3. Особливості оформлення кредиту постачальника. Кредит покупцю

Основою кредиту постачальника є договірне зобов'язання про покупку товару. Якщо покупець не в змозі здійснити покупку за рахунок власних коштів, а продавець зацікавлений у збуті товару, договір купівлі-продажу може здійснитися лише в тому випадку, якщо постачальник відмовиться від негайної оплати товару покупцем. Практично постачальник надає покупцю комерційний кредит. Як і при інших видах комерційного кредиту, у цій угоді кредитором виступає постачальник, а позичальником — покупець.

Договірна ціна визначає одночасно розмір наданого кредиту, а виплата кредиту є не що інше, як платіж за товар. Оскільки покупець не зобов'язаний відразу ж оплачувати товар, для нього це рівнозначно одержанню позички. Кредит постачальника не перестає бути комерційним кредитом і тоді, коли постачальник має можливість рефінансуватися. Великого значення набуває договірне регулювання умов платежу по кредиту постачальника, у рамках яких установлюються насамперед спосіб, термін, місце і валюта платежу. На умови платежу впливають загальні умови угоди й особливості національного права.

У договорі купівлі-продажу між експортером і імпортером, і в договорі про надання кредиту постачальника мова йде про економічні відносини, відповідно до яких "відбувається обмін послугами". Існує кілька способів платежу. Якщо сторони домовилися про звичайний перевід засобів при погашенні наданого кредиту, то платіж залежить практично від платоспроможності і бажання покупця здійснити платіж. У подібній ситуації в продавця немає якої-небудь гарантії, тому що домовленість про надання "документів проти платежу" суперечила б сутності кредиту постачальника. Можливе застосування акредитива. Однак виплата по ньому здійснюється не при наданні документів і передачі товару покупцю, а пізніше, при погашенні кредиту постачальника. Таким чином, кредиту постачальника надається велика гарантія. У деяких випадках можна застрахувати кредит постачальника за допомогою акцептованого покупцем векселя.

Промисловий кліринг. Постачальник може рефінансувати в інших фірм, що надають тимчасово вільні кошти на існуючих у країні умовах кредитування. У першу чергу подібні кредити доступні партнерам по кооперації.

Банківське кредитування. У рамках свого ліміту кредитування експортер може одержати в банку засоби для рефінансування наданого кредиту. Як забезпечення банк одержує вимогу клієнта до іноземного покупця, однак ризик по кредиту постачальника випробує в повному обсязі експортер.

Факторинг. Експортер передає фактору (посереднику) вимоги до покупця, що виникають із кредиту постачальника, а фактор бере на себе одержання платежу по них. Коли імпортер оплачує свої зобов'язання відповідно до договору, фактор видає експортеру утриману раніше суму за винятком комісійних у розмірі, що відповідає загальному рівню процентних ставок у країні і ризиковій премії по угоді. За допомогою факторингу рефінансуються вимоги, термін платежу по яким не перевищує 360 днів.

Форфейтирування в зовнішній торгівлі означає покупку (без регресу в експортера) векселів чи інших вимог, що виникають з товарних постачань, спеціальним кредитним інститутом (форфейтером) при наданні достатнього забезпечення. Форфеитер не має права висувати які-небудь претензії до експортера (форфейтиста) у випадку не платежу імпортера. Форфейтер бере на себе фактично весь ризик. Експортер у свою чергу відповідає лише за правові аспекти вимог, тобто за те, щоб була правильно здійснена передача вимог форфейтеру і товар, що поставляється, відповідав умовам договору. Продаючи вимогу до імпортера по наданому кредиту, постачальник одержує майже готівку, оскільки при покупці вимог їх покупцю приходиться брати на себе і ризик, зв'язаний з політичною кон'юнктурою. До форфейтирування приймаються вимоги до імпортерів не всіх країн. У залежності від кредитоспроможності імпортера, термін вимог, що купуються, обмежується 2-5 роками, в окремих випадках він може досягати 7 років. Існує мінімальний розмір прийнятих до форфейтирування вимог, наприклад від 100 тис. до 5 млн. швейц. фр. покупка вимог на велику суму здійснюється консорціумом форфейтерів. Форфейтирувані засоби з'явилися у відповідь на незадовільний попит на міжнародні кредити.

Для того щоб експортні вимоги могли бути форфейтирувані, вони повинні задовольняти ряду умов. Експортна вимога повинна бути оборотною і безумовною; прийняті до форфейтирування векселя повинні бути не перекладними векселями на імпортера з авалем банку країни покупця, а іншими вимогами з банківською гарантією. Якщо платоспроможність імпортера викликає сумнів, форфейтер може зажадати аваль чи гарантію банку третьої країни. За допомогою особливої позначки на векселі експортер може бути звільнений від відповідальності. Наприклад, на простому векселі ставиться позначка "без регресу" чи "без зобов'язань". До перекладного векселя може бути прикладений спеціальний документ про звільнення експортера від відповідальності.

Форфейтирування дає експортеру ряд переваг: збільшення ліквідності (тому що вимога відразу ж оплачується грошима); звільнення від кредитного ризику ризиків зміни процентних ставок і валютних курсів; зменшення довгострокових вимог у балансі; підвищення кредитоспроможності; відпадає необхідність контролю за погашенням кредиту і роботи з індексації платежів.

Ставка по форфейтируванню складається на основі ринкового попиту та пропозиції й істотно перевищує звичайні ставки по кредитах, оскільки форфейтер бере на себе практично весь ризик. Витрати по форфейтируванню складаються в такий спосіб:

звичайно імпортер сам оплачує витрати по одержанню банківської гарантії чи авалю. У випадку відмовлення покупця ці витрати змушений брати на себе експортер,оскільки без наявності банківських гарантій він не зможе продати вимогу форфейтеру;

у залежності від зовнішньополітичної кон'юнктури і ризику введень заборони на переклад засобів для даної країни, ризикова премія складає від 0,5 до 6% річних;

витрати на мобілізацію коштів залежать від ставок на євроринку. До них додаються також управлінські витрати в розмірі 0,5% річних. Якщо вимоги, що купуються, надаються після одержання згоди форфейтера на покупку, він нараховує комісію в 1-1,5% річних (відповідно до різниці в часі між укладанням угоди і наданням документів). Загальні витрати по форфейтируванню розраховуються шляхом дисконтування суми вимог.

Кредит покупцю.

Оскільки при наданні кредиту постачальника продавець повинен сам вишукати для цього засоби (власні чи позикові, що обтяжує баланс), може статися так, що кредит узагалі не буде наданий, у результаті чого не здійсниться експортна угода.

Тому експортери разом з банками шукають можливості звільнення експортерів від фінансування своїх операцій, що підвищує ефективність використання капіталу і конкурентоздатність експортерів. До таких форм кредитування відноситься кредит покупцю. Ризики, що виникають при цій формі кредитування, страхуються спеціальними інститутами, як правило, на 100%. Оскільки продавець більш не повинен піклуватися про фінансування і йому досить страхування більшої суми угоди, експортери особливо зацікавлені в такій формі кредиту.

Відправним пунктом для кредиту покупцю, як і для кредиту постачальника, є висновок договору про постачання товарів чи про надання послуг покупцю за кордоном. При кредиті покупцю банк, а при великих угодах - банківський консорціум, що знаходяться в країні експортера, дають кредит покупцю для оплати постачань у рамках конкретного договору закупівлі-продажу. Пропозиція продавця про надання кредиту покупцю містить і готовність його банку здійснити кредитування.

З правової точки зору мова йде про пропозицію двох договорів: власне договору купівлі-продажу і самостійного договору про кредитування, що укладається між банком експортера і імпортером чи його банком. Вихідним пунктом для кредитування є договір про товарні постачання. У договорі, що укладається, про кредитування містяться зведення про відносини між банком продавця і покупцем, що стосуються надання і погашення кредиту, а також виплати відсотків. Банк продавця самостійно вирішує питання про надання кредиту і про умови договору про кредитування.

Договір може бути укладений або безпосередньо з покупцем, або з третім лицем, як правило, банком покупця. Покупець оплачує за рахунок наданого йому кредиту постачання товарів і послуг відповідно до договору. Якщо експортер здійснює визначені послуги не цілком чи не вчасно, це ніяк не торкається зобов'язань покупця перед банком, що виникають із кредитного договору. Покупець не може пред'являти претензій до банку через неповне виконання продавцем торгового договору, оскільки в правовому відношенні кредитні зв'язки не залежать від торгового договору. Щоб застрахуватися на цей випадок, банки в кредитний договір включають, як правило, застереження, відповідно до якого позичальник повинен виконати свої зобов'язання за кредитним договором незалежно від проблем, що виникають між ним і продавцем у ході виконання торгового договору.

Розмір кредиту, установлений за згодою банку продавця з покупцем, залежить від вартості контракту. У договорі передбачається авансовий платіж у розмірі 5% продажної ціни при укладанні договору і 10% - при здійсненні постачань. 85%, що залишилися, виплачуються на кредитній основі. Перш ніж банк дасть кредит у розмірі 85% продажної ціни, він звичайно вимагає підтвердження про виплату 15% експортеру.

Якщо експортер перерве чи зовсім припинить здійснення торгового договору, кредитор не зобов'язаний надати невикористану частину кредиту. Банк не може зажадати і дострокового погашення кредиту.

Оскільки кредит покупцю надається в точній відповідності з конкретним торговим договором, кредит можна використовувати лише на оплату даних постачань. У противному випадку буде порушене зобов'язання позичальника.

У випадку кредиту покупцю банк продавця звичайно вимагає від покупця, щоб його банк надав гарантії тому кредиту у формі, що дозволяє дістати кошти від банку покупця при простроченні платежу позичальника. Ця гарантія банку-покупця видається звичайно у виді банківської гарантії чи вексельного зобов'язання.