, моди, силуету.

Фізіолого – гігієнічні прибавки – прибавка, забезпечуючи вільне дихання кровообіг, зручність перетравлення, змога терморегулювання, газообмін та служить для створення та зручних умов для організму.

Прибавка на динаміку – прибавка, враховуюча зміни розмірів тіла та русі.

Прибавка на товщину пакету матеріалу – прибавка, враховуюча товщину усіх слоїв матеріалів внутрішнього пакету, який знаходиться під одягом, та зовнішнього, свого пакету одягу.

Технічний припуск – складова частина конструктивного відрізку враховуюча спосіб з‘єднання деталей, необхідність волого – теплової обробки, властивості матеріалів, на розміри готового виробу не впливає.

Припуск на усадку при волого – теплової обробці – припуск, враховуючий зміни конструктивних відрізків в залежності від усадки матеріалу при волого – теплової обробці.

Прибавка на вільне облягання по лінії груді – являється основними при побудуванні сітки креслення конструкції плечових виробів. Важливо також їх розподіл по ділянкам пілочки, спинки, пройми.

У деяких методиках прибавка Пг розкладається у процентному співвідношенні: 30%.Пг – до ширини спинки, 20%. Пг – до ширини переду та 50%.- до ширини пройми.

Пг = Пшс + Пшп +Пшпр

Матеріал з якого виготовляють виріб, впливає на конструкцію та процес ВТО. Цей вплив враховує прибавка на у робітку по довжині та ширині , його ще називають припуском.

Величина припуску залежить від усадки тканини по основі та утку.

Припуск який враховують при побудові креслення конструкції виробу з втаєним рукавом є величина посадки рукава.

Найменування припуску	Позначення припуску	Величина припуску
Прибавка по груді	Пг	6,5
Прибавка по талії	Пт	4,0
Прибавка по стегнам	Пб	3
Прибавка до ширини пілочки	Пшп	1,5
Прибавка до ширини спинки	Пшс	1,7
Прибавка на вільність пройми	Пспр	2,5
Прибавка до довжини талії спинки	Пдтс	1,0
Прибавка до ширини горловини спинки	Пшгс	1,0
Прибавка до висоти горловини спинки	Пвгс	0,5
Прибавка до довжини талії переду	Пдтп	1,2
Прибавка на товщину плечової накладки	Ппл	1,0
Прибавка на подовження пройми на товщину плечової накладки	Пуп	3
Прибавка до обхвату плеча	Поп	10