2.Техніка біржових операцій та види біржових угод на товарній біржі

Основними учасниками біржових операцій є члени біржі, тобто юридичні чи фізичні особи, що мають свої частки в статутному капіталі біржі, і посередники, брокери, що допомагають укладати угоди в біржовому кільці. Брокер не має права представляти інтереси покупця чи продавця. Його завдання - знайти покупця чи продавця і надати їм допомогу в укладанні контракту. Брокер є постійним співробітником біржі, і за свою роботу він отримує винагороду у вигляді відсотка від укладеного контракту.

На товарній біржі розрізняють дві категорії біржових угод: угоди на реальний товар (угоди "спот") і ф'ючерсні угоди. Спочатку розглянемо угоди на фактичний товар. Відмінністю цих угод є те, що продавець справді хоче продати і поставити реальний товар, а покупець - купити і мати його в наявності. Ці угоди можуть бути як із негайною поставкою, так і з поставкою у майбутньому. У разі негайної поставки товар повинен перебувати на одному із складів біржі, і після підписання контракту він поставляється протягом двох тижнів. Але бувають угоди на товар, що буде поставлений протягом тривалішого періоду (до 3-х місяців). Це угоди типу форвард.

Ф'ючерсна біржа - це ринок фіктивного товарного капіталу. Тут покупця і продавця цікавить не сам товар, а можливість одержати різницю в його вартості через певний термін. Економічними передумовами торгівлі на строк є сезонність виробництва, незбіг періоду виробництва й обігу, нестабільність виробництва, низька еластичність попиту та ін.

Ф'ючерсну угоду іноді називають "ринком цін"; контракти тут зберігають права лише на ціни, а термін і якість не залежать від них.

Звичайно при укладанні ф'ючерсного контракту продавець завжди розраховує, що ціни на товар у майбутньому знизяться, а покупець - що підвищаться.

Біржові гравці, що грають на зниження ціни, називаються "ведмедями" (bears - англ.), а на підвищення - "бики" (bulls - англ.). Контракт, куплений у розрахунку на наступне зниження, називається "короткий" (short - англ.), а на підвищення - "довгий" (long - англ.).

Кожний ф'ючерсний контракт містить чітко зафіксовану кількість товару (наприклад: цукор - 50 т; каучук - 5т; бавовна - 100 кг; какао - 13,5 кг).

Ф'ючерсні угоди укладаються на певну кількість контрактів, а не на кількість товару. У контракті вказуються лише ціна і термін поставки. Виграє той покупець або продавець, що правильно вгадує реальну ціну товару (контракт на продаж чи купівлю якого було підписано раніше) через певний строк.

Приклад.

Продавець А продає строкові контракти на певний товар за ціною 1000 дол. за контракт. Термін контракту - три місяці. Продавець розраховує, що ціни будуть знижуватися. Якщо через три місяці ціни на товар знизяться до 950 дол., то продавець матиме можливість купити реальний товар за 950 дол. за контракт і поставити його покупцю за попередньою ціною 1000 дол.

Оскільки ні покупець, ні продавець не мають на увазі реальний товар, то їхні відносини регулюються через виплату різниці. Ліквідаційна каса в будь-який момент може виплатити цю різницю.

Хеджування - це ще один досить поширений метод укладення угод на біржі. Ним користуються покупці реального товару. Ця операція полягає в тому, що фірма укладає на біржі реального товару строкову угоду на купівлю або продаж певного товару. І негайно робить страхування цієї угоди на ф'ючерсній біржі на той самий термін і ту саму кількість товару на продаж або купівлю. Ця операція ніякого прибутку фірмі не дає, навпаки, вона зазнає невеликих втрат у вигляді брокерської винагороди. На Лондонській біржі металів шляхом хеджування здійснюються 50-60% обороту капіталу, ф'ючерсних угод - 25-40 %.

Сьогодні у розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, налічується близько 50 міжнародних товарних бірж із загальним оборотом понад 10 трлн дол., що становить приблизно 25% від їх валового національного продукту. На них реалізується продукція майже 160 найменувань. У СНД уже створені сотні національних бірж, із яких більшість - товарні. Звичайно, нашим біржам далеко до закордонних за всіма кількісними (за винятком чисельності), а тим більше якісними параметрами. Обнадіює те, що багато цих бірж починають свою діяльність з урахуванням, хоча і не завжди правильним, світового і вітчизняного досвіду.

Теперішні біржі якоюсь мірою неповторні. Щоб переконатися в правильності вже випробуваних принципів, наш біржовий рух йде "своїм шляхом". Це виявляється, зокрема, у прагненні використовувати практично будь-які, у тому числі і явно непридатні, організаційно-правові форми для створення бірж. Так, з метою одержання пільгового податкового статусу Київська спеціалізована біржа реєструється як мале підприємство, хоча відомо, що останнє - не організаційно-правова форма, а лише показник розмірів зайнятості чи обсягу господарського обороту.

У нас, як і в інших країнах у період становлення бірж, найпоширенішими стали дві форми: товариство з обмеженою відповідальністю й акціонерне товариство закритого типу. Такі товариства ставлять за мету отримання прибутку, мають яскраво виражений комерційний характер.

Проте у державах зі зрілою ринковою економікою, зокрема в США, що є сьогодні еталоном організації біржової справи, товарні біржі переважно функціонують як безприбуткові установи, інституції і підприємства з корпоративною структурою, тобто товариства закритого типу з обмеженою відповідальністю і відносно невеликим числом членів. Причому такі біржі, як і добродійні або релігійні організації, мають некомерційний статус і найчастіше користуються істотними податковими пільгами.