Тема 10. Транспортне забезпечення зовнішньоекономічної торгівлі

1.Базисні умови постачання. Правила «Інкотермс».

2.Особливості груп “Е” і “F” термінів «Інкотермс – 2010» "Е"

3.Особливості групи “С” термінів «Інкотермс – 2010»

4.Особливості групи “D” термінів «Інкотермс – 2010»

5. Транспортно-експедиторські підприємства.

1. Базисні умови постачання. Правила «Інкотермс».

При висновку зовнішньоторговельної операції партнери повинні чітко розподілити між собою численні обов'язки, зв'язані з доставкою товару від продавця до покупця (транспортування, страхування в шляхи, оформлення митних документів і т.п.). Кожна і цих обов'язків припускає різні витрати; при транспортуванні товару існує також ризик, зв'язаний з його псуванням або втратою.

Для уніфікації розуміння прав і обов'язків сторін контракту і були розроблені базисні умови постачання, що визначають обов’язків продавця і покупця по доставці товарів, установлюють момент переходу ризику випадкової загибелі або псування товару з продавця на покупця.

Базисними ці умови називаються тому, що вони встановлюють базис (основу) ціни в залежності від того, включаються витрати по до ставці в ціну чи товару ні.

Базисні умови виробляються на основі міжнародної торговельної практики. Вони спрощують операції, зв'язані з постачанням товарів, є загальновизнаними в міжнародній торгівлі і визначаються, як правило, торговельними порядками, що склалися в комерційній практиці окремих країн, портів, галузей торгівлі. Узгодження базисних умов; однакове їхнє розуміння виявляєте для контрагентів важливим фактором ефективності зовнішньоторговельної операції.

Велику роботу з вироблення загального походу до тлумачення комерційних термінів провела Міжнародна торговельна палата, що вперше в 1936 р. видала Міжнародні правила тлумачення термінів (Інкотермс). Надалі кількість термінів збільшувалося в нових редакціях

Базисні умови торговельних угод встановлюють основні обов'язки покупця і продавця

Покупець при всіх базисних умовах зобов'язаний:

• прийняти товар, наданий у його розпорядження, у місці й у термін, позначені в договорі, або документах на товар і сплатити за товар за ціною відповідно до контракту;

• нести усі витрати і ризик, якій може піддаватися товар після витікання терміну постачання в зв'язку з несвоєчасним прийняттям товару;

• оплатити усі витрати і збори при одержанні документів, видаваних у країні відправлення або в країні походження товару;

• оплатити всі мита, а також інші мита і податки, стягнуті при ввозі товару або нараховуються на ввезений товар, якщо інше не обговорено в умовах постачання;

• забезпечити на свій ризик і за свій рахунок одержання імпортної ліцензії й іншого дозволу, що можуть знадобитися для ввозу в країну призначення.

Продавець при всіх базисних умовах зобов'язаний:

• поставити товар відповідно до умовам контракту;

• оплатити витрати на перевірку товару;

• оплатити мита і податки, взаємні при експорті;

• надати покупцеві на його прохання і за його рахунок свідчення про походження

• товару і консульську фактуру;

• нести ризик і витрати до моменту надання товару в розпорядження покупця в місці, установленому базисною умовою, і в термін, обумовлений у контракті.

Правила ІНКОТЕРМС. Кожна з країн у силу різних історичних обставин має свої торговельні правила і звичаї. Тому при висновку міжнародних торговельних контрактів існує небезпека непорозумінь через різне трактування сторонами тих самих, здавалося б, понять. А це може приводити не тільки до необхідності додаткових уточнень вже в процесі здійснення контракту, але і до тимчасових і фінансових витрат, а також спорам, що вирішуються нерідко тільки шляхом судового розгляду. Щоб виключити або, принаймні, зменшити наслідку таких непорозумінь, Міжнародною торговельною палатою (International Chamber of Commerce) були розроблені міжнародні правила тлумачення торговельних термінів Інкотермс» («Incoterms»). Уперше вони були опубліковані в 1936 році.

Інкотермс являють собою збори умов, на яких полягають контракти купівлі-продажу між сторонами (продавцем і покупцем), комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах. Кожне з умов визначає обов'язку продавця і покупця, розподіл витрат і ризиків, а також відповідальність сторін за виконання контракту. Більш конкретно, кожне з них установлює:

— коли продавець вважається виконавшим свої зобов'язання по постачанню товару;

— хто робить очищення товару для експорту й імпорту, виконує митні формальності і несе зв'язані з цим витрати і ризики;

— хто організує й оплачує перевезення товару, а також несе при цьому ризики загибелі або ушкодження товару;

— які документи необхідні в зв'язку з постачанням товару, хто, за чий рахунок і як їх передає;

— яке упакування необхідне для товару і хто неї забезпечує;

— інші зобов'язання по здійсненню контракту (наприклад, проведення перевірки товару).

Розвиток міжнародної торгівлі, поява не тільки нових видів товарів, але і способів їхнього упакування, транспортування, нових видів страхування вантажів, проведення фінансових розрахунків і т.д. привели до необхідності внесення доповнень і змін у правила Інкотермс. Новітня редакція Інкотермс прийнята Міжнародною торговельною палатою в 1990 році. Першою важливою причиною, по якій була почата ревізія правил, є усе більш широке використання засобів електронного обміну даними (ED1 — electronic data interchange) для передачі різних документів. Інкотермс 1990 року передбачають, що для надання рахівниць-фактур, документів для митного очищення товарів, документів для доказу постачання товарів, а також транспортних документів сторони, що уклали торговельний контракт, можуть відправляти один одному електронні повідомлення.

Інший фактор, що спричинив зміни в Інкотермс — поява нових способів транспортування вантажів. У першу чергу це стосується контейнерних перевезень, багатомодульним транспортування, використання устаткування типу «ро-ро» («roll-on/roll-off», устаткування для горизонтальної, тобто безкрановим навантаження і вивантаження на судна і пороми). Тому умова «Франко-перевізник» (FCA) змінено таким чином, щоб охопити всі типи транспорту, а також їхньої комбінації.