23.Фази росту клiтин у рослин, особливості

!1)фаза поділу- Стимулятори поділу: фітогормони цитокініни і ауксини, 6-БАП, травматинова кислота, вітаміни групи В, тіамін

Інгібітори поділу: фенольні сполуки, алкалоїди, УФ-промені призводять до аномалії, поліплоїдії

Тривалість мітозу 2-3 години, а інтерфази 15-20 годин

Етапи мітотичного циклу контролюються фітогормонами, G1 і G2 (до і постсинтетичні періоди) – ауксинами, а власне поділ – цитокінінами

2)Фаза розтягнення- За 1 год. клітина збільшується в 2 і більше разів

Збільшення розмірів клітини відбувається за рахунок осмотичного поглинання води і утворення великої центральної вакуолі

Ріст розтягуванням активується ауксином, який індукує і активує Н⁺-помпу, транспортуючи протони водню з цитоплазми у клітинну стінку. Це активує кислі гідролази, і стінка розтягається.

Одночасно активно синтезуються РНК, білки, поліцукри, целюлоза. Росте клітинна стінка в довжину і товщину.

На завершальних етапах росту розтягуванням посилюються процеси лігніфікації, накопичуються інгібітори (АБК, феноли), знижується вміст ауксинів, формується вторинна клітинна стінка, ріст розтягом гальмується і наступає фаза диференціювання клітин.

3) Фаза диференціювання-Формуються якісні відмінності між окремими клітинами в результаті їх спеціалізації для виконання специфічних функцій

Диференційована клітина, будучи ізольована від цілого організму, здатна відновити свою меристематичну активність і дати початок новому організму, тобто вона є тотіпотентна.

Тотіпотентність – це здатність реалізувати ту генетично закріплену програму розвитку, яка була заблокована в клітині раніше, коли вона була в складі цілого організму

В ростучому організмі клітина проходить генетично визначений детермінований шлях розвитку. Одночасно дуже обмежені її можливості розвитку в інших напрямках.

4)Старіння- Розвиваються гідролітичні процеси, окислюються ліпіди мембран, руйнується хлорофіл, вакуолізується ядро, фрагментуються ЕР, АГ.

Ознака старіння – зміщення рН цитоплазми в кислу сторону

Незворотність старіння настає при руйнуванні тонопласту

Причини старіння пов’язують із нагромадженням пошкоджень в генетичному апараті та включенням генетичної програми старіння як останнього етапу онтогенезу

24.Особливостi структури рослинних клiтин, методи їх дослiдження

25..Посухостійкість

Посухостійкість – здатність рослин витримувати значне зневоднення та перегрівання, зберігаючи при цьому нормальний ріст, розвиток та здатність до відтворення.

Атмосферна посуха

Характеризується високою температурою й низькою відносною вологістю повітря (10-20 %). Її згубна дія полягає в тому, що при підсилен­ні транспірації порушується співвідношення між надходженням і витратою води рослиною, внаслідок чого рослина починає в'янути.

Найчастіше атмосферна посуха спостерігається навесні, коли ґрунт ще насиче­ний водою після танення снігу, або ж при чистому зрошенні, яке застосовують в умовах посушливого клімату.

Грунтова посуха

Настає при відсутності опадів та тривалій атмосферній. Спостерігається переважно у другій половині літа, коли зимові запаси вологи вичерпані, а влітку випало мало опадів.

Така посуха значно небезпечніша, ніж атмосферна, оскільки сухий ґрунт не забез­печує рослини водою і вони входять у стан тривалого в'янення. При цьому рослинні тканини дуже зневоднюються, їх ріст уповільнюється, а то й зовсім припиняється.

Вплив посухи може бути прямим i опосередкованим

Прямий вплив - при впливi посухи в перiод дiлення зменшується число клiтин, iнтенсивнiсть збiльшення ДНК перед iнтерфазою, а в перiод розтягу клiтин зменшується тургор клiтин i їх розмiр

Опосередкований вплив – наприклад зменшення росту коренiв за рахунок зменшення вмiсту вiльних ауксинiв

Вплив посухи може бути прямим i опосередкованим

Прямий вплив - при впливi посухи в перiод дiлення зменшується число клiтин, iнтенсивнiсть збiльшення ДНК перед iнтерфазою, а в перiод розтягу клiтин зменшується тургор клiтин i їх розмiр

Опосередкований вплив – наприклад зменшення росту коренiв за рахунок зменшення вмiсту вiльних ауксинiв

26.Екологія фотосинтезу. Фотосинтез – процес, в якому рослини виконують роль посередника між енергією сонця та всім живим на землі.Фотосинтез – асиміляція сонячної енергії, її перетворення в хімічну енергію за рахунок синтезу багатих енергією органічних сполук з неорганічних сполук – води та вуглекислого газу. Без зелених рослин і властивого лише їм процесу фотосинтезу існування інших організмів було б неможливе.Космічна роль зелених рослин, на яку вказував засновник сучасного вчення про фотосинтез К.А. Тімірязєв. В процесі фотосинтезу нагромаджуються органічні речовини, що є джерелом енергії та будівельним матеріалом для усіх гетеротрофів, зокрема і людини.

Будова продихiв. Механiзми регуляцiї вiдкривання продихiв

Продихи являють собою отвори у епідермі, утворені двома спеціалізованими епідермальними клітинами, які називають замикаючими. Продихи є у всіх наземних органах рослини, однак найбільше їх на листках. Їх кількість змінюється в залежності від умов середовища, віку рослини і складає від 50 до 500 на 1 мм². Сумарна поверхня продихових щілин складає близько 1-2% від площі листка. Діаметр продихових щілин 3-12 мкм.Замикаючі клітини, змінюючи свою форму, викликають відкривання і закривання продихової щілини. У багатьох видів рослин навколо замикаючих клітин розміщені так звані побічні клітини, які також приймають участь у русі продихів.

Замикаючі клітини як правило, є 2 типів. Клітини першого типу, характерні для трав’янистих злаків і деяких інших видів однодольних рослин, наприклад, пальм, мають гантелеподібну форму: вузькі в середній частині і розширені на обидвох кінцях.

Замикаючі клітини другого типу, мають форму серпа із заокругленими кінцями (бруньковидну або бобовидну) форму, зустрічаються у всіх дводольних рослин, мохів, папоротей, голонасінних і багатьох однодольних рослин.

Характерною особливістю замикаючих клітин є будова їх клітинної стінки. Стінки клітин потовщені нерівномірно. У бобовидних товстіші внутрішні, а у циліндричних – тонші стінки на кінці клітини. Коли в замикаючих клітинах багато води, тонші стінки розтягуються і тягнуть товсті -продихи відкриваються.

.С-3 та С-4 типи фотосинтезу - основнi вiдмiнностi

С-3 тип фотосинтезу -цикл Кальвiна - проходить в хлоропластах клiтин мезофiлу. Акцептором вуглекислоти є рибулозодифосфат, основним ферментом є РДФ-карбоксилаза. Первинним продуктом є фосфоглiцеринова кислота- С 3 -сполука, чому власне цикл i на­зивається С 3-тип.

С-4 тип фотосинтезу - або цикл Хетча-Слейка - проходить у двох типах хлоропластiв - в клiтинах мезофiлу та клiтинах обкладки. Акцептором вуглекислоти у цих рослин є фосфоенолпiруват, ос­новним ферментом є ФЕП-карбоксилаза, а первинним продуктом щавлевооцтова кислота або малат, тобто С-4 сполуки.

37.Рослинна клiтина, як осмотична система

38.Фітогормональна регуляція процесів росту і розвитку рослин.