4. Страхування експортних кредитів.

У боротьбі за ринки збуту держави стимулюють експорт, зокрема, за допомогою страхування експортних кредитів. У рамках цих державних заходів постачальник одержує можливість застрахувати ризик неплатежу імпортера за допомогою державного страхування на 85-95% суми вимог. Страхування здійснюється при тісній взаємодії банків і інститутів по страхуванню експорту. Банки надають лише кредити, застраховані на випадок неплатежу. Тому для експортера істотно знижується ризик і значно полегшується рефінансування фірмового кредиту.

Інститути по страхуванню експортних кредитів страхують наступні види ризиків: ризик введення заборони на перевід засобів, включаючи ризик введення мораторію; валютний ризик у визначених межах; ризик делькредере (ризик непогашення кредиту), якщо замовник чи боржник є державною установою. Гарантія видається, як правило, при виконанні наступних умов:

• заявник повинен бути резидентом країни, де здійснюється страхування кредиту;

• товари і послуги повинні походити з країни, де здійснюється страхування;

• при одержанні середньострокового кредиту імпортер повинен здійснити авансовий платіж у розмірі 15-20%;

• дія гарантії починається після оплати збору, стягнутого страхувальником.

По кожній короткостроковій угоді встановлюється розмір покриття гарантією страхувальника. У середньому він складає 85 - 90% суми угоди.

5. Акцептно-рамбурсний кредит.

Особлива форма кредитування зовнішньої торгівлі — акцептно-рамбурсний кредит. Це документарний акцептний кредит, наданий експортеру яким-небудь банком при наявності гарантії імпортера чи третього банку проти надання певних документів.

В зовнішній торгівлі продавець часто не задовольняється акцептом покупця і вимагає акцепт відомого банку, який у більшості випадків знаходиться або в країні експортера, або в міжнародному фінансовому центрі, наприклад Нью-Йорку чи Лондоні, особливо якщо оплата передбачена у валюті третьої країни. Акцептно-рамбурсний кредит варто вважати спеціальною формою акцептного кредиту, від звичайної форми якого він відрізняється в першу чергу тим, що забезпечується документами. На практиці він здійснюється найчастіше разом з товарним акредитивом.

Негативний баланс на поточному рахунку клієнта, що здобуває іноді статус кредиту, називається овердрафт. Це форма короткострокового кредиту, надання якого здійснюється списанням засобів по рахунку клієнта банком понад залишок засобів на рахунку.

Для одержання кредиту підприємство-позичальник звертається в комерційний банк з обґрунтованим клопотанням, що повинне містити наступні дані:

• ціль одержання валютного кредиту, його сума і терміни;

• характеристика закуповуваного за кордоном товару і його вартість, країна, у якій він буде придбаний, валюта платежу;

• економічний ефект;

• джерела фінансування в карбованцях планованих заходів і джерела погашення кредиту в іноземній валюті.

До клопотання підприємства-позичальника прикладаються наступні документи: гарантійний лист;

• техніко-економічне обґрунтування, що включає кошторис витрат по кожному кредитуємому заходу в розрахунок окупності кредитуємих витрат.

Після надходжень у повному обсязі матеріалів, необхідних для відкриття інвалютного кредиту конкретному підприємству-позичальнику, у зовнішекономбанку розглядається об'єктивна можливість надання такого кредиту і приймається остаточне рішення про його видачу. У випадку ухвалення позитивного рішення про надання кредиту в іноземній валюті між сторонами підписується кредитна угода, що регулює порядок видачі позички в іноземній валюті, її використання, порядок розрахунків, умови перерахування відсотків і погашення заборгованості підприємством-позичальником.

Терміни висновку контрактів і період розрахунків по них повинні строго відповідати термінам виконання кредитів. Загальна сума закупівель не може перевищувати величину наданої позички. Відсотки за користування валютним кредитом, виданим підприємству-позичальнику, нараховуються з моменту фактичного використання отриманих засобів.

Облік витрати кредитів в іноземній валюті видаваних підприємствам-позичальникам на відкриття акредитива й оплату імпортних товарів, ведеться на окремих позичкових рахунках.

Заборгованість підприємства-позичальника по кредиту в іноземній валюті (основному боргу і відсоткам) погашається зовнішекономбанком у день настання терміну платежу за рахунок засобів, що числяться на валютному рахунку позичальника, а також коштів у гривнях на субрахунках. При відсутності чи нестачі коштів на валютному рахунку підприємства-позичальника необхідна для погашення кредиту сума списується з розрахункового рахунка позичальника чи іншого рахунка, зазначеного в кредитній угоді. При нестачі коштів на всіх перерахованих вище рахунках, непогашений залишок заборгованості стягується з рахунка міністерства-гаранта відповідно до умов гарантійного зобов'язання.

При відсутності необхідних засобів на зазначених вище валютних і карбованцевих рахунках сума простроченої заборгованості по кредитах в іноземній валюті береться з нарахуванням додатково річних відсотків понад рівень процентної ставки, встановленого в кредитній угоді. Після завершення розрахунків по кредиту в іноземній валюті засоби, що залишилися на суброзрахункових рахунках, перелічуються підприємству-позичальнику на його розрахунковий рахунок.