2. Форма міжнародних розрахунків: документарний акредитив.

Міжнародна практика торгових відносин виробила кілька форм розрахунків у залежності від ступеня довіри торгових партнерів, а також від ролі, що покликані в кожнім конкретному випадку грати банки в розрахунках між продавцем і покупцем.

Банки можуть робити розрахунки у формі документарного акредитива, інкасо, банківського переведення й в інших формах, застосовуваних у міжнародній банківській практиці.

Документарний акредитив. Під документарним акредитивом «Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів», розроблені Міжнародною торговельною палатою, розуміють будь-який договір, у силу якого банк-емітент (банк, що виставив акредитив), діючи на прохання і відповідно до вказівок імпортера (приказодателя), бере на себе зобов'язання здійснити платіж третьому обличчю (бенефіціару) чи його наказу або розпорядитися, щоб такі платежі були зроблені чи такі тратти оплачені, акцептовані чи негоційованими іншим банком проти обумовлених документів і відповідно до обговорених умов.

Приказодатель визначає свої відносини з банком-емітентом у заяві банку про відкриття акредитива. У заяві (по формуляру) повинні міститися усі важливі, передбачені контрактом умови.

Для банку під умовами акредитива розуміються такі умови, При виконанні яких експортер може скористатися акредитивом, тобто одержати грошове відшкодування за поставлений їм товар. Ці умови визначаються на підставі заяви, переданого імпортером банку-емітенту.

Розрахунки у формі документарного акредитива виробляються за схемою:

Сторони (експортер і імпортер) беруть контракт, у якому визначають, що платежі за поставлений товар будуть вироблятися у формі документарного акредитива.

Акредитиви виставляються банками з доручення чи заяві імпортера (приказодателя по акредитиві), що фактично визначає всі умови роздягнула контракту, що стосується порядку платежів. У цьому зв'язку при висновку контракту варто звернути увагу на те, щоб основні умови майбутнього акредитива були сформульовані чітко і повно. Зокрема, контракти обмовляють:

• найменування банку, яким буде відкритий акредитив (перевага віддається банкам, що є кореспондентами банку експортера);

• вид акредитива;

• найменування авізуючого і виконуючого банків;

• порядок стягування банківської комісії;

• умови виконання платежу (платіж по пред'явленні, платіж з розстрочкою, чи акцепт негоціація);

• перелік документів, проти яких повинний вироблятися платіж;

• терміни дії акредитива, терміни відвантаження й ін.

Після висновку контракту експортер підготовляє товар до відвантаження, про що сповіщає імпортера. Одержавши таке повідомлення, покупець направляє своєму банку доручення (заява) на відкриття акредитива. Імпортер, що дає доручення на відкриття акредитива, називається приказодателем. Банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), діє на підставі інструкцій приказодателя.

Далі:

• акредитив направляється експортеру (бенефициару) через обслуговуючий той банк, у задачу якого входить повідомлення про відкриття (авизование) акредитива експортеру. Такий банк називається авизующим;

• одержавши від емітента акредитив, авизующий банк перевіряє його дійсність і передає бенефіціару;

• авізуючий банк одержує робочий акредитивний документ у виді чи листа електронного повідомлення і бере на себе прийом документів від бенефіціара, їхню перевірку і відсилання емітенту, а в ряді випадків призначається виконуючим акредитив банком, тобто уповноважуються на платіж, негоціацію (покупку) чи акцепт тратт експортера;

• одержавши транспортні документи від перевізника, експортер представляє їхній поряд з іншими у свій банк;

• після перевірки банк експортера відсилає документи (і тратти, якщо умовами акредитива передбачене їхнє представлення) банку-емітенту для оплати;

• після перевірки документів емітент переводить суму платежу банку експортера;

• дебетуючи рахунок імпортера;

• авізуючий банк зараховує виторг бенефіціару;

• імпортер же, одержавши від банку-емітента документи, вступає у володіння товаром.